Мучениця Серафима Римська, діва

Місяця липня на 29-й день

Свята мучениця Серафима діва, уродженка Антіохії, жила в Римі за царювання імператора Адріана (117–138) у знатної римлянки Савіни, яку свята навернула в християнство.

Під час гоніння на християн, що почалося за наказом імператора, правитель Берилл наказав привести на суд святу Серафиму. Бажаючи отримати від Господа мученицький вінець, вона на першу вимогу безстрашно пішла до катів. Її супроводжувала віддана Савіна. Побачивши шляхетну пані, Берилл спочатку відпустив дівицю, але за кілька днів знову викликав святу Серафиму і почав суд.

Правитель змушував святу вшанувати язичницьких богів і принести їм жертву, але вона сміливо сповідувала свою віру в Єдиного Істинного Бога, Іісуса Христа. Тоді Берилл віддав її на наругу двом безсоромним юнакам. Свята мучениця просила Господа захистити її. Раптом почався землетрус, і юнаки впали в повному розслабленні.

Наступного дня правителю стало відомо, що його задум не здійснився. Думаючи, що свята знає чари, Берилл попросив її повернути юнакам здоров’я і дар мови, щоб вони самі розповіли про диво. Свята, помолившись Господу, наказала юнакам встати, і вони одразу піднялися й сказали судді, що ангел Господній затулив собою святу, заборонивши їм підходити до неї.

Жорстокий правитель не повірив своїм слугам і продовжував переконувати святу Серафиму принести жертву ідолам. Але свята мучениця залишилася непохитною навіть тоді, коли її палили запаленими свічками і нещадно били палицями. Безжального правителя спіткала сувора кара: тріска від палиці, якою били святу, влучила йому в око, і через три дні мучитель осліп.

Безсилий перед непохитністю християнки, суддя наказав її обезголовити. Савіна з благоговінням поховала тіло своєї святої наставниці.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь мученице Серафиме Римской, глас 8

Неве́сто Христо́ва возлю́бленная, Серафи́мо,/ насле́днице Ца́рствия Небе́снаго,/ до́бре за Го́спода пострада́вшая/ и кро́вию твое́ю обагре́нная/ и, а́ки ца́рскою багряни́цею, украше́нная,// помина́й нас, соверша́ющих святу́ю па́мять твою́.

Кондак мученице Серафиме Римской, глас 2

Серафи́мскою любо́вию Го́спода возлюби́ла еси́,/ свята́я де́во Серафи́мо,/ и всю себе́ за Го́спода на муче́ние предаде́,// до́ндеже дости́гла еси́ Ца́рствия Небе́снаго.

Тропaрь, глaсъ и7:

Невёсто хrт0ва возлю1бленнаz, серафjмо, наслёднице цrтвіz нбcнаго, д0брэ за гDа пострадaвшаz и3 кр0вію твоeю њбагрeннаz и3, ѓки цaрскою багрzни1цею, ўкрашeннаz, поминaй нaсъ, совершaющихъ с™yю пaмzть твою2.

Кондaкъ, глaсъ в7:

Серафjмскою люб0вію гDа возлюби1ла є3си2, с™az дёво серафjмо, и3 всю2 себE за гDа на мучeніе предадE, д0ндеже дости1гла є3си2 цrтвіz нбcнагw.

Ще в розробці