Читання дня

2Сол. 3:6-18 · Гал. 1:3-10 · Гал. 5:22-6:2 · Лк. 12:2-12 · Лк. 9:1-6 · Мф. 4:25-5:12

Євангеліє від Матфея

Глава 27

зач. 110 1 Коли́ ж наста́в ра́нок, усі первосвяще́нники і старі́йшини наро́ду зібра́ли ра́ду на Іісу́са, щоб уби́ти Його́;

2 і, зв’яза́вши Його́, відвели́ і ви́дали Його́ По́нтію Піла́ту, прави́телю.

зач. 111 3 Тоді́ Іу́да, зра́дник Його́, поба́чивши, що Він засу́джений, і, розка́явшись, поверну́в три́дцять срібнякі́в первосвяще́нникам та старі́йшинам,

4 ка́жучи: согріши́в я, зра́дивши кров неви́нну. Вони́ ж сказа́ли йому́: що нам до то́го? гляди́ сам.

5 І, ки́нувши срібняки́ в хра́мі, він ви́йшов, пішо́в і удави́вся.

6 Первосвяще́нники ж, взя́вши срібняки́, сказа́ли: не дозво́лено кла́сти їх у скарбни́цю церко́вну, тому́ що це ціна́ кро́ві.

7 І, скли́кавши ра́ду, купи́ли за них зе́млю гончаре́ву для погребі́ння подоро́жніх;

8 тому́ і назива́ється земля́ та «земле́ю кро́ві» до цього́ дня.

9 Тоді́ збуло́ся ска́зане проро́ком Ієремі́єю, яки́й гово́рить: і взяли́ три́дцять срібнякі́в, ці́ну Оці́неного, Котро́го оціни́ли сини́ Ізра́їля,

10 і дали́ їх за зе́млю гончаре́ву, як сказа́в мені́ Госпо́дь.

11 Іісу́с же став пе́ред прави́телем. І спита́в Його́ прави́тель: Ти Цар Іуде́йський? Іісу́с сказа́в йому́: ти гово́риш.

12 І коли́ звинува́чували Його́ первосвяще́нники і старі́йшини, Він нічо́го не відповіда́в.

13 Тоді́ гово́рить Йому́ Піла́т: чи не чу́єш, скі́льки сві́дчать про́ти Те́бе?

14 І не відповіда́в йому́ ні на жо́дне сло́во, так що прави́тель ду́же дивува́вся.

15 На свя́то ж Па́схи прави́тель мав зви́чай відпуска́ти наро́дові одного́ в’я́зня, яко́го хоті́ли.

16 Був тоді́ у них відо́мий в’я́зень, зва́ний Вара́вва;

17 о́тже, коли́ вони́ зібра́лись, Піла́т сказа́в їм: кого́ хо́чете, щоб я відпусти́в вам: Вара́вву чи Іісу́са, на́званого Христо́м?

18 Бо знав, що ви́дали Його́ че́рез за́здрість.

19 Коли́ ж він сиді́в на судді́вському мі́сці, жі́нка його́ посла́ла йому́ сказа́ти: не роби́ нічо́го Пра́ведникові Тому́, бо я бага́то потерпі́ла сього́дні у сні че́рез Ньо́го.

20 Але́ первосвяще́нники і старі́йшини підмо́вили наро́д проси́ти за Вара́вву, а Іісу́са погуби́ти.

21 Тоді́ прави́тель спита́в їх: кого́ з двох хо́чете, щоб я відпусти́в вам? Вони́ сказа́ли: Вара́вву.

22 Піла́т говори́ть їм: що ж мені́ роби́ти з Іісу́сом, наре́ченим Христо́м? Ка́жуть йому́ всі: хай бу́де розп’я́тий.

23 Прави́тель сказа́в: яке́ ж зло зроби́в Він? Та вони́ ще ду́жче крича́ли: хай бу́де розп’я́тий.

24 Піла́т, поба́чивши, що ніщо́ не допомага́є, а неспо́кій зроста́є, взяв води́ і вмив ру́ки пе́ред наро́дом, і сказа́в: не ви́нний я в кро́ві Пра́ведника Цього́; диві́ться ви.

25 Уве́сь наро́д, відповіда́ючи, сказа́в: кров Його́ на нас і на ді́тях на́ших.

26 Тоді́ відпусти́в їм Вара́вву, а Іісу́са, поби́вши, відда́в на розп’я́ття.

зач. 112 27 Тоді́ во́їни прави́теля, взя́вши Іісу́са в прето́рію, зібра́ли на Ньо́го весь полк

28 і, роздягну́вши Його́, одягли́ на Ньо́го багряни́цю;

29 і, сплі́вши віне́ць з те́рну, покла́ли Йому́ на го́лову, і дали́ Йому́ в пра́ву ру́ку трости́ну; і, стаючи́ пе́ред Ним на колі́на, глузува́ли з Ньо́го, ка́жучи: ра́дуйся, Ца́рю Іуде́йський!

30 і плюва́ли на Ньо́го, і, взя́вши трости́ну, би́ли Його́ по голові́.

31 А коли́ наглуми́лись над Ним, зняли́ з Ньо́го багряни́цю, і вдягли́ Його́ в о́дяг Його́, і повели́ Його́ на розп’я́ття.

