Читання дня

2Сол. 3:6-18 · Гал. 1:3-10 · Гал. 5:22-6:2 · Лк. 12:2-12 · Лк. 9:1-6 · Мф. 4:25-5:12

Євангеліє від Матфея

Глава 26

зач. 107 1 Коли́ Іісу́с скінчи́в усі́ ці слова́, то сказа́в у́чням Свої́м:

2 ви зна́єте, що че́рез два дні бу́де Па́сха, і Син Людськи́й ви́даний бу́де на розп’я́ття.

3 Тоді́ зібра́лись первосвяще́нники, кни́жники і старі́йшини наро́ду у дворі́ первосвяще́нника, на ім’я́ Каіа́фа,

4 і ви́рішили на ра́ді взя́ти Іісу́са пі́дступом і вби́ти;

5 але́ говори́ли: ті́льки не в свя́то, щоб не ста́лося обу́рення в наро́ді.

зач. 108 6 Коли́ ж Іісу́с був у Віфа́нії, в до́мі Си́мона прокаже́ного,

7 підійшла́ до Ньо́го жі́нка з алава́стровою посу́диною дорогоці́нного ми́ра і злива́ла Йому́, возлежа́лому, на го́лову.

8 Поба́чивши це, у́чні Його́ обу́рились і говори́ли: до чо́го така́ тра́та?

9 Бо мо́жна було́ б це ми́ро прода́ти за вели́ку ці́ну і розда́ти вбо́гим.

10 Але́ Іісу́с, зрозумі́вши це, сказа́в їм: що турбу́єте жі́нку? вона́ до́бре ді́ло зроби́ла для Ме́не:

11 бо вбо́гих завжди́ ма́єте з собо́ю, а Мене́ не завжди́ ма́єте;

12 зли́вши ми́ро це на ті́ло Моє́, вона́ приготува́ла Мене́ на погребі́ння;

13 і́стинно кажу́ вам: де ті́льки бу́де пропові́дане Єва́нгеліє це по всьо́му сві́ті, ска́зано бу́де в па́м’ять її́ і про те, що вона́ зроби́ла.

14 Тоді́ оди́н з двана́дцяти, зва́ний Іу́да Іскаріо́т, пішо́в до первосвяще́нників

15 і сказа́в: що дасте́ ви мені́, і я вам ви́дам Його́? Вони́ запропонува́ли йому́ три́дцять срібнякі́в;

16 і відто́ді він шука́в наго́ди, щоб ви́дати Його́.

17 Пе́ршого ж дня опрі́сноків у́чні приступи́ли до Іісу́са і сказа́ли Йому́: де вели́ш нам приготува́ти Тобі́ па́сху?

18 Він сказа́в: піді́ть у мі́сто до тако́го-то і скажі́ть йому́: Учи́тель гово́рить: час Мій бли́зько; в те́бе спра́влю па́сху з у́чнями Мої́ми.

19 У́чні зроби́ли, як звелі́в їм Іісу́с, і приготува́ли па́сху.

20 Коли́ ж наста́в ве́чір, Він возлі́г з дванадцятьма́ у́чнями;

21 і коли́ вони́ ї́ли, сказа́в: і́стинно кажу́ вам, що оди́н з вас зра́дить Мене́.

22 Вони́ ду́же засмути́лись, і почали́ говори́ти Йому́ ко́жен з них: чи не я, Го́споди?

23 Він же сказа́в у ві́дповідь: хто опусти́в зі Мно́ю ру́ку в блю́до, той зра́дить Мене́;

24 проте́ Син Людськи́й іде́, як пи́сано про Ньо́го, але́ го́ре тій люди́ні, яко́ю Син Людськи́й бу́де зра́джений: кра́ще було́ б цій люди́ні не наро́джуватися.

25 При цьо́му і Іу́да, зра́дник Його́, сказа́в: чи не я, Равві́? Іісу́с гово́рить йому́: ти сказа́в.

26 І коли́ вони́ ї́ли, Іісу́с взяв хліб і, благослови́вши, перелама́в і, роздаючи́ у́чням, сказа́в: приймі́ть, ї́жте; це є Ті́ло Моє́.

