Читання дня
2Сол. 3:6-18 · Гал. 1:3-10 · Гал. 5:22-6:2 · Лк. 12:2-12 · Лк. 9:1-6 · Мф. 4:25-5:12
Євангеліє від Луки
Глава 6
зач. 22 1 У субо́ту, пе́ршу пі́сля дру́гого дня Па́схи, довело́сь Йому́ йти засі́яними поля́ми, і у́чні Його́ зрива́ли колоски́ і ї́ли, розтира́ючи рука́ми.
2 Де́які ж з фарисе́їв сказа́ли їм: наві́що ви ро́бите те, чого́ не годи́ться роби́ти в субо́ти?
3 Іісу́с сказа́в їм у ві́дповідь: хіба́ ви не чита́ли, що вчини́в Дави́д, коли́ зголодні́в сам і ті, що були́ з ним?
4 Як він увійшо́в у дім Бо́жий, і взяв хліби́ предло́ження, яки́х не мо́жна було́ ї́сти ніко́му, крім свяще́нників, і їв, і дав тим, що були́ з ним.
5 І сказа́в їм: Син Людськи́й є госпо́дар і субо́ти.
6 Довело́ся ж і в і́ншу субо́ту увійти́ Йому́ в синаго́гу і учи́ти. Там був чолові́к, у яко́го пра́ва рука́ була́ суха́.
7 Кни́жники ж і фарисе́ї сте́жили за Ним, чи не зці́лить Він у субо́ту, щоб знайти́ звинува́чення про́ти Ньо́го.
8 Він же, зна́ючи по́мисли ї́хні, сказа́в чолові́кові, що мав суху́ ру́ку: вста́нь і ви́йди на сере́дину. І він встав і ви́йшов.
9 Тоді́ сказа́в їм Іісу́с: запита́ю вас: що годи́ться роби́ти в субо́ту? добро́, чи зло? спасти́ ду́шу, чи згуби́ти? Вони́ мовча́ли.
10 І, огля́нувши всіх їх, сказа́в тому́ чолові́кові: простягни́ ру́ку твою́. Він так і зроби́в; і ста́ла рука́ його́ здоро́ва, як і дру́га.
11 Вони́ ж розлюти́лися і говори́ли між собо́ю, що б їм вчини́ти з Іісу́сом.
зач. 23 12 У ті дні Він зійшо́в на го́ру помоли́тися і пробу́в всю ніч у моли́тві до Бо́га.
13 Коли́ ж наста́в день, покли́кав у́чнів Свої́х і ви́брав з них двана́дцять, котри́х назва́в Апо́столами:
14 Си́мона, яко́го назва́в Петро́м, і Андрі́я, бра́та його́, Я́кова та Іоа́нна, Фили́па та Варфоломі́я,
15 Матфе́я та Фому́, Я́кова Алфе́євого та Си́мона, зва́ного Зіло́том,
16 Іу́ду Я́кового та Іу́ду Іскаріо́та, яки́й по́тім і став зра́дником.
зач. 24 17 І, зійшо́вши з ни́ми, став Він на рі́вному мі́сці, і бага́то у́чнів Його́ і бе́зліч наро́ду з усіє́ї Іуде́ї та Ієрусали́ма і примо́рських місць Ти́рських і Сидо́нських,
18 що прийшли́ послу́хати Його́ і зціли́тися від неду́гів свої́х, тако́ж і ті, що стражда́ли від нечи́стих ду́хів; і зціля́лися.
19 І весь наро́д шука́в, щоб доторкну́тися до Ньо́го, бо від Ньо́го вихо́дила си́ла і зціля́ла всіх.
20 І Він, зві́вши о́чі Свої́ на у́чнів Свої́х, говори́в: Блаже́нні убо́гі ду́хом, бо ва́ше є Ца́рство Бо́же.
21 Блаже́нні ті, що голо́дні ни́ні, бо наси́титесь. Блаже́нні ті, що пла́чуть ни́ні, бо вті́шитесь.
22 Блаже́нні ви, коли́ знена́видять вас лю́ди, і коли́ відлу́чать вас, і ганьби́тимуть, і знесла́влять ім’я́ ва́ше зара́ди Си́на Людсько́го.
23 Раді́йте в той день і веселі́ться, бо вели́ка вам нагоро́да на небеса́х. Так роби́ли з проро́ками батьки́ ї́хні.
зач. 25 24 Навпаки́, го́ре вам, бага́ті! бо ви вже оде́ржали свою́ вті́ху.
25 Го́ре вам, си́ті ни́ні! бо зголодні́єте. Го́ре вам, що сміє́тесь ни́ні! бо бу́дете пла́кати і рида́ти.
