Читання дня

2Сол. 3:6-18 · Гал. 1:3-10 · Гал. 5:22-6:2 · Лк. 12:2-12 · Лк. 9:1-6 · Мф. 4:25-5:12

Євангеліє від Луки

Глава 20

зач. 99 1 В оди́н з тих днів, коли́ Він учи́в наро́д у хра́мі і благовіствува́в, прийшли́ первосвяще́нники і кни́жники зі старі́йшинами

2 і запита́ли Його́: скажи́ нам, яко́ю вла́дою Ти це ро́биш, або́ хто дав Тобі́ цю вла́ду?

3 Він сказа́в їм у ві́дповідь: запита́ю і Я вас про одне́, і скажі́ть Мені́:

4 хре́щення Іоа́ннове було́ з небе́с, чи від люде́й?

5 Вони́ ж, мірку́ючи між собо́ю, говори́ли: коли́ ска́жемо: з небе́с, то ска́же: чому́ ж ви не пові́рили йому́?

6 а коли́ ска́жемо: від люде́й, то весь наро́д поб’є́ нас камі́нням, бо він упе́внений, що Іоа́нн є проро́к.

7 І відповіда́ли: не зна́ємо зві́дки.

8 Іісу́с сказа́в їм: і Я не скажу́ вам, яко́ю вла́дою це роблю́.

зач. 100 9 І поча́в Він говори́ти до люде́й таку́ при́тчу: оди́н чолові́к насади́в виногра́дник і відда́в його́ виногра́дарям, і відлучи́вся на до́вгий час;

10 і у свій час посла́в до виногра́дарів раба́, щоб вони́ дали́ йому́ плоді́в з виногра́дника, але́ виногра́дарі, поби́вши його́, відісла́ли ні з чим.

11 Ще посла́в дру́гого раба́; але́ вони́ і того́, поби́вши і знева́живши, відісла́ли ні з чим.

12 І ще посла́в тре́тього; але́ вони́ і того́, пора́нивши, ви́гнали.

13 Тоді́ госпо́дар виногра́дника сказа́в: що мені́ роби́ти? Пошлю́ си́на мого́ улю́бленого; мо́же, поба́чивши його́, посоро́мляться.

14 Але́ виногра́дарі, поба́чивши його́, міркува́ли між собо́ю, ка́жучи: це спадкоє́мець, ході́м, уб’є́мо його́, і спа́дщина бу́де на́ша.

15 І, ви́вівши його́ геть з виногра́дника, вби́ли. Що зро́бить з ни́ми госпо́дар виногра́дника?

16 При́йде і погу́бить виногра́дарів тих, і відда́сть виногра́дник і́ншим. Ті, що слу́хали це, сказа́ли: хай не бу́де так!

17 Але Він, погля́нувши на них, сказа́в: що зна́чить оце́ напи́сане: ка́мінь, яки́й відки́нули будівни́чі, той са́мий став нарі́жним?.

18 Ко́жний, хто впаде́ на той ка́мінь, розіб’є́ться; а на ко́го він упаде́, того́ розду́шить.

зач. 101 19 І шука́ли в цей час первосвяще́нники і кни́жники, щоб накла́сти на Ньо́го ру́ки, та побоя́лись наро́ду, бо зрозумі́ли, що про них сказа́в Він цю при́тчу.

20 І, слідку́ючи за Ним, підісла́ли лука́вих люде́й, які́, вдаючи́ з се́бе пра́ведних, злови́ли б Його́ на сло́ві, щоб ви́дати Його́ нача́льникам і вла́ді прави́теля.

21 І вони́ запита́ли Його́: Учи́телю! ми зна́ємо, що Ти правди́во гово́риш і вчиш, і не ди́вишся на осо́бу, але́ і́стинно на путь Бо́жу наставля́єш;

22 чи ва́рто нам дава́ти пода́ток ке́сареві, чи ні?

23 Він же, зрозумі́вши ї́хнє лука́вство, сказа́в їм: що ви Мене́ спокуша́єте?

24 Покажі́ть Мені́ дина́рій: чиє́ на ньо́му зобра́ження і на́пис? Вони́ відповіли́: ке́сареве.

25 Він сказа́в їм: о́тже, віддава́йте ке́сареве ке́сареві, а Бо́же Бо́гові.

26 І не могли́ пійма́ти Його́ на сло́ві пе́ред наро́дом і, здивува́вшись ві́дповіді Його́, замо́вкли.

зач. 102 27 Тоді́ прийшли́ де́які з саддуке́їв, які́ не визнаю́ть воскресі́ння, і запита́ли Його́:

28 Учи́телю! Мойсе́й написа́в нам: коли́ у ко́го помре́ брат, що мав жі́нку, і помре́ безді́тним, то брат його́ пови́нен взя́ти жі́нку його́ і відроди́ти пото́мство бра́тові своє́му.

29 Було́ сім браті́в; пе́рший взяв жі́нку і поме́р безді́тним;

30 взяв ту жі́нку дру́гий, і той поме́р безді́тним;

31 взяв її́ тре́тій, так са́мо і всі се́меро; і, не залиши́вши діте́й, поме́рли;

32 пі́сля всіх поме́рла і жі́нка;

33 о́тже, у воскресі́ння, котро́му з них бу́де вона́ жі́нкою, бо се́меро ма́ли її́ за жі́нку?

34 Іісу́с сказа́в їм у ві́дповідь: ча́да ві́ку цього́ одру́жуються і вихо́дять за́між;

35 а ті, що сподо́бляться досягти́ того́ ві́ку і воскресі́ння з ме́ртвих, не одру́жуються і не вихо́дять за́між,

36 і вме́рти вже не мо́жуть, бо вони́ рі́вні А́нгелам і є сини́ Бо́жі, бу́дучи сина́ми воскресі́ння.

37 А що ме́ртві воскре́снуть, і Мойсе́й показа́в при купині́, коли́ Го́спода назва́в Бого́м Авраа́ма і Бо́гом Ісаа́ка і Бо́гом Я́кова.

38 Бог же не є Бог ме́ртвих, а живи́х, бо в Ньо́го всі живі́.

39 На це де́які з кни́жників сказа́ли: Учи́телю! Ти до́бре сказа́в.

40 І бі́льше не насмі́лювались пита́ти Його́ ні про що. Він же сказа́в їм:

41 як це ка́жуть, що Христо́с є Син Дави́дів,

42 а сам Дави́д гово́рить у кни́зі псалмі́в: сказа́в Госпо́дь Го́споду моє́му: сиди́ право́руч Ме́не,

43 до́ки покладу́ ворогі́в Твої́х у підні́жжя ніг Твої́х?

44 О́тже, Дави́д назива́є Його́ Го́сподом; як же Він Син йому́?

зач. 103 45 І коли́ уве́сь наро́д слу́хав, Він сказа́в у́чням Свої́м:

46 стережі́ться кни́жників, які́ лю́блять ходи́ти в до́вгому о́дязі і лю́блять, щоб їх віта́ли в наро́дних зібрання́х, ма́ти пе́рші місця́ в синаго́гах і пе́рші місця́ на вече́рях,

47 які́ поїда́ють доми́ вдів і лицемі́рно до́вго мо́ляться; вони́ при́ймуть тим бі́льше осу́дження.