Священномученик Іоанн Рум’янцев, пресвітер

День пам'яті (н. ст.)

Місяця липня на 31-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне) / місяця червня на 7-й день — Собор Іваново-Вознесенських святих

Священномученик Іоанн Рум’янцев народився 1889 року в селі Карчино (або Корчино) Макар’ївського повіту Костромської губернії. З 1914 року він служив дияконом у Решемському монастирі.

У 1923 році отець Іоанн був висвячений в сан священника. Після закриття монастиря служив у храмі села Воскресенське Кінешемського району Іванівської Промислової області.

1929 року він був заарештований за звинуваченням в антирадянській агітації. Проходив у груповій «справі духовенства Іванівської Промислової області, 1930 р.». На запитання слідчого отець Іоанн відповів: «У висунутому мені обвинуваченні винним себе не визнаю, підтверджую, що перебуваю в спілкуванні з єпископом Миколаєм (Голубєвим). Увійшов у спілкування з ним за своїм бажанням, від вірян своєї парафії я ніякого тиску на це не мав і навіть думаю, що вони про це не знають. Декларацію митрополита Сергія я читав, але вірянам її не роз’яснював, і вони зовсім не знають про її існування. Сам я особисто декларацію не можу прийняти, бо не вважаю можливим погодитися з закликом митрополита Сергія радіти радощам і успіхам безбожної влади, бо це суперечить моїм релігійним переконанням».

3 січня 1929 року Особливою Нарадою при Колегії ОДПУ був засуджений на три роки ув’язнення в концтабір. Повернувшись у 1933 році на батьківщину, він оселився в селі Воздвиженське Наволоцького району Іванівської області. З 1934 до 1937 року він служив у тамтешньому Хрестовоздвиженському храмі.

19 лютого 1937 року священник був заарештований за звинуваченням в участі у «контрреволюційній церковно-монархічній групі “Істинно Православна Церква”». Особлива Нарада при НКВС у Москві засудила його на п’ять років виправно-трудових таборів.

У Кінешемській в’язниці НКВС ієрей Іоанн Рум’янцев зазнавав катування. У медичному розділі особистого формуляра в’язня зазначено, що «перший палець на правій руці не згинається до другого пальця»

22 лютого того самого року було видано припис направити отця Іоанна до бухти Ногаєва, нині в місті Магадан. 25 серпня священник прибув до Північно-східного табору НКВС.

З вересня 1937 року до жовтня 1941 року отець Іоанн працював на різних ділянках при Управлінні Північно-Східних виправно-трудових таборів у селищі Дебін Ягоднинського району Магаданської області. Він був чорноробом, гірським робітником, днювальним і учнем каменяра.

В архівній довідці, виданій 2023 року, ідеться про те, що «громадянин Рум’янцев Іван Іванович, відбуваючи покарання в місцях позбавлення волі, помер 10 жовтня 1941 року. Діагноз: декомпенсований міокардит, виснаження, дряхлість. Причина смерті: параліч серця. Похований 11 жовтня 1941 року на кладовищі 7-го прорабства дорожньо-будівельного управління (біля селища Адигалах) Сусуманського району Магаданської області». Отець Іоанн помер у віці п’ятдесят двох років.

У серпні 2000 року священномученик Іоанн Рум’янцев був прославлений в лику святих.