Читання днясереда
На утрені
Лк. 1:39–49,56 Євангеліє від Луки
зач. 439Вста́вши ж Марі́я у дні ці, з по́спіхом пішла́ до нагі́рньої краї́ни, в мі́сто Іу́дине,
40і увійшла́ в дім Заха́рії, і привіта́ла Єлисаве́ту.
41Коли́ почу́ла Єлисаве́та привіта́ння Марі́їне, загра́ло дитя́ в утро́бі її́, і спо́внилася Єлисаве́та Ду́ха Свято́го.
42І ви́гукнула гучни́м го́лосом і сказа́ла: благослове́нна Ти між жо́нами, і благослове́нний плід утро́би Твоє́ї!
43І зві́дки це мені́, що Ма́ти Го́спода мого́ прийшла́ до ме́не?
44Бо, коли́ го́лос віта́ння Твого́ дійшо́в до вух мої́х, загра́ло дитя́ ра́дісно в утро́бі мої́й.
45І блаже́нна, Яка́ уві́рувала, бо збу́деться ска́зане Їй від Го́спода.
46І сказа́ла Марі́я: велича́є душа́ Моя́ Го́спода,
47і зраді́в дух Мій у Бо́зі, Спа́сові Моє́му,
48що згля́нувся Він на смире́ння Раби́ Своє́ї, бо відни́ні ублажа́тимуть Мене́ всі ро́ди;
49що сотвори́в Мені́ ве́лич Си́льний, і святе́ ім’я́ Його́.
56Пробула́ ж Марі́я з не́ю бли́зько трьох мі́сяців і поверну́лася в дім Свій.
На літургії
Апостол
1 Сол. 2:1–8 Перше послання до Солунян
зач. 2641Ви самі́ зна́єте, бра́ття, про наш вхід до вас, що він не був ма́рний;
2але́, спе́ршу постражда́вши і зазна́вши знева́ги в Фили́пах, як ви зна́єте, ми насмі́лились у Бо́гові на́шому пропові́дувати вам благові́стя Бо́же з вели́ким по́двигом.
3Бо в на́шому вче́нні нема́ ні ома́ни, ні нечи́стих спонука́нь, ні лука́вства;
4але́, як Бог удосто́їв нас того́, щоб доручи́ти нам благовіствува́ння, то ми так і гово́римо, догоджа́ючи не лю́дям, а Бо́гові, Котри́й випробо́вує серця́ на́ші.
5Бо ніко́ли не було́ в нас пе́ред ва́ми ні ле́стощів, як ви зна́єте, ні на́міру користолю́бства: Бог сві́док!
6Не шука́ємо сла́ви людсько́ї ні від вас, ні від і́нших:
7ми могли́ прийти́ з пова́жністю, як Апо́столи Христо́ві, але́ були́ ти́хі се́ред вас, поді́бно як годува́льниця, що ні́жно пово́диться з ді́тьми свої́ми.
8Так ми, з прихи́льності до вас, зажада́ли переда́ти вам не ті́льки благові́стя Бо́же, але́ й ду́ші на́ші, тому́ що ви ста́ли нам лю́бі.
Рівноап. (під зачало) Євр. 7:26–8:2 Послання до Євреїв
зач. 3187:26Таки́й і пови́нен бу́ти у нас Первосвяще́нник: святи́й, неприче́тний злу, непоро́чний, відді́лений від грі́шників і підне́сений ви́ще небе́с.
27Котри́й не ма́є потре́би щоде́нно, як ті первосвяще́нники, прино́сити же́ртви споча́тку за свої́ гріхи́, по́тім за гріхи́ наро́ду, бо Він зроби́в це оди́н раз, прині́сши в же́ртву Себе́ Само́го.
28Бо зако́н поставля́є первосвяще́нниками люде́й, котрі́ ма́ють не́мочі, а сло́во кля́твенне, пі́сля зако́ну, поста́вило Си́на, наві́ки доскона́лого.
8:1Головне́ ж у тому́, про що гово́римо, є таке́: ми ма́ємо тако́го Первосвяще́нника, Котри́й сів право́руч престо́лу ве́личі на небеса́х
2і є священнослужи́тель святи́лища та скі́нії правди́вої, яку́ збудува́в Госпо́дь, а не люди́на.
Богородиці Флп. 2:5–11 Послання до Филип'ян
зач. 2405бо у вас пови́нні бу́ти ті са́мі почува́ння, які́ і у Христі́ Іісу́сі:
6Він, бу́дучи о́бразом Бо́жим, не вважа́в за посяга́ння бу́ти рі́вним Бо́гові;
7але́ прини́зив Себе́ Само́го, прийня́вши о́браз раба́, зроби́вшись поді́бним до люде́й, і з ви́гляду став як чолові́к;
8смири́в Себе́, був слухня́ним аж до сме́рті, і сме́рті хре́сної.