27 І, взя́вши ча́шу та подя́кувавши, пода́в їм і сказа́в: пи́йте з не́ї всі,

28 бо це є Кров Моя́ Ново́го Заві́ту, що за багатьо́х пролива́ється на відпу́щення гріхі́в.

29 Кажу́ ж вам, що відни́ні не бу́ду пи́ти від пло́ду цього́ виногра́дного до то́го дня, коли́ пи́тиму з ва́ми нове́ вино́ в Ца́рстві Отця́ Мого́.

30 І, проспіва́вши, пішли́ на го́ру Єлео́нську.

31 Тоді́ гово́рить їм Іісу́с: всі ви споку́ситесь про Ме́не в цю ніч, бо напи́сано: уражу́ па́стиря, і розбіжа́ться ві́вці ота́ри;

32 пі́сля ж воскресі́ння Мого́ попере́джу вас у Галіле́ї.

33 Петро́ сказа́в Йому́ у ві́дповідь: якщо́ і всі споку́сяться про Те́бе, то я ніко́ли не спокушу́сь.

34 Іісу́с сказа́в Йому́: і́стинно кажу́ тобі́, що в цю ніч, перш ніж проспіва́є пі́вень, ти три́чі зрече́шся Мене́.

35 Гово́рить Йому́ Петро́: хоч би мені́ довело́сь і вме́рти з Тобо́ю, не зречу́ся Тебе́. Поді́бне говори́ли і всі у́чні.

36 По́тім прихо́дить з ни́ми Іісу́с до місце́вості, що зве́ться Гефсіма́нією, і гово́рить у́чням: поси́дьте тут, по́ки Я піду́, помолю́ся там.

37 І, взя́вши з Собо́ю Петра́ і обо́х сині́в Зеведе́євих, поча́в сумува́ти й тужи́ти.

38 Тоді́ гово́рить їм Іісу́с: душа́ Моя́ суму́є смерте́льно; побу́дьте тут і пильну́йте зі Мно́ю.

39 І, відійшо́вши тро́хи, упа́в Він доліли́ць, моли́вся і говори́в: О́тче Мій! якщо можли́во, хай обмине́ Мене́ ча́ша ця; втім, не як Я хо́чу, а як Ти.

40 І прихо́дить до у́чнів і знахо́дить їх спля́чими, і гово́рить Петро́ві: чи так не змогли́ ви й одніє́ї годи́ни попильнува́ти зі Мно́ю?

41 Пильну́йте й молі́ться, щоб не зазна́ти споку́си: дух бадьо́рий, плоть же не́мічна.

42 Ще, відійшо́вши вдру́ге, моли́вся, ка́жучи: О́тче Мій! якщо́ не мо́же ча́ша ця мину́ти Мене́, щоб Мені́ не пи́ти її́, хай бу́де во́ля Твоя́.

43 І, прийшо́вши, знахо́дить їх зно́ву спля́чими, бо в них о́чі обважні́ли.

44 І, залиши́вши їх, зно́ву відійшо́в і помоли́вся втре́тє, сказа́вши те ж сло́во.

45 Тоді́ прихо́дить до у́чнів Свої́х і гово́рить їм: ви все ще спите́ і відпочива́єте? ось, набли́зився час, і Син Людськи́й видає́ться в ру́ки грі́шників;

46 вста́ньте, піде́мо: ось, набли́зився той, хто зра́джує Мене́.

47 І, коли́ Він ще говори́в, ось Іу́да, оди́н з дванадцятьо́х, прийшо́в і з ним бага́то наро́ду з меча́ми та кия́ми, від первосвяще́нників і старі́йшин наро́дних.

48 Зра́дник же Його́ пода́в їм знак, сказа́вши: Кого́ я поцілу́ю, Той і є, бері́ть Його́.

49 І, відра́зу ж підійшо́вши до Іісу́са, сказа́в: ра́дуйся, Равві́! І поцілува́в Його́.

50 Іісу́с же сказа́в йому́: дру́же, для чого́ ти прийшо́в? Тоді́ підійшли́, накла́ли ру́ки на Іісу́са, і взяли́ Його́.

51 І ось, оди́н з тих, що були́ з Іісу́сом, простягну́вши ру́ку, ви́хопив меч свій і, вда́ривши раба́ первосвяще́нника, відсі́к йому́ ву́хо.

