Читання днячетвер

На утрені

Мф. 25:1–13 Євангеліє від Матфея

зач. 1041Тоді́ уподі́бниться Ца́рство Небе́сне десятьо́м ді́вам, які, взя́вши світи́льники свої́, ви́йшли назу́стріч нарече́ному.

2П’ять з них були́ му́дрі, а п’ять нерозу́мні.

3Нерозу́мні, взя́вши світи́льники свої́, не взяли́ з собо́ю оли́ви.

4Му́дрі ж ра́зом із світи́льниками свої́ми взяли́ оли́ви в посу́динах свої́х.

5А як нарече́ний затри́мався, то всі задріма́ли і посну́ли.

6Опі́вночі ж почу́вся крик: ось, нарече́ний іде́, вихо́дьте назу́стріч йому́.

7Тоді́ вста́ли всі ді́ви і приготува́ли світи́льники свої́.

8Нерозу́мні ж сказа́ли му́дрим: да́йте нам ва́шої оли́ви, бо світи́льники на́ші га́снуть.

9А му́дрі відповіли́: щоб не тра́пилось неста́чі і у нас, і у вас, піді́ть кра́ще до тих, що продаю́ть, і купі́ть собі́.

10Коли́ ж пішли́ вони́ купува́ти, прийшо́в нарече́ний, і ті, що були́ гото́ві, ввійшли́ з ним на весі́лля, і две́рі зачини́лися;

11пізні́ше прийшли́ й і́нші ді́ви і гово́рять: Го́споди! Го́споди! відчини́ нам.

12Він же сказа́в їм у ві́дповідь: і́стинно кажу́ вам: не зна́ю вас.

13О́тже, пильну́йте, бо не зна́єте ні дня, ні годи́ни, коли́ Син Людськи́й при́йде.

На літургії

Апостол

Євр. 7:1–6 Послання до Євреїв

зач. 3151Бо Мелхіседе́к, цар Сали́му, свяще́нник Бо́га Всеви́шнього, той, яки́й зустрі́в Авраа́ма і благослови́в його́, коли́ він поверта́вся пі́сля пора́зки царі́в,

2яко́му і десяти́ну Авраа́м відділи́в з усьо́го, – по-пе́рше, за зна́ченням і́мені – цар пра́вди, а по́тім і цар Сали́му, то́бто цар ми́ру,

3без ба́тька, без ма́тері, без родово́ду, котри́й не ма́є ні поча́тку днів, ні кінця́ життя́, уподі́бнюючись Си́нові Бо́жому, перебува́є свяще́нником назавжди́.

4Ба́чите, яки́й вели́кий той, котро́му і Авраа́м патріа́рх дав десяти́ну з кра́щої здо́бичі своє́ї.

5Ті, що оде́ржують свяще́нство з сині́в Леві́їних, ма́ють за́повідь – бра́ти за зако́ном десяти́ну з наро́ду, то́бто зі свої́х браті́в, хоча́ й ці ви́йшли від чресл Авраа́мових.

6Але́ цей, що не похо́див з ро́ду ї́хнього, оде́ржав десяти́ну від Авраа́ма і благослови́в то́го, хто мав обі́тницю.

Прп. (під зачало) Гал. 5:22–6:2 Послання до Галатів

зач. 2135:22Плід же ду́ха є: любо́в, ра́дість, мир, довготерпі́ння, бла́гість, милосе́рдя, ві́ра,

23ла́гідність, стри́маність. На таки́х нема́ зако́ну.

24Але́ ті, котрі́ Христо́ві, плоть свою́ розп’я́ли з при́страстями й по́хотями.

25Якщо́ ми живемо́ ду́хом, то за ду́хом пови́нні й ді́яти. Останні настанови і заклики

26Не бу́демо марносла́вні, оди́н о́дного дратува́ти, оди́н о́дному за́здрити.

6:1Бра́ття! якщо́ і впаде́ люди́на в яки́йсь гріх, ви, духо́вні, виправля́йте тако́го в ду́сі ла́гідності, пильну́ючи ко́жний себе́, щоб і ти не був споку́шений.

зач. 2142Носі́ть тягарі́ оди́н о́дного і так здійсните́ зако́н Христо́вий.

Вмц. Гал. 3:23–29 Послання до Галатів

зач. 20823А до прише́стя ві́ри ми були́ за́мкнені під охоро́ною зако́ну, до то́го ча́су, як нале́жало відкри́тися ві́рі.

24Тому́ зако́н був вихова́телем, яки́й вів нас до Христа́, щоб нам ви́правдатися ві́рою;

25коли́ ж прийшла́ ві́ра, ми вже не під вихова́телем.

26Бо всі ви – сини́ Бо́жі по ві́рі в Христа́ Іісу́са;

27всі ви, що в Христа́ хрести́лися, в Христа́ одягли́ся.

28Нема́ вже іуде́я, ні язи́чника; нема́ раба́, ні ві́льного; нема́ чолові́чої ста́ті, ні жіно́чої, бо всі ви – одне́ в Христі́ Іісу́сі.

