11 серпня 2027

середа · 29 липня ст. ст.

Сьогодні
Мч. Даниїла Черкаського (1766)Мч. Каліника (III–IV)Мц. Серафими діви (117–138)Різдво святителя Миколая, архієп. Мир Лікійських (III)Прмч. Михаїла (IХ)Мч. Євстафія Мцхетського (589) (Груз.)Прпп. Константина і Косми Косинських, Староруських (ХIII)Прмчч. Серафима (Богословського) і Феогноста (Пивоварова) (1921)Олексія Красновського пресвітераРудосільської (XIX) ікон Божої МатеріЛаданської (Прилуцької)

Седмиця 8-ма після П’ятидесятниці · Глас 6

Їжа з олією

Мч. Каліника (III–IV). Мц. Серафими діви (117–138). Різдво святителя Миколая, архієп. Мир Лікійських (III). Мц. Феодотії та трьох чад її (304). Свт. Лупа, єп. Труа (479). Мч. Євстафія Мцхетського (589) (Груз.). Прмч. Михаїла (ІХ). Блгв. Олафа, короля Норвегії (1030). Прпп. Константина і Косми Косинських, Староруських (ХІІІ). Мч. Даниїла Черкаського (1766). Прмчч. Серафима (Богословського) і Феогноста (Пивоварова) (1921); прмч. Анатолія (Смирнова) (після 1930); сщмч. Олексія Красновського пресвітера, прмч. Пахомія (Русина) (1938). Ладанської (Прилуцької) (XVII) та Рудосільської (XIX) ікон Божої Матері.

Читання Святого Письма

На літургії

Апостол1Кор. 10:12-22 (зач. 145)
ЄвангелієМф. 16:20-24 (зач. 68)

Тропарі та кондаки

Мученику Каліникуглас 4

Тропар, глас 4

Му́ченик Твой, Го́споди, Каллини́к/ во страда́нии свое́м вене́ц прия́т нетле́нный от Тебе́, Бо́га на́шего:/ име́яй бо кре́пость Твою́,/ мучи́телей низложи́,/ сокруши́ и де́монов немощны́я де́рзости./ Того́ моли́твами// спаси́ ду́ши на́ша.

Кондак, глас 2

Го́рняя кра́сная досто́йно ны́не насле́довал еси́:/ Христо́вою бо зело́ любо́вию разже́гся,/ на огнь, Каллини́че, тем му́жественно дерзну́л еси́,/ Ему́же и ны́не предстоя́,// не преста́й моля́ о всех нас.

Молитви на сьогодні

Богослужбові вказівкисьогодні · завтра · післязавтра

Думка дня

Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року

(Мф. 16:20-24)
Коли святі апостоли сповідували Спасителя Сином Божим, Він сказав: "має... постраждати... і бути вбитим" (Мф. 16:21). Діло [спасіння] дозріло, залишалося тільки завершити його хресною смертю. Те ж буває і в ході морального поступу християнина. Поки він у боротьбі з пристрастями, ворог ще сподівається якось спокусити його, але коли пристрасті вляжуться, і у ворога бракує вже сили збуджувати їх, тоді він підіймає зовнішні спокуси, різного роду наклепи, до того ж найчутливіші. Він хоче заронити думку: "Ну, для чого трудився і боровся? Ніякої немає тобі від цього користі". Але коли він заготовляє таким чином війну ззовні, Господь трудівникові Своєму посилає дух терпіння і, перш ніж ворог встигне підняти будь-яку біду, заготовляє в серці його натхненну готовність [терпіння] до всілякого роду страждання й ворожості — і підступ ворога не вдається. Як Господь сказав про Себе: "мусить постраждати", так і вони відчувають деяку спрагу до прикрощів. І коли вони настають, то з радістю зустрічають їх, п'ють їх, як спраглий п'є прохолодну воду.

Ще 2 думки

(Мф. 16:24-28)

Господь від тих, хто хоче піти за Ним, вимагає рішучої самовіддачі: "зречись себе" (Мф. 16:24). Можна це висловити і так: кинь свої інтереси і переслідуй лише інтереси Господа. Це здійсниш, коли будеш завжди творити угодне Йому. Як же це зробити? Дивись уважно за тим, що в тобі всередині і що біля тебе зовні, і, суворо визначивши, як угодно Господу, щоб ти вчинив у такому і в такому випадку, зовнішньому або внутрішньому, чини так, не шкодуючи себе і не домішуючи сюди своїх розрахунків, з цілковитою самовіддачею. Скажеш: визначити це складно. Ні, не складно. У нас є заповіді ясні й визначені; вони виражають усе, що угодно від нас Господу. Залишається тільки зробити застосування їх до даного випадку, а це не становить великих труднощів. Досить мати здоровий глузд. Не здогадаєшся — запитай у духовного отця свого або в іншого когось, чиє слово поважаєш, і зроби за вказівкою. Але всіляко краще вдосконалювати своє міркування за допомогою читання слова Божого й отецьких писань, щоб завжди мати із собою того, хто вирішує.

(Лк. 21:5-7,10-11,20-24)
Учні вказували Господу на красу будівлі та начиння храму, а Він сказав: "настануть дні, в які з того, що ви тут бачите, не залишиться каменя на камені; все буде зруйновано" (Лк. 21:6). Це вирок усьому гарному світу цього. На вигляд здається міцним і віковічним: але день-другий, дивишся, наче нічого не було: і краса в'яне, і сили виснажуються, і слава тьмяніє, і розум відживає, і одяг зношується. Усе в собі самому носить силу руйнівну, яка не лежить, як насіння нерозвинене, а перебуває в безперестанній дії, і все плине до свого кінця. "Минає образ світу цього" (1 Кор. 7:31). "Людина ходить подібно до примари... збирає і не знає, кому дістанеться те" (Пс. 38:7). А ми все метушимося, все клопочемося, і клопотам нашим кінця немає. Зустрічаємо навколо себе постійні уроки, а все [робимо] своє, немов сліпі й нічого не бачимо. Та й правду сказати, що сліпі або засліплені: і собі, і всьому, що оточує нас, і тому, чим ми володіємо, кінця не бачимо. І що ще? Облаштувавшись, як нам видається, добре, упевнені, що стоїмо твердо, як на скелі; тоді становище наше скоріше схоже на те, ніби ми стоїмо на трясовині: ось-ось провалимося. Але не відчуваємо цього і віддаємося безтурботній насолоді плинним, ніби постійним. Помолімося ж, нехай відкриє Господь розумні очі наші, і нехай побачимо все, не як воно здається, а як воно є.

Відео дня: Православний календар

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter