Читання дня

2Сол. 3:6-18 · Гал. 1:3-10 · Гал. 5:22-6:2 · Лк. 12:2-12 · Лк. 9:1-6 · Мф. 4:25-5:12

Євангеліє від Луки

Глава 19

зач. 94 1 По́тім Іісу́с увійшо́в у Ієрихо́н і прохо́див че́рез ньо́го.

2 І ось, оди́н, на ім’я́ Закхе́й, нача́льник ми́тарів і чолові́к бага́тий,

3 бажа́в ба́чити Іісу́са, хто Він, але́ не міг за наро́дом, бо був мали́й на зріст;

4 і, забі́гши напере́д, ви́ліз на смоко́вницю, щоб поба́чити Його́, бо Він мав прохо́дити ми́мо не́ї.

5 Коли́ Іісу́с прийшо́в на те мі́сце, гля́нувши, поба́чив його́ і сказа́в йому́: Закхе́ю! злізь скорі́ше, бо сього́дні Мені́ тре́ба бу́ти в те́бе в до́мі.

6 І він шви́дко зліз і прийня́в Його́ з ра́дістю.

7 І всі, бачи́вши те, почали́ наріка́ти, що Він зайшо́в гости́ти до грі́шного чолові́ка;

8 Закхе́й же, вста́вши, сказа́в Го́споду: Го́споди! полови́ну майна́ мого́ я відда́м убо́гим, і, якщо́ кого́ скри́вдив чим, поверну́ вче́тверо.

9 Іісу́с сказа́в йому́: ни́ні прийшло́ спасі́ння до́му цьому́, бо і він син Авраа́мів,

10 бо Син Людськи́й прийшо́в знайти́ і спасти́ заги́бле.

11 Коли́ ж вони́ слу́хали це, сказа́в ще одну́ при́тчу; бо Він був недале́ко від Ієрусали́ма, і вони́ ду́мали, що Ца́рство Бо́же ско́ро пови́нно відкри́тися.

12 Ото́ж сказа́в: оди́н чолові́к висо́кого ро́ду вируша́в у дале́ку краї́ну, щоб отри́мати собі́ ца́рство і поверну́тись;

зач. 95 13 покли́кавши де́сять рабі́в свої́х, дав їм деся́ть мин і сказа́в їм: пусті́ть їх в ді́ло, по́ки я поверну́сь.

14 Але́ громадя́ни нена́виділи його́ і відпра́вили слі́дом за ним посланці́в, сказа́вши: не хо́чемо, щоб він царюва́в над на́ми.

15 І коли́ поверну́вся, оде́ржавши ца́рство, то звелі́в покли́кати до се́бе тих рабі́в, яки́м дав срі́бло, щоб дові́датись, хто що придба́в.

16 Прийшо́в пе́рший і сказа́в: госпо́дарю! ми́на твоя́ прине́сла де́сять мин.

17 І сказа́в йому́: гара́зд, до́брий ра́бе! за те, що ти у мало́му був ві́рний, візьми́ управлі́ння над десятьма́ міста́ми.

18 Прийшо́в дру́гий і сказа́в: госпо́дарю! ми́на твоя́ прине́сла п’ять мин.

19 Сказа́в і цьому́: і ти будь над п’ятьма́ міста́ми.

20 Прийшо́в тре́тій і сказа́в: госпо́дарю! ось твоя́ ми́на, яку́ я зберіга́в, загорну́вши в хусти́ну,

21 бо я боя́вся тебе́, тому́ що ти чолові́к жорсто́кий: бере́ш, чого́ не клав, і жнеш, чого́ не сі́яв.

22 Госпо́дар сказа́в йому́: твої́ми уста́ми суди́тиму тебе́, лука́вий ра́бе! ти знав, що я чолові́к жорсто́кий, беру́, чого́ не клав, і жну, чого́ не сі́яв;

23 чому́ ж ти не відда́в срі́бла мого́ купця́м, щоб я, поверну́вшись, взяв його́ з прибу́тком?

