Читання дня
2Сол. 3:6-18 · Гал. 1:3-10 · Гал. 5:22-6:2 · Лк. 12:2-12 · Лк. 9:1-6 · Мф. 4:25-5:12
Євангеліє від Матфея
Глава 25
зач. 104 1 Тоді́ уподі́бниться Ца́рство Небе́сне десятьо́м ді́вам, які, взя́вши світи́льники свої́, ви́йшли назу́стріч нарече́ному.
2 П’ять з них були́ му́дрі, а п’ять нерозу́мні.
3 Нерозу́мні, взя́вши світи́льники свої́, не взяли́ з собо́ю оли́ви.
4 Му́дрі ж ра́зом із світи́льниками свої́ми взяли́ оли́ви в посу́динах свої́х.
5 А як нарече́ний затри́мався, то всі задріма́ли і посну́ли.
6 Опі́вночі ж почу́вся крик: ось, нарече́ний іде́, вихо́дьте назу́стріч йому́.
7 Тоді́ вста́ли всі ді́ви і приготува́ли світи́льники свої́.
8 Нерозу́мні ж сказа́ли му́дрим: да́йте нам ва́шої оли́ви, бо світи́льники на́ші га́снуть.
9 А му́дрі відповіли́: щоб не тра́пилось неста́чі і у нас, і у вас, піді́ть кра́ще до тих, що продаю́ть, і купі́ть собі́.
10 Коли́ ж пішли́ вони́ купува́ти, прийшо́в нарече́ний, і ті, що були́ гото́ві, ввійшли́ з ним на весі́лля, і две́рі зачини́лися;
11 пізні́ше прийшли́ й і́нші ді́ви і гово́рять: Го́споди! Го́споди! відчини́ нам.
12 Він же сказа́в їм у ві́дповідь: і́стинно кажу́ вам: не зна́ю вас.
13 О́тже, пильну́йте, бо не зна́єте ні дня, ні годи́ни, коли́ Син Людськи́й при́йде.
зач. 105 14 Бо Він зро́бить так, як оди́н чолові́к, яки́й, вируша́ючи в чужу́ краї́ну, покли́кав свої́х рабі́в і доручи́в їм майно́ своє́:
15 одному́ дав п’ять тала́нтів, дру́гому два, і́ншому ж оди́н, ко́жному по си́лі його́, і відра́зу ж відійшо́в.
16 Той раб, яки́й оде́ржав п’ять тала́нтів, пішо́в і ви́користав їх на ді́ло і придба́в і́нші п’ять тала́нтів;
17 так са́мо і той, яки́й оде́ржав два тала́нти, придба́в і́нші два;
18 той, яки́й оде́ржав оди́н тала́нт, пішо́в і закопа́в його́ в зе́млю і захова́в срі́бло госпо́даря свого́.
19 Коли́ мину́ло бага́то ча́су, прихо́дить госпо́дар рабі́в тих і вимага́є в них зві́ту.
20 Підійшо́в той, яки́й оде́ржав п’ять тала́нтів, прині́с і́нші п’ять тала́нтів і сказа́в: госпо́дарю! п’ять тала́нтів ти дав мені́; ось ще п’ять тала́нтів я придба́в на них.
21 Госпо́дар його́ сказа́в йому́: до́бре, до́брий і ві́рний ра́бе! у мало́му ти був ві́рним, над вели́ким тебе́ поста́влю; увійди́ в ра́дість госпо́даря твого́.
22 Підійшо́в тако́ж і той, яки́й оде́ржав два тала́нти, і сказа́в: госпо́дарю! два тала́нти ти дав мені́; ось, і́нші два тала́нти я придба́в на них.
23 Госпо́дар його́ сказа́в йому́: до́бре, до́брий і ві́рний ра́бе! у мало́му ти був ві́рним, над вели́ким тебе́ поста́влю; увійди́ в ра́дість госпо́даря твого́.
