13 серпня 2026
четвер · 31 липня ст. ст.
Передсвято Винесення Чесних Древ Животворящого Хреста Господнього. Прав. Євдокима Каппадокіянина (IХ). Мц. Іуліти (304–305). Свт. Германа, єп. Осерського (448). Прмч. Діонісія Ватопедського (1822). Сщмч. Веніаміна (Казанського), митр. Петроградського, і з ним убитих прмч. Сергія (Шеїна) і мчч. Юрія Новицького та Iоанна Ковшарова (1922). Мч. Максима Рум’янцева (1928); сщмч. Володимира Холодковського пресвітера (1937); сщмч. Іоанна Рум’янцева пресвітера, св. Константина Разумова спов., пресвітера, мц. Анни Сєрової і св. Єлисавети Рум’янцевої спов. (після 1937).
Читання Святого Письма
На літургії
Заговини на успенський піст
Тропарі та кондаки
Праведному Євдокимуглас 4
Тропар, глас 4
От земли́ воззва́вый тя к Небе́сным селе́нием/ соблюда́ет и по сме́рти невреди́мо те́ло твое́, свя́те Евдоки́ме:/ ты бо в целому́дрии и чи́стом жи́тельстве, блаже́нне,/ жи́тельствовал еси́, не оскверни́в пло́ти.// Те́мже со дерзнове́нием моли́ Христа́ Бо́га спасти́ся нам.
Кондак, глас 2
Вы́шних жела́я, с вы́шними совокупля́яся,/ и колесни́цу о́гненную, Боже́ственными восхожде́ньми доброде́телей, соверши́л еси́ ду́шу,/ преблаже́нне Евдоки́ме,/ на земли́ пожи́в я́ко Безпло́тен,// Зижди́телю всех благоугоди́л еси́.
Хрестуглас 1
Тропар, глас 1
Спаси́, Го́споди, лю́ди Твоя́/ и благослови́ достоя́ние Твое́,/ побе́ды на сопроти́вныя да́руя// и Твое́ сохраня́я Кресто́м Твои́м жи́тельство.
Кондак, глас 4
Вознесы́йся на Крест во́лею,/ тезоимени́тому Твоему́ но́вому жи́тельству/ щедро́ты Твоя́ да́руй, Христе́ Бо́же,/ возвесели́ нас си́лою Твое́ю,/ побе́ды дая́ нам на супоста́ты,/ посо́бие иму́щим Твое́ ору́жие ми́ра// непобеди́мую побе́ду.
Проповідь
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(Мф. 11:27-30)
"Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас" (Мф. 11:28). О Божественного, о любезного, о сладчайшого Твоєго гласа! Підемо ж усі слідом за Господом, Котрий кличе нас! Але наперед треба відчути, що нам трудно і важко відчути, тобто що у нас гріхів багато і гріхи ці тяжкі. Від цього почуття народиться потреба шукати собі полегшення. Віра вкаже тоді нам єдиний притулок у Господі Спасителі, і кроки наші самі собою прямуватимуть до Нього.
Душа, яка забажала позбутися гріхів, знає, що сказати Господу: "Візьми тягар від мене тяжкий, гріховний, а я візьму ярмо Твоє благе". І буває так: Господь прощає гріхи, а душа починає ходити в заповідях Його. І заповіді — ярмо, і гріхи — тягар. Але, порівнявши те й інше, душа знаходить, що ярмо заповідей легке, як перо, а тягар гріхів важкий, як гора.
Не побоїмося ж охоче прийняти ярмо Господнє благе і тягар Його легкий! Так тільки, а не інакше, можемо знайти спокій душам нашим.
Ще 2 думки
(Мф. 24:13-28)
"Хто ж витерпить до кінця, той спасеться" (Мф. 24:13). Але не всякий, хто терпить, спасеться, а тільки той, хто терпить на шляху Господньому. На те життя це, щоб терпіти, і всякий що-небудь терпить і терпить до самого кінця. Але терпіння не приносить користі, якщо воно не буває заради Господа і Святого Євангелія Його. Вступи на шлях віри і заповідей євангельських; причини для терпіння примножаться, але терпіння з цієї хвилини почне плодоносити вінці, і те терпіння, яке досі було порожнім, зробиться плодоносним. Яким засліпленням оточує нас ворог, що тільки те терпіння і видає за важке й нестерпне, яке трапляється на шляху добра! А те, що сам він накладає на тих, хто працює на пристрасті, видає за легке й нічого не варте, хоча воно важче й невтішніше, ніж те, що несуть ті, хто бореться з пристрастями й противиться ворогові! А ми сліпі й не бачимо цього... Трудимося, терпимо і вибиваємося з сил заради ворога на свою ж погибель.
(Гал. 5:22-6:2)
"Ті, котрі Христові, плоть свою розп'яли з пристрастями й похотями" (Гал. 5:24). Нині перевернувся цей порядок: розпинають плоть, але не з пристрастями і похотями, а пристрастями і похотями. Скільки мучать нині тіло обжерливістю, пияцтвом, блудними справами, танцями та гуляннями! Найжорстокіший господар не мучить так свою ледачу тварину. Якби дати нашій плоті свободу і розум, то перший голос її був би проти хазяйки своєї — душі, що вона незаконно втрутилася в її справи, внесла в неї пристрасті, їй чужі, і, виконуючи їх у ній, мучить її. По суті, потреби тіла нашого прості й без пристрастей. Подивіться на тварин: не об'їдаються, зайвого не сплять, задовольнивши тілесні потреби своєчасно, потім цілий рік залишаються спокійними. Це лише душа, забувши свої найкращі прагнення, налаштувала собі з простих потреб тіла безліч протиприродних прагнень, які через безмірність свою стали протиприродними і тілу. Усіляко, однак, щоб відсікти від душі прищеплені нею до себе пристрасті плотські, необхідно розпинати плоть, тільки зовсім у протилежному розумінні, тобто не даючи їй вдосталь і необхідного, або задовольняючи її потреби незрівнянно меншою мірою, ніж скільки вимагає її природа.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter