Читання дня

2Сол. 3:6-18 · Гал. 1:3-10 · Гал. 5:22-6:2 · Лк. 12:2-12 · Лк. 9:1-6 · Мф. 4:25-5:12

Перше послання до Солунян

Глава 2

зач. 264 1 Ви самі́ зна́єте, бра́ття, про наш вхід до вас, що він не був ма́рний;

2 але́, спе́ршу постражда́вши і зазна́вши знева́ги в Фили́пах, як ви зна́єте, ми насмі́лились у Бо́гові на́шому пропові́дувати вам благові́стя Бо́же з вели́ким по́двигом.

3 Бо в на́шому вче́нні нема́ ні ома́ни, ні нечи́стих спонука́нь, ні лука́вства;

4 але́, як Бог удосто́їв нас того́, щоб доручи́ти нам благовіствува́ння, то ми так і гово́римо, догоджа́ючи не лю́дям, а Бо́гові, Котри́й випробо́вує серця́ на́ші.

5 Бо ніко́ли не було́ в нас пе́ред ва́ми ні ле́стощів, як ви зна́єте, ні на́міру користолю́бства: Бог сві́док!

6 Не шука́ємо сла́ви людсько́ї ні від вас, ні від і́нших:

7 ми могли́ прийти́ з пова́жністю, як Апо́столи Христо́ві, але́ були́ ти́хі се́ред вас, поді́бно як годува́льниця, що ні́жно пово́диться з ді́тьми свої́ми.

8 Так ми, з прихи́льності до вас, зажада́ли переда́ти вам не ті́льки благові́стя Бо́же, але́ й ду́ші на́ші, тому́ що ви ста́ли нам лю́бі.

зач. 265 9 Бо ви пам’ята́єте, бра́ття, труд наш і ви́снаження: вночі́ і вдень працю́ючи, щоб не обтя́жити кого́ з вас, ми пропові́дували вам благові́стя Бо́же.

10 Сві́дки ви і Бог, як свя́то і пра́ведно та бездога́нно ми пово́дились се́ред вас, ві́руючих,

11 тому́ що ви зна́єте, як ко́жного з вас, мов ба́тько діте́й свої́х,

12 ми проси́ли і переко́нували та блага́ли ді́яти досто́йно Бо́га, Котри́й покли́кав вас у Своє́ Ца́рство і сла́ву.

13 Тому́ і ми безпереста́нно дя́куємо Бо́гові, що, прийня́вши від нас почу́те сло́во Бо́же, ви прийняли́ його́ не як сло́во людське́, а як сло́во Бо́же, яки́м воно́ є (і́стинно), яке́ і ді́є у вас, ві́руючих.

зач. 266 14 Бо ви, бра́ття, ста́ли наслі́дувачами церко́в Бо́жих у Христі́ Іісу́сі, які́ знахо́дяться в Іуде́ї, тому́ що і ви те са́ме перетерпі́ли від свої́х єдиноплемі́нників, як і ті від іуде́їв,

15 котрі́ вби́ли і Го́спода Іісу́са і Його́ проро́ків, і нас ви́гнали, і Бо́гові не угожда́ють, і всім лю́дям проти́вляться,

16 котрі́ забороня́ють нам говори́ти язи́чникам, щоб спасли́ся, і че́рез це напо́внюють завжди́ мі́ру гріхі́в свої́х; та наближа́ється на них гнів до кінця́.

17 Ми ж, бра́ття, розлучи́вшись з ва́ми на коро́ткий час лице́м, а не се́рцем, ще з бі́льшим бажа́нням пра́гнули поба́чити лице́ ва́ше.

18 І тому́ ми, я Па́вел, і оди́н раз і вдру́ге хоті́ли прийти́ до вас, та перешко́див нам сатана́.

19 Бо хто на́ша наді́я, або́ ра́дість, або́ віне́ць похвали́? Хіба́ і не ви пе́ред Го́сподом на́шим Іісу́сом Христо́м у прише́стя Його́?

зач. 267 20 Бо ви – сла́ва на́ша і ра́дість.