Священномученик Олексій Красновський, пресвітер

Місяця липня на 29-й день

Священномученик Олексій Красновський народився 1886 року в селі Рождествено Московського повіту Московської губернії в сім’ї псаломщика Іоанна Красновського. Освіту Олексій здобув у церковнопарафіяльній школі. Він був висвятили на диякона, після безбожної революції був рукопладений на священника, служив в одному із храмів в Орєхово-Зуєвському районі.

У 1931 році отець Олексій був заарештований і засуджений на два роки ув’язнення за те, що не виконав сільськогосподарського завдання і не віддав насіння овочів і ярих, яке вимагала від нього влада. Священник, однак, оскаржив вирок через суд, і завдання, як нездійсненне, скасували. За пів року його звільнили і він повернувся до служіння в храмі.

1934 року отець Олексій був призначений служити в храм у селі Новинське Наро-Фомінського району. Через два роки храм у селі закрили, і отця Олексія перевели до храму в селі Мауринське того ж району, де він прослужив до свого арешту під час гонінь 1937 року.

23 вересня 1937 року для дачі свідчень про отця Олексія був викликаний секретний співробітник НКВС протоієрей Сергій Павлов, який показав, що «священник Красновський антирадянськи налаштований, є затятим противником існування радянської влади… Красновський сказав: “…скільки нас не мучить радянська влада, прийде такий час, коли і ми мучитимемо, все повернемо своє найкраще, і змусимо мучитися тих людей, які в теперішній час мучать нас”».

Було допитано секретного співробітника НКВС псаломщика Івана Протасова, котрий, як і священник Сергій Павлов, обмовив багатьох людей. 29 вересня 1937 року Іван Протасов дав свідчення про отця Олексія, що начебто йому «відомо зі слів Красновського, що та людина антирадянськи налаштована і вкрай незадоволена існуванням радянської влади… Красновський сказав: “Зараз скрізь відбуваються великі арешти, саджають усіх підряд ні в чому не винних людей. Ці арешти відбуваються у зв’язку з цими проклятими перевиборами до Верховної Ради у зв’язку з нещасною двадцятою річницею Жовтневої революції, коли її тільки не святкуватимуть, не дочекаєшся”».

1 жовтня було допитано брата Івана Протасова, Олександра Протасова, який до революції служив псаломщиком, а після революції залишив служіння в церкві. Він підписав усі лжесвідчення, які йому продиктував слідчий. У 1938 році Олександра Протасова заарештували й засудили на три роки ув’язнення, у 1940 році його звільнили, і він помер під час війни.

Увечері 1 жовтня отцю Олексію принесли додому повістку, щоб він негайно з’явився до Наро-Фомінського районного виконавчого комітету. Там і відбувся допит, який тривав не більше п’яти хвилин.

11 жовтня 1937 року трійка НКВС засудила священника на десять років ув’язнення у виправно-трудовому таборі. Отець Олексій зажадав очної ставки з лжесвідками, заявивши, що всі звинувачення, висунуті проти нього, бездоказові. Священнику в очній ставці було відмовлено, і його відправили до Байкало-Амурського виправно-трудового табору, куди він прибув 20 листопада 1937 року.

Дорогою його безжально пограбували бандити, і, прибувши на станцію Тахтамигда, де в сорок шостій колоні першого відділення йому належало відбувати строк ув’язнення, попросив рідних надіслати йому деякі теплі речі, але тільки щоб вони були не нові. У таборі отець Олексій був оглянутий медичною комісією, яка визнала його за станом здоров’я непрацездатним.

3 березня 1938 року проти отця Олексія і деяких інших ув’язнених Байкало-Амурського табору було затіяно нову справу. Священника звинуватили в тому, що він не хоче, хоча й може, працювати, організовує сектантські збіговиська, відкрито висловлює антирадянські настрої.

21 березня начальником 2-го відділення 3-го відділу Байкало-Амурського табору НКВС замість обвинувального висновку було складено довідку, у якій було написано, що «група ув’язнених, яка складається із дев’яти осіб колишніх попів, семи осіб сектантів, чотирьох куркулів, одного сина промисловця, монархічного та іншого контрреволюційного елементу… об’єднавшись між собою, систематично збирали збіговиська, особливо по неділях та інших релігійних святах, де проводили контрреволюційну агітацію серед ув’язнених… Висловлювали невдоволення судовою політикою радянської влади і поширювали контрреволюційний наклеп на органи НКВС про терор, про голод у СРСР, про сталінську конституцію, вибори до Верховної Ради СРСР і радянську культуру… На контрреволюційних збіговиськах співали релігійні пісні і виконували релігійні обряди».

31 березня 1938 року трійка НКВС засудила всіх обвинувачених на розстріл, зокрема й отця Олексія. Причому ніхто із засуджених не був допитаний і їм довго не оголошувався вирок.

Священник Олексій Красновський був розстріляний 11 серпня 1938 року і похований у спільній безвісній могилі.