26 Го́ре вам, коли́ всі лю́ди говори́тимуть про вас до́бре! бо так роби́ли з лжепроро́ками батьки́ ї́хні.
27 Але́ вам, хто слу́хає, кажу́: любі́ть ворогі́в ва́ших, добро́ творі́ть тим, хто нена́видить вас;
28 благословля́йте тих, що проклина́ють вас і молі́ться за тих, хто кри́вдить вас.
29 Хто вда́рить тебе́ по щоці́, підста́в і дру́гу, і хто зніма́є з те́бе ве́рхню оде́жу, не борони́ взя́ти і соро́чку.
30 Ко́жному, хто про́сить у те́бе, дай, а від то́го, хто взяв твоє́, не вимага́й.
зач. 26 31 І як хо́чете, щоб з ва́ми чини́ли лю́ди, так і ви чині́ть з ни́ми.
32 І коли́ ви лю́бите тих, хто вас лю́бить, яка вам за те подя́ка? Бо і грі́шники лю́блять тих, хто їх лю́бить.
33 І якщо́ ви ро́бите добро́ тим, хто вам ро́бить добро́, яка́ вам за те подя́ка? бо і грі́шники те са́ме ро́блять.
34 І коли́ позича́єте тим, від ко́го сподіва́єтесь оде́ржати наза́д, яка́ за те вам подя́ка, бо і грі́шники позича́ють грі́шникам, щоб сті́льки ж оде́ржати.
35 Але́ ви любі́ть ворогі́в ва́ших, добро́ творі́ть, і позича́йте, нічо́го не сподіва́ючись; і бу́де вам нагоро́да вели́ка і бу́дете сина́ми Всеви́шнього; бо Він до́брий і до невдя́чних і злих.
36 О́тже, бу́дьте милосе́рдні, як і Оте́ць ваш милосе́рдний.
зач. 27 37 Не суді́ть, і не бу́дете суди́мі; не осу́джуйте, і не бу́дете осу́джені; проща́йте, і простя́ть вам;
38 дава́йте, і да́сться вам: мі́рою до́брою, утрясе́нною, нато́птаною, перепо́вненою віддаду́ть вам, бо яко́ю мі́рою мі́ряєте, тако́ю ж відмі́риться і вам.
39 Сказа́в та́кож їм при́тчу: чи мо́же сліпи́й сліпо́го води́ти? чи не впаду́ть оби́два в я́му?
40 У́чень не бува́є ви́щим від свого́ вчи́теля; але́, удоскона́лившись, ко́жен бу́де, як і вчи́тель його́.
41 Що ти ди́вишся на сучо́к в о́ці бра́та твого́, а коло́ди в твоє́му о́ці не відчува́єш?
42 Або́, як мо́жеш сказа́ти бра́тові твоє́му: бра́те, дай я ви́йму сучо́к з о́ка твого́, коли́ сам не ба́чиш коло́ди у твоє́му оці́? Лицемі́ре! ви́йми спе́ршу коло́ду з о́ка твого́, і тоді́ поба́чиш, як ви́йняти сучо́к з о́ка бра́та твого́.
43 Нема́ до́брого де́рева, яке́ б прино́сило пога́ний плід, і нема́ пога́ного де́рева, яке́ б прино́сило плід до́брий.
44 Бо вся́ке де́рево пізнає́ться по плода́х свої́х: не збира́ють смо́кви з терно́вника і не зніма́ють виногра́ду з чагарника́.
45 До́бра люди́на з до́брого ска́рбу се́рця свого́ вино́сить до́бре, а зла люди́на з лихо́го ска́рбу се́рця свого́ вино́сить зле, бо з повноти́ се́рця промовля́ють уста́ її́.
зач. 28 46 Що ж ви зове́те Мене́: Го́споди! Го́споди! – а не ро́бите того́, що Я кажу́?
47 Вся́кий, хто прихо́дить до Ме́не та слу́хає слова́ Мої́ і вико́нує їх, скажу́ вам, до ко́го він поді́бний.
48 Він поді́бний до люди́ни, яка́, бу́дуючи дім, вкопа́ла, загли́била і покла́ла осно́ву на ка́мені; коли́ ж ста́лася по́вінь і вода́ ри́нула на той дім, то не могла́ його́ зру́шити, бо він був збудо́ваний на ка́мені.
49 А хто слу́хає і не вико́нує, той поді́бний до люди́ни, яка збудува́ла дім на землі́ без осно́ви, то як ті́льки ри́нула на ньо́го вода́, він за́раз же розвали́вся; і руйнува́ння до́му того́ було́ вели́ке.