52 Тоді́ Іісу́с гово́рить йому́: верни́ меч твій на його́ мі́сце, бо всі, хто ві́зьме меч, від меча́ і заги́нуть;

53 чи ду́маєш, що Я не мо́жу тепе́р ублага́ти Отця́ Мого́, і Він дасть Мені́ бі́льш, як двана́дцять легіо́нів А́нгелів?

54 Як же збу́дуться Писа́ння, що так пови́нно бу́ти?

55 Тоді́ сказа́в Іісу́с до наро́ду: ні́би на розбі́йника ви́йшли ви з меча́ми та кия́ми, щоб взя́ти Мене́; ко́жного дня сиді́в Я з ва́ми, навча́ючи в хра́мі, і ви не бра́ли Мене́.

56 Це ж усе́ ста́лося, щоб збули́ся писа́ння проро́ків. Тоді́ всі у́чні, залиши́вши Його́, розбі́глися.

зач. 109 57 А во́їни, які́ взяли́ Іісу́са, повели́ Його́ до Каіа́фи, первосвяще́нника, де зібра́лись кни́жники і старі́йшини.

58 Петро́ ж йшов за Ним здаля́, до дво́ру первосвяще́нника; і, ввійшо́вши всере́дину, сів із слу́гами, щоб ба́чити кіне́ць.

59 Первосвяще́нники і старі́йшини і весь синедріо́н шука́ли лжесві́дчення про́ти Іісу́са, щоб уби́ти Його́,

60 і не знахо́дили; і, хоч бага́то лжесві́дків прихо́дило, не знайшли́. Але́, наре́шті, прийшли́ два лжесві́дки

61 і сказа́ли: Він говори́в: мо́жу зруйнува́ти храм Бо́жий і за три дні збудува́ти його́.

62 І, вста́вши, первосвяще́ник сказа́в Йому́: чому́ ж нічо́го не відповіда́єш? що вони́ про́ти те́бе сві́дчать?

63 Іісу́с мовча́в. І первосвяще́нник сказа́в Йому́: заклина́ю Тебе́ Бо́гом живи́м, скажи́ нам, чи ти Христо́с, Син Бо́жий?

64 Іісу́с гово́рить йому́: ти сказа́в; а на́віть кажу́ вам: відни́ні поба́чите Си́на Людсько́го, Котри́й сиді́тиме право́руч си́ли і йти́ме на хма́рах небе́сних.

65 Тоді́ первосвяще́нник розде́р о́дяг свій і сказа́в: Він богоху́льствує! Наві́що нам ще сві́дки? ось, ті́льки що ви чу́ли богоху́льство Його́!

66 Як вам здає́ться? Вони́ ж ска́зали у ві́дповідь: пови́нен сме́рті.

67 Тоді́ плюва́ли Йому́ в лице́ і знуща́лися з Ньо́го, а де́які би́ли Його́ по щока́х

68 і говори́ли: проречи́ нам, Христе́, хто вда́рив Тебе́?

69 Петро́ ж сиді́в у дворі́. І підійшла́ до ньо́го одна́ раби́ня і сказа́ла: і ти був з Іісу́сом Галіле́янином.

70 Він же відрі́кся пе́ред усіма́, ка́жучи: не зна́ю, що ти гово́риш.

71 Коли́ ж він вихо́див за воро́та, поба́чила його́ і́нша, і гово́рить тим, що були́ там: і цей був з Іісу́сом Назоре́єм.

72 І він зно́ву відрі́кся з кля́твою, що не зна́є Цього́ Чолові́ка.

73 Тро́хи зго́дом підійшли́ ті, що стоя́ли там, і сказа́ли Петро́ві: спра́вді і ти з них, бо і мо́ва твоя́ викрива́є тебе́.

74 Тоді́ він поча́в кля́стися й божи́тися, що не зна́є Цього́ Чолові́ка. І ра́птом заспіва́в пі́вень.

75 І згада́в Петро́ сло́во, ска́зане йому́ Іісу́сом: перш ніж проспіва́є пі́вень, три́чі відрече́шся від Ме́не! І, ви́йшовши геть, пла́кав гі́рко.