24 І сказа́в тим, що там стоя́ли: візьмі́ть у ньо́го ми́ну і да́йте тому́, що ма́є де́сять мин.

25 І сказа́ли йому́: госпо́дарю! у ньо́го є де́сять мин.

26 Кажу́ ж бо вам, що вся́кому, хто ма́є, тому́ да́сться; а хто не ма́є, відбере́ться і те, що ма́є;

27 а ворогі́в мої́х, які не хоті́ли, щоб я царюва́в над ни́ми, приведі́ть сюди́ і поби́йте переді мно́ю.

28 Сказа́вши це, Іісу́с пішо́в да́лі, підійма́ючись до Ієрусали́ма.

зач. 96 29 І коли́ набли́зився до Віффагі́ї та Віфа́нії, до гори́, що зве́ться Єлео́нською, посла́в двох у́чнів Свої́х,

30 сказа́вши: піді́ть до села́, що пе́ред ва́ми; увійшо́вши в ньо́го, зна́йдете молодо́го осла́, прив’я́заного, на яко́го ніхто́ з люде́й ніко́ли не сіда́в; відв’яза́вши його́, приведі́ть.

31 А коли́ хто вас спита́є: наві́що відв’я́зуєте? скажі́ть йому́ так: він потрі́бний Го́споду.

32 Посланці́ пішли́ і знайшли́, як Він сказа́в їм.

33 Коли́ ж вони́ відв’я́зували молодо́го осла́, то госпо́дарі його́ сказа́ли їм: наві́що відв’я́зуєте осля́?

34 Вони́ відповіда́ли: він потрі́бний Го́споду.

35 І привели́ його́ до Іісу́са, і, наки́нувши о́дяг свій на осля́, посади́ли на ньо́го Іісу́са.

36 І коли́ Він ї́хав, стели́ли о́дяг свій на доро́зі.

зач. 97 37 А коли́ Він наближа́вся вже до спу́ску з гори́ Єлео́нської, бе́зліч у́чнів, раді́ючи, почали́ ду́же го́лосно хвали́ти Бо́га за всі чудеса́, які́ вони́ ба́чили,

38 ка́жучи: благослове́н Цар, гряду́щий в ім’я́ Госпо́днє! мир на небеса́х і сла́ва у ви́шніх!

39 І де́які фарисе́ї з наро́ду сказа́ли Йому́: Учи́телю! заборо́ни у́чням Твої́м.

40 Але́ Він сказа́в їм у ві́дповідь: Я вам кажу́, що коли́ вони́ замо́вкнуть, то камі́ння заголо́сить.

41 І коли́ набли́зився до мі́ста, то, ди́влячись на ньо́го, запла́кав над ним

42 і сказа́в: о, коли́ б зрозумі́в ти хоч у цей твій день, що потрі́бне для твого́ ми́ру! Але́ це схо́вано ни́ні від оче́й твої́х,

43 бо при́йдуть на те́бе дні, коли́ вороги́ твої́ обло́жать тебе́ око́пами і ото́чать тебе́, і сти́снуть тебе́ звідусі́ль,

44 і зруйну́ють тебе́, і поб’ю́ть діте́й твої́х у тобі́, і не зали́шать у тобі́ ка́меня на ка́мені за те, що ти не зрозумі́в ча́су відві́дання твого́.

зач. 98 45 І, ввійшо́вши у храм, поча́в виганя́ти тих, що в ньо́му продава́ли і купува́ли,

46 ка́жучи їм: напи́сано: дім Мій є дім моли́тви, а ви зроби́ли його́ верте́пом розбі́йників.

47 І вчив щодня́ в хра́мі. А первосвяще́нники і кни́жники та старі́йшини наро́ду шука́ли погуби́ти Його́,

48 і не знахо́дили що зроби́ти б з Ним, бо уве́сь наро́д невідсту́пно слу́хав Його́.