Читання дня
2Сол. 3:6-18 · Гал. 1:3-10 · Гал. 5:22-6:2 · Лк. 12:2-12 · Лк. 9:1-6 · Мф. 4:25-5:12
Євангеліє від Луки
Глава 5
зач. 17 1 Одного́ ра́зу, коли́ наро́д ти́снувся до Ньо́го, щоб слу́хати сло́во Бо́же, а Він стоя́в бі́ля о́зера Геннісаре́тського,
2 і поба́чив Він два човни́, що стоя́ли на о́зері; а риба́лки, ви́йшовши з них, промива́ли сі́ті.
3 Увійшо́вши в оди́н з човні́в, яки́й нале́жав Си́монові, Він проси́в його́ відпливти́ тро́хи від бе́рега і, сі́вши, повча́в наро́д з човна́.
4 Коли́ ж переста́в учи́ти, сказа́в Си́монові: відпливи́ на глибину́ і заки́ньте сі́ті свої́ для ло́ву.
5 Си́мон сказа́в Йому́ у ві́дповідь: Наста́внику! ми труди́лися всю ніч і нічо́го не пійма́ли, але́ по сло́ву Твоє́му заки́ну сіть.
6 Зроби́вши це, вони́ пійма́ли ду́же бага́то ри́би, аж прорива́лася сіть у них.
7 І дали́ знак това́ришам з і́ншого човна́, щоб прийшли́ допомогти́ їм; і прийшли́, і напо́внили оби́два човни́ так, що вони́ почали́ тону́ти.
8 Поба́чивши це, Си́мон Петро́ припа́в до колі́н Іісу́са і сказа́в: Го́споди! ви́йди від ме́не, бо я чолові́к грі́шний.
9 Бо жах охопи́в його́ і всіх, що були́ з ним, від то́го уло́ву ри́би, яки́й злови́ли;
10 тако́ж і Я́кова та Іоа́нна, сині́в Зеведе́євих, які́ були́ това́ришами Си́мона. І сказа́в Іісу́с Си́монові: не бі́йся; відни́ні бу́деш ловце́м люде́й.
11 І ви́тягнувши оби́два човни́ на бе́рег, залиши́ли все і пішли́ за Ним.
зач. 18 12 Коли́ Іісу́с був в одному́ мі́сті, прийшо́в чолові́к уве́сь в прока́зі і, поба́чивши Іісу́са, упа́в ниць і блага́в Його́: Го́споди! якщо́ Ти хо́чеш, мо́жеш мене́ очи́стити.
13 Він простя́г ру́ку, доторкну́вся до ньо́го і сказа́в: хо́чу, очи́сться. І відра́зу прока́за зійшла́ з ньо́го.
14 І Він звелі́в йому́ ніко́му не говори́ти, а піти́ показа́тися свяще́нникові і принести́ же́ртву за очи́щення своє́, як повелі́в Мойсе́й, на сві́дчення їм.
15 Але́ тим бі́льше розповсю́джувалася чу́тка про Ньо́го, і схо́дилося до Ньо́го бе́зліч наро́ду послу́хати і зціли́тися від неду́гів свої́х.
16 А Він відхо́див у безлю́дні місця́ і моли́вся.
зач. 19 17 Одного́ дня, коли́ Він вчив, і сиді́ли тут фарисе́ї і вчителі́ зако́ну, що поприхо́дили з усі́х місць Галіле́ї та Іуде́ї і з Ієрусали́ма, і си́ла Госпо́дня явля́лася в зці́ленні хво́рих, –
18 ось, принесли́ де́які на посте́лі чолові́ка, яки́й був розсла́блений, і намага́лися вне́сти його́ в дім і покла́сти пе́ред Іісу́сом;
19 і, не знайшо́вши де пронести́ його́ че́рез багатолю́дність, ви́лізли на дім і че́рез покрі́влю спусти́ли його́ з по́стіллю на сере́дину пе́ред Іісу́сом.
20 І Він, ба́чачи ві́ру ї́хню, сказа́в чолові́кові тому́: проща́ються тобі́ гріхи́ твої́.
21 Кни́жники і фарисе́ї почали́ міркува́ти, ка́жучи: хто Цей, що богоху́льствує? хто мо́же проща́ти гріхи́, крім одного́ Бо́га?
22 Іісу́с, зрозумі́вши міркува́ння ї́хні, сказа́в їм у ві́дповідь: що ви помишля́єте в серця́х ва́ших?
23 Що ле́гше сказа́ти: проща́ються тобі́ гріхи́ твої́, чи сказа́ти: встань і ходи́?
24 Але́ щоб ви зна́ли, що Син Людськи́й ма́є вла́ду на землі́ проща́ти гріхи́, – сказа́в Він розсла́бленому: тобі́ кажу́: встань, візьми́ по́стіль твою́ та йди в дім твій.
25 І він відра́зу встав пе́ред ни́ми, взяв те, на чо́му лежа́в, і пішо́в до до́му свого́, сла́влячи Бо́га.
26 І жах охопи́в усі́х, і сла́вили Бо́га і, спо́внені стра́ху, говори́ли: ди́вні діла́ ба́чили ми ни́ні. Покликання Левія (Матфея)
зач. 20 27 І пі́сля цього́ ви́йшов Іісу́с і поба́чив ми́таря на ім’я́ Ле́вій, що сиді́в бі́ля ми́тниці, і сказа́в йому́: йди за Мно́ю.
28 І він, поки́нувши все, встав і пішо́в услі́д за Ним.
29 І влаштува́в Йому́ Ле́вій в до́мі свої́м вели́ку гости́ну; і там було́ бага́то ми́тарів та і́нших, які́ возлежа́ли з ни́ми.
30 Кни́жники ж і фарисе́ї наріка́ли і говори́ли у́чням Його́: чому́ ви їсте́ і п’єте́ з ми́тарями та грі́шниками?
31 Іісу́с же сказа́в їм у ві́дповідь: не здоро́ві ма́ють потре́бу в лі́кареві, а неду́жі;
32 Я прийшо́в покли́кати не пра́ведників до покая́ння, а грі́шників.
зач. 21 33 Вони́ ж сказа́ли Йому́: чому́ у́чні Іоа́ннові ча́сто по́стять та мо́ляться, тако́ж і фарисе́йські, а Твої́ їдя́ть і п’ють?
34 Він же сказа́в їм: чи мо́жете приму́сити сині́в черто́га весі́льного по́ститися, коли́ з ни́ми нарече́ний?
35 Але́ при́йдуть дні, коли́ заберу́ть від них нарече́ного, і тоді́ по́ститимуть в ті дні.
36 При цьо́му сказа́в їм при́тчу: ніхто́ не накла́дає ла́тки до старо́ї оде́жі, відірва́вши від ново́ї оде́жі; а іна́кше і нову́ розірве́, і до старо́ї не піді́йде ла́тка від ново́ї.
37 І ніхто́ не влива́є молодо́го вина́ в старі́ мі́хи, бо молоде́ вино́ розірве́ мі́хи, і саме́ ви́ллється, і мі́хи пропаду́ть;
38 а молоде́ вино́ в нові́ мі́хи тре́ба влива́ти; тоді́ збереже́ться і те і дру́ге.
39 І ніхто́, хто пив старе́ вино́, не захо́че за́раз же молодо́го, бо ска́же: старе́ кра́ще.