10 грудня 2029
понеділок · 27 листопада ст. ст.
Iкони Божої Матері, йменованої «Знамення». Знамення Пресвятої Богородиці, що було у Новгороді Великому в 1170 р. Вмч. Якова Персіянина (421). Прп. Палладія (VI–VII). Прмчч. 17-ти ченців в Індії (IV). Прп. Романа (V). Знайдення мощей блгв. кн. Новгородського Всеволода, у Святому Хрещенні Гавриїла, Псковського чудотворця (1192). Свт. Якова, єп. Ростовського (1392). Блж. Андрія Симбірського (1841). Сщмчч. Миколая (Добронравова), архієп. Володимирського, Bасилія Соколова, Бориса Івановського, Феодора Дорофєєва, Миколая Андрєєва, Олексія Сперанського, Іоанна Глазкова, Сергія Аманова, Іоанна Хрустальова, Сергія Брєднікова, Миколая Покровського, Димитрія Бєляєва, Володимира Смирнова та Iоанна Смирнова пресвітерів, прмчч. Іоасафа (Боєва), Кроніда (Любимова), Миколая (Салтикова), Ксенофонта (Бондаренка), Олексія (Гаврина), Аполлоса (Федосєєва), Серафима (Крестьянінова), Никона (Беляєва) і мч. Іоанна Ємельянова (1937). Знайдення мощей блж. Домніки Олешківської (2008). Ікон Божої Матері «Знамення»: Курської-Корінної (1295), Абалацької (1637), Царськосільської, Верхньотагільської (1753), йменованої «Корчемна» (XVIII), і Серафимо-Понетаївської (1879).
Читання Святого Письма
На утрені
На літургії
Тропарі та кондаки
Богородиціглас 4
Тропар, глас 4
Я́ко необори́мую сте́ну и исто́чник чуде́с/ стяжа́вше Тя, раби́ Твои́,/ Богоро́дице Пречи́стая,/ сопроти́вных ополче́ния низлага́ем./ Те́мже мо́лим Тя:/ мир гра́ду Твоему́ да́руй// и душа́м на́шим ве́лию ми́лость.
Кондак, глас 4
Честна́го о́браза Твоего́ зна́мение/ пра́зднующе, лю́дие Твои́, Богороди́тельнице,/ и́мже ди́вную побе́ду на сопроти́вныя гра́ду Твоему́ дарова́ла еси́./ Те́мже Тебе́ ве́рою взыва́ем:// ра́дуйся, Де́во, христиа́н Похвало́.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(Лк. 10:38-42,11:27-28)
«Марія ж обрала благу частину» (Лк. 10:42). Успіння Божої Матері представляє благий кінець цього обрання. Сам Спаситель в Успінні Її прийняв у руки Свої Її душу. Того ж сподоблялися і багато святих; те ж зустрічають у різних видах і ступенях і всі виборці благої частини. У час обрання упованням тільки передбачається цей кінець, а в деякій мірі навіть передчувається; але потім труди, боротьба і примуси слідують одні за одними і затьмарюють обраний шлях. Дороговказною зіркою залишається благий кінець благої частини. Це те саме, що вдалині світиться вогник для подорожнього, захопленого темрявою. Надія — збуджувач енергії та підтримувач терпіння і сталості в розпочатому, а сама вона міцна вірою. По вірі обирають, сподіванням бувають твердими в обранні, а терпінням досягають благого кінця.
Ще 2 думки
(Лк. 19:37-44)
Народ гукає: "Осанна!", - а Господь плаче. Чи не відбувається щось подібне і під час наших урочистостей церковних? Тоді видимість була урочиста; але Господь дивився на те, що було в душах невидимо, і бачив його гідним плачу. І в нас видимість на святах завжди святкова; але чи такий буває внутрішній настрій усіх? Один не розуміє зовсім сили і значення свят; інший чуттям смутно відчуває щось, а ясно нічого не бачить; і хіба дехто і бачить, і відчуває, і налаштовується гідно свята. Жертв свята наші беруть багато; але скільки з них відділяється Господу і браттям? Або нічого, або найнезначніша дещиця; все майже забирає черево і суєтність. Від Господа сховатися це не може, і не дивно, якщо Він, кажучи по-людськи, плаче, коли ми видаємо урочисті вигуки. Такі-то викуплені, виправдані, всиновлені!.. Дали обітницю, прийняли зобов'язання - духом ходити і похотей плотських не здійснювати, а тут у них що йде? Сини Царства гірші за останніх рабів!
(Еф. 6:10-17)
Апостол одягає християн у всеозброєння Боже. Доречно підійшло це слідом за попереднім уроком. Бо якщо хто, послухавши покликання Божого, сприйняв початок нового життя, за допомогою благодаті Божої, доклавши до того зі свого боку "все старання" (2 Пет. 1:5), то на нього після цього чекає не спочивання на лаврах, а боротьба. Він залишив світ — світ за це почне гнати його; він врятувався від влади диявола — диявол гнатиме слідом за ним і ставитиме йому пастки, щоб збити його з доброго шляху і знову повернути у свою сферу; він зрікся себе, відкинув самість з усією ордою пристрастей, але цей гріх, який живе в нас, не відразу розлучається зі своїм привільним життям у самодогоджанні і щохвилини буде зазіхати під різними приводами знову оселитися всередині тих самих порядків життя, які так багато живили й годували його колись. Три вороги — кожен з незліченним військом — але головнокомандувач — диявол, а найближчі помічники його — біси. Вони всім орудують у гріховному житті, противнику життя духовного. Тому Апостол проти них і озброює християнина, так ніби інших не було зовсім. Каже: "наша боротьба не проти крові й плоті, а проти начальств, проти властей, проти мироправителів темряви цього віку, проти духів злоби піднебесних" (Еф. 6:12). Бо якби не було їх, і битви, можливо, не було б. Так само якщо вони відбиті і переможені, то відбиття і поразка інших нічого вже не варті. Отже, дивись усякий, куди слід спрямовувати стріли або, принаймні, з якого особливо боку слід себе захищати. І захищай! Апостол прописав кілька знарядь, але всі вони сильні лише Господом. Тому досвідчені борці духовні й передали нам: іменем Господа Іісуса бий ворогів.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter






















