...

Блаженний Андрій Симбірський (Огородников)

День пам'яті (н. ст.)

Місяця листопада на 27-й день / травня на 21-й день — знайдення мощей

Блаженний Андрій, у миру Андрій Ілліч Огородников, народився 17 липня 1763 року в Сімбірську в сім’ї міщан. З семи років він став юродствувати і взяв на себе подвиг посту (в їжу впродовж усього життя вживав лише хліб і розварені сухі ягоди, а у свята пив чай з медом) і подвиг мовчання («розмовляв» за допомогою жестів і окремих звуків, хоча не був позбавлений дару мови).

Андрій рано осиротів і до 1813 року жив у брата. Після його смерті він оселився в овдовілої сестри, яка покинула заради нього монастир. Поміщиця Є. Мільгунова збудувала для святого Андрія будинок і призначила йому довічне утримання в розмірі шістдесят рублів на рік.

Усе своє життя Андрій був парафіянином Вознесенського собору, де щотижня причащався Тіла і Крові Христових. До цього храму блаженний ставився з особливим розчуленням. Він міг усю ніч (навіть зимову) молитися, стоячи під стінами собору або на його дзвіниці. Іноді навіть бачили, як він повзає біля огорожі храму і цілує низенькі її стовпчики.

Усю милостиню, яку отримував, блаженний роздавав жебракам. Він був дуже лагідний, приборкував свою плоть, пересуваючись тільки бігом. Якщо блаженний Андрій і стояв на місці, то розгойдувався подібно до маятника. Спав він завжди дуже мало, на дошках або голій підлозі, нічого не підкладаючи під голову, щоб під час сну голова нічого не торкалася.

Святий мав дар прозорливості та зцілення, утихомирював біснуватих. Жителям Симбірська, які приходили до Сарова, преподобний Серафим Саровський казав: «Навіщо це до мене, убогого, ви трудитеся приходити? У вас краще за мене є, Андрій ваш Ілліч».

Деякі вчинки блаженного здавалися навколишнім людям дивними і безрозсудними, але завжди приводили до блага. Наприклад, витягнувши кляп із барильця з олією в крамниці торговця, Андрій зберіг людей від смертельної небезпеки, бо в спорожнілому барильці знайшли мертву змію. Іншим разом, вбігши до будинку однієї міщанки, блаженний вихопив із печі розпечену чавунницю зі щами і, розбивши її, втік. На дні розбитої посудини виявили величезного павука. Часто блаженний хапав руками розпечений метал, цілував киплячий самовар, нерідко обливаючись при цьому окропом, але все це не завдавало йому жодної шкоди.

Святий Андрій смиренно і лагідно переносив усю ганьбу, знущання, а то й побої: стояв, притупивши погляд і опустивши голову. Це викликало розгубленість кривдників, а іноді й напоумлення про подвиг блаженного.

Помер блаженний Андрій 27 листопада 1841 року в Симбірську. Він був похований за величезного скупчення народу в Симбірському Покровському монастирі. За свідченням очевидців, від тіла подвижника виходили пахощі. На могилі блаженного на народні пожертви було зведено величну чавунну каплицю з золоченими маківками. Її було зруйновано в 1930-ті роки…

1991 року під час археологічних розкопок на кладовищі колишнього Покровського монастиря виявили осквернену могилу блаженного Андрія. Того ж року було отримано перші відомості про дивовижні зцілення і допомогу на могилі блаженного. Також було підготовлено історичну довідку для комісії з канонізації при Священному Синоді.

У 1995 році поруч з могилою було збудовано каплицю.

3 червня 1998 року були знайдені мощі блаженного Андрія і відбулася його канонізація як місцевошанованого святого.

У 2004 році подвижник був прославлений в лику святих для загальноцерковного шанування.