24 Підійшо́в і той, яки́й оде́ржав оди́н тала́нт, і сказа́в: госпо́дарю! я знав тебе́, що ти люди́на жорсто́ка, жнеш, де не сі́яв, і збира́єш, де не розсипа́в;
25 і, побоя́вшись, пішо́в і захова́в тала́нт твій в землі́; ось тобі́ твоє́.
26 Госпо́дар його́ сказа́в йому́ у ві́дповідь: лука́вий ра́бе і ліни́вий! ти знав, що я жну, де не сі́яв, і збира́ю, де не розсипа́в;
27 тому́ тре́ба було́ тобі́ відда́ти срі́бло моє́ купця́м, і я, прийшо́вши, оде́ржав би моє́ з прибу́тком;
28 о́тже, візьмі́ть у ньо́го тала́нт і да́йте тому́, хто ма́є де́сять тала́нтів,
29 бо ко́жному, хто ма́є, да́сться і примно́житься, а в то́го, хто не ма́є, відні́меться і те, що ма́є;
30 а негі́дного раба́ вки́ньте в тьму безпросві́тну: там бу́де плач і скре́гіт зубі́в. Сказа́вши це, проголоси́в: хто ма́є ву́ха слу́хати, хай слу́хає!
зач. 106 31 Коли́ ж при́йде Син Людськи́й у сла́ві Свої́й і всі святі́ А́нгели з Ним, тоді́ ся́де на престо́лі сла́ви Своє́ї,
32 і зберу́ться пе́ред Ним усі́ наро́ди; і відді́лить одни́х від і́нших, як па́стир відділя́є ове́ць від козлі́в;
33 і поста́вить ове́ць право́руч Се́бе, а козлі́в – ліво́руч.
34 Тоді́ ска́же Цар тим, які́ право́руч Ньо́го: прийді́ть, благослове́нні Отця́ Мого́, наслі́дуйте Ца́рство, угото́ване вам від ство́рення сві́ту:
35 бо голо́дний був Я, і ви да́ли Мені́ ї́сти; спра́глий був, і ви напої́ли Мене́; був подоро́жнім, і ви прийняли́ Мене́;
36 був наги́м, і ви одягну́ли Мене́; був неду́жим, і ви відві́дали Мене́; у в’язни́ці був, і ви прийшли́ до Ме́не.
37 Тоді́ пра́ведники ска́жуть Йому́ у ві́дповідь: Го́споди! коли́ ми ба́чили Тебе́ голо́дним і нагодува́ли? або спра́глим, і напої́ли?
38 коли́ ми ба́чили Тебе́ подоро́жнім, і прийняли́? або́ наги́м, і одягли́?
39 коли́ ми ба́чили Тебе́ неду́жим або у в’язни́ці, і прийшли́ до Те́бе?
40 І Цар ска́же їм у ві́дповідь: і́стинно кажу́ вам: оскі́льки ви зроби́ли це одному́ з цих браті́в Мої́х ме́нших, то зроби́ли Мені́.
41 Тоді́ ска́же й тим, які́ ліво́руч Ньо́го: іді́ть від Ме́не, про́кляті, у вого́нь ві́чний, угото́ваний дия́волу і а́нгелам його́:
42 бо голо́дний був Я, і ви не дали́ Мені́ ї́сти; спра́глий був, і ви не напої́ли Мене́;
43 був подоро́жнім, і не прийняли́ Мене́; був наги́м, і не одягли́ Мене́; неду́жим і у в’язни́ці, і не відві́дали Мене́.
44 Тоді́ і вони́ ска́жуть Йому́ у ві́дповідь: Го́споди! коли́ ми ба́чили Тебе́ голо́дним або́ спра́глим, або подоро́жнім, або́ наги́м, або́ неду́жим, або́ у в’язни́ці, і не послужи́ли Тобі́?
45 Тоді́ ска́же їм у ві́дповідь: і́стинно кажу́ вам: так як ви не зроби́ли цього́ одному́ з ме́нших цих, то не зроби́ли Мені́.
46 І пі́дуть ці на ві́чні му́ки, а пра́ведники в життя́ ві́чне.