32 Вихо́дячи, вони́ зустрі́ли одного́ кирине́янина, на ім’я́ Си́мон; і приму́сили цього́ нести́ хрест Його́.

зач. 113 33 І коли́ прийшли́ на мі́сце, яке зве́ться Голго́фа, що зна́чить: Ло́бне мі́сце,

34 дали́ Йому́ пи́ти о́цет, змі́шаний з жо́вчю; і, спро́бувавши, не хоті́в пи́ти.

35 А ті, що розп’я́ли Його́, діли́ли о́дяг Його́, ки́даючи же́реб;

36 і, си́дячи, стерегли́ Його́ там;

37 і поста́вили над голово́ю Його́ на́пис вини́ Його́: Цей є Іісу́с, Цар Іуде́йський.

38 Тоді́ розп’я́ли з Ним двох розбі́йників: одного́ право́руч, а дру́гого ліво́руч.

39 Ті, що прохо́дили ми́мо, злосло́вили Його́, кива́ючи го́ловами свої́ми

40 і ка́жучи: Ти, Котри́й руйну́єш храм і за три дні ство́рюєш! спаси́ Себе́ Само́го; я́кщо Ти Син Бо́жий, зійди́ з хреста́.

41 Так са́мо і первосвяще́нники з кни́жниками та старі́йшинами і фарисе́ями, глузу́ючи, говори́ли:

42 і́нших спаса́в, а Себе́ Само́го не мо́же спасти́; якщо́ Він Цар Ізра́їлів, хай тепе́р зі́йде з хреста́, і уві́руємо в Ньо́го;

43 упова́в на Бо́га; хай тепе́р поряту́є Його́, якщо́ Він уго́дний Йому́. Бо Він сказа́в: Я – Син Бо́жий.

44 Та́кож і розбі́йники, розп’я́ті з Ним, ганьби́ли Його́.

45 З шо́стої ж годи́ни наста́ла те́мрява по всій землі́ до годи́ни дев’я́тої.

46 А бли́зько дев’я́тої годи́ни Іісу́с ви́крикнув гучни́м го́лосом: Ілі́, Ілі́! лама́ савахфані́? що зна́чить: Бо́же Мій, Бо́же Мій! наві́що Ти Мене́ зали́шив?

47 Де́які з тих, що стоя́ли там, почу́вши це, говори́ли: Він кли́че Іллю́.

48 І за́раз же оди́н з них побі́г, взяв гу́бку, напо́внив о́цтом і, настроми́вши на трости́ну, дава́в Йому́ пи́ти;

49 а і́нші говори́ли: почека́й, поба́чимо, чи при́йде Ілля́ спасти́ Його́.

50 Іісу́с же, зно́ву скри́кнувши гучни́м го́лосом, іспусти́в дух.

51 І ось, заві́са у хра́мі розде́рлася надво́є, зве́рху дони́зу; і земля́ потрясла́сь; і камі́ння порозпада́лось;

52 і гроби́ розкри́лись; і бага́то тіл поме́рлих святи́х воскре́сло

53 і, ви́йшовши з гробі́в пі́сля воскресі́ння Його́, ввійшли́ у святе́ мі́сто і з’яви́лись багатьо́м.

54 Со́тник же і ті, що стерегли́ з ним Іісу́са, поба́чивши землетру́с і все, що ста́лося, зляка́лись ду́же і говори́ли: воі́стину Він був Син Бо́жий.

55 Там були́ та́кож і диви́лись зда́леку бага́то жіно́к, які́ йшли́ за Іісу́сом з Галіле́ї, слу́жачи Йому́;

56 між ни́ми були́ Марі́я Магдали́на і Марі́я, ма́ти Я́кова та Іосі́ї, і ма́ти сині́в Зеведе́євих.

57 Коли́ ж наста́в ве́чір, прийшо́в бага́тий чолові́к з Аримафе́ї, на ім’я́ Йо́сиф, яки́й та́кож вчи́вся в Іісу́са;

58 він, прийшо́вши до Піла́та, проси́в ті́ла Іісу́сового. Тоді́ Піла́т звелі́в відда́ти ті́ло;

59 і, взя́вши ті́ло, Йо́сиф обви́в Його́ чи́стою плащани́цею

60 і покла́в Його́ в ново́му своє́му гро́бі, яки́й він ви́тесав у ске́лі; і, привали́вши вели́кий ка́мінь до двере́й гро́бу, відійшо́в.

61 Була́ ж там Марі́я Магдали́на і і́нша Марі́я, які́ сиді́ли про́ти гро́бу.

зач. 114 62 На дру́гий день, що пі́сля п’я́тниці, зійшли́сь первосвяще́нники і фарисе́ї до Піла́та

63 і говори́ли: прави́телю! ми згада́ли, що той обма́нщик, коли́ ще був живи́й, сказа́в: чере́з три дні воскре́сну;

64 ото́ж звели́ охороня́ти гроб до тре́тього дня, щоб у́чні Його́, прийшо́вши вночі́, не вкра́ли Його́ і не сказа́ли наро́дові: воскре́с з ме́ртвих; і бу́де оста́нній обма́н гі́рший від пе́ршого.

65 Піла́т сказа́в їм: ма́єте сторо́жу; піді́ть, охороня́йте, як зна́єте.

66 Вони́ пішли́ і поста́вили бі́ля гро́бу сторо́жу і накла́ли на ка́мінь печа́ть.