29А якщо́ ж ви Христо́ві, то ви наща́дки Авраа́мові і за обі́тницею спадкоє́мці.

Євангеліє

Лк. 20:9–18 Євангеліє від Луки

зач. 1009І поча́в Він говори́ти до люде́й таку́ при́тчу: оди́н чолові́к насади́в виногра́дник і відда́в його́ виногра́дарям, і відлучи́вся на до́вгий час;

10і у свій час посла́в до виногра́дарів раба́, щоб вони́ дали́ йому́ плоді́в з виногра́дника, але́ виногра́дарі, поби́вши його́, відісла́ли ні з чим.

11Ще посла́в дру́гого раба́; але́ вони́ і того́, поби́вши і знева́живши, відісла́ли ні з чим.

12І ще посла́в тре́тього; але́ вони́ і того́, пора́нивши, ви́гнали.

13Тоді́ госпо́дар виногра́дника сказа́в: що мені́ роби́ти? Пошлю́ си́на мого́ улю́бленого; мо́же, поба́чивши його́, посоро́мляться.

14Але́ виногра́дарі, поба́чивши його́, міркува́ли між собо́ю, ка́жучи: це спадкоє́мець, ході́м, уб’є́мо його́, і спа́дщина бу́де на́ша.

15І, ви́вівши його́ геть з виногра́дника, вби́ли. Що зро́бить з ни́ми госпо́дар виногра́дника?

16При́йде і погу́бить виногра́дарів тих, і відда́сть виногра́дник і́ншим. Ті, що слу́хали це, сказа́ли: хай не бу́де так!

17Але Він, погля́нувши на них, сказа́в: що зна́чить оце́ напи́сане: ка́мінь, яки́й відки́нули будівни́чі, той са́мий став нарі́жним?.

18Ко́жний, хто впаде́ на той ка́мінь, розіб’є́ться; а на ко́го він упаде́, того́ розду́шить.

Прп. (під зачало) Лк. 6:17–23 Євангеліє від Луки

зач. 2417І, зійшо́вши з ни́ми, став Він на рі́вному мі́сці, і бага́то у́чнів Його́ і бе́зліч наро́ду з усіє́ї Іуде́ї та Ієрусали́ма і примо́рських місць Ти́рських і Сидо́нських,

18що прийшли́ послу́хати Його́ і зціли́тися від неду́гів свої́х, тако́ж і ті, що стражда́ли від нечи́стих ду́хів; і зціля́лися.

19І весь наро́д шука́в, щоб доторкну́тися до Ньо́го, бо від Ньо́го вихо́дила си́ла і зціля́ла всіх.

20І Він, зві́вши о́чі Свої́ на у́чнів Свої́х, говори́в: Блаже́нні убо́гі ду́хом, бо ва́ше є Ца́рство Бо́же.

21Блаже́нні ті, що голо́дні ни́ні, бо наси́титесь. Блаже́нні ті, що пла́чуть ни́ні, бо вті́шитесь.

22Блаже́нні ви, коли́ знена́видять вас лю́ди, і коли́ відлу́чать вас, і ганьби́тимуть, і знесла́влять ім’я́ ва́ше зара́ди Си́на Людсько́го.

23Раді́йте в той день і веселі́ться, бо вели́ка вам нагоро́да на небеса́х. Так роби́ли з проро́ками батьки́ ї́хні.

Вмц. Мк. 5:24–34 Євангеліє від Марка

24Іісу́с пішо́в з ним. За Ним йшло бага́то наро́ду, і ти́снули на Ньо́го.

зач. 2125Яка́сь жі́нка, що хворі́ла на кровоте́чу двана́дцять років,

26бага́то потерпі́ла від багатьо́х лікарі́в, і ви́тратила все, що було́ в не́ї, і не отри́мала нія́кої ко́ристі, але їй ще погі́ршало, –

27почу́вши про Іісу́са, підійшла́ зза́ду в наро́ді і доторкну́лась до оде́жі Його́,

28бо говори́ла: якщо́ доторкну́сь хоч до оде́жі Його́, то ви́дужаю.

29І зра́зу припини́лась у не́ї кровоте́ча; і вона́ відчу́ла в ті́лі, що зціли́лася від неду́ги.

30У той же час Іісу́с, відчу́вши Сам у Собі́, що ви́йшла з Ньо́го си́ла, поверну́вся в наро́ді і сказа́в: хто доторкну́вся до оде́жі Моє́ї?

31У́чні сказа́ли Йому́: Ти ба́чиш, що наро́д ти́сне на Те́бе, і гово́риш: хто доторкну́вся до Ме́не?

32Але́ Він диви́вся довко́ла, щоб ба́чити ту, яка́ зроби́ла це.

33Жі́нка ж, зна́ючи, що з не́ю ста́лося, зі стра́хом і тре́петом підійшла́, впа́ла пе́ред Ним і сказа́ла Йому́ всю пра́вду.

34Він же сказа́в їй: до́чко! ві́ра твоя́ спасла́ тебе́; іди́ з ми́ром і будь здоро́ва від неду́ги твоє́ї.