9Тому́ і Бог звели́чив Його́ і дав Йому́ ім’я́ ви́ще над уся́ке ім’я́,
10щоб пе́ред і́менем Іісу́са схили́лося вся́ке колі́но небе́сних, земни́х і преіспо́дніх,
11і вся́кий язи́к спові́дував, що Госпо́дь Іісу́с Христо́с у сла́ву Бо́га Отця́.
Євангеліє
Лк. 9:44–50 Євангеліє від Луки
зач. 4744вкладі́ть у ву́ха ва́ші ці слова́: Син Людськи́й ма́є бу́ти ви́даний в ру́ки людські́.
45Вони́ ж не зрозумі́ли сло́ва цього́, і воно́ було́ закри́те від них, так що вони́ не збагну́ли його́, а запита́ти Його́ про це сло́во боя́лись.
46Спа́ло ж їм на ду́мку: хто б з них був бі́льший?
47Іісу́с же, зна́ючи ду́мку се́рця ї́хнього, взяв дити́ну і поста́вив її́ пе́ред Собо́ю
48і сказа́в їм: хто при́йме це дитя́ в ім’я́ Моє́, той Мене́ прийма́є; а хто при́йме Мене́, той прийма́є Того́, Хто посла́в Мене́; бо хто найме́нший між усіма́ ва́ми, той бу́де вели́кий.
зач. 4849При цьо́му Іоа́нн сказа́в: Наста́внику! ми ба́чили чолові́ка, яки́й і́менем Твої́м виганя́є бі́сів, і заборони́ли йому́, бо він не хо́дить з на́ми.
50Іісу́с сказа́в йому́: не забороня́йте, бо хто не про́ти вас, той за вас.
Рівноап. (під зачало) Ін. 10:9–16 Євангеліє від Іоанна
зач. 369Я є две́рі: хто че́рез Ме́не увійде́, той спасе́ться, і увійде́, і ви́йде, і пасови́ще зна́йде.
10Зло́дій прихо́дить ті́льки для то́го, щоб укра́сти, вби́ти й погуби́ти. Я прийшо́в для то́го, щоб ма́ли життя́, і ма́ли з доста́тком.
11Я є па́стир до́брий: па́стир до́брий життя́ своє́ покла́дає за ове́ць.
12А на́ймит, не па́стир, яко́му ві́вці не свої́, поба́чивши, що йде вовк, залиша́є ві́вці і втіка́є, а вовк хапа́є і розганя́є їх.
13А на́ймит втіка́є, бо він на́ймит, і не турбу́ється про ове́ць.
14Я є па́стир до́брий; і зна́ю Мої́х, і Мої́ зна́ють Мене́.
15Як зна́є Мене́ Оте́ць, так і Я зна́ю Отця́; і ду́шу Мою́ поклада́ю за ві́вці.
16Є у Ме́не й і́нші ві́вці, які́ не з цього́ дво́ру, і тих Мені́ тре́ба привести́: і вони́ почу́ють го́лос Мій, і бу́де одне́ ста́до і оди́н Па́стир.
Богородиці Лк. 10:38–42;11:27–28 Євангеліє від Луки
зач. 5410:38Коли́ вони́ йшли, прийшо́в Він до одного́ села́; тут жі́нка, на ім’я́ Ма́рфа, прийняла́ Його́ в свій дім;
39у не́ї була́ сестра́, що звала́сь Марі́я, котра́ сі́ла бі́ля ніг Іісу́са і слу́хала сло́во Його́.
40Ма́рфа ж клопота́лась про вели́ку гости́ну і, підійшо́вши, сказа́ла: Го́споди! чи Тобі́ байду́же, що сестра́ моя́ поки́нула мене́ одну́ служи́ти? скажи́ їй, щоб допомогла́ мені́.
41Іісу́с же сказа́в їй у ві́дповідь: Ма́рфо! Ма́рфо! ти турбу́єшся і клопо́чешся бага́то чим,
42а одного́ ті́льки тре́ба; Марі́я ж ви́брала найкра́щу ча́стку, яка́ не відбере́ться від не́ї.
11:27Коли́ ж Він це говори́в, одна́ жі́нка, підня́вши го́лос з наро́ду, сказа́ла Йому́: блаже́нна утро́ба, що носи́ла Тебе́, і гру́ди, що годува́ли Тебе́!
28А Він сказа́в: блаже́нні ті, що слу́хають сло́во Бо́же і вико́нують його́.