Читання дня
2Сол. 3:6-18 · Гал. 1:3-10 · Гал. 5:22-6:2 · Лк. 12:2-12 · Лк. 9:1-6 · Мф. 4:25-5:12
Євангеліє від Луки
Глава 1
зач. 1 1 Оскі́льки вже бага́то хто поча́в склада́ти по́вісті про цілко́м відо́мі се́ред нас поді́ї,
2 як передали́ нам те ті, що від са́мого поча́тку були́ очеви́дцями і служи́телями Сло́ва,
3 то спа́ло на ду́мку й мені́, стара́нно досліди́вши все споча́тку, по поря́дку описа́ти тобі́, вельмишано́вний Фео́філе,
4 щоб ти пізна́в тверду́ осно́ву того́ вче́ння, в яко́му був наста́влений. народження Іоанна Предтечі
зач. 2 5 У дні І́рода, царя́ Іуде́йського, був свяще́нник на ім’я́ Заха́рія, з де́нної че́рги Аві́євої, і жі́нка його́ з ро́ду Ааро́нового, ім’я́ її́ Єлисаве́та.
6 Обо́є вони́ були́ пра́ведні пе́ред Бо́гом, вико́нуючи всі за́повіді і уста́ви Госпо́дні бездога́нно.
7 У них не було́ діте́й, бо Єлисаве́та була́ неплі́дна, і обо́є були́ вже похи́лого ві́ку.
8 Одного́ ра́зу, коли́ він у поря́дку своє́ї че́рги служи́в пе́ред Бо́гом,
9 за же́ребом, як звича́йно було́ у свяще́нників, йому́ ви́пало ввійти́ в храм Госпо́дній для каді́ння,
10 а вся бе́зліч наро́ду моли́лася зо́вні під час каді́ння, –
11 тоді з’яви́вся йому́ А́нгел Госпо́дній, стоячи́ право́руч жерто́вника кади́льного.
12 Заха́рія, поба́чивши його́, збенте́жився, і страх напа́в на ньо́го.
13 А́нгел же сказа́в йому́: не бі́йся, Заха́ріє, бо почу́та моли́тва твоя́, і жі́нка твоя́ Єлисаве́та наро́дить тобі́ си́на, і нарече́ш ім’я́ йому́ Іоа́нн;
14 і бу́де тобі́ ра́дість і вті́ха, і бага́то наро́дженню його́ зраді́ють,
15 бо він бу́де вели́кий пе́ред Го́сподом; вина́ і сіке́ра не пи́тиме, і Ду́ха Свято́го спо́вниться ще від утро́би ма́тері своє́ї;
16 і багатьо́х з сині́в Ізра́їлевих наверне́ до Го́спода Бо́га ї́хнього;
17 і йти́ме пе́ред Ним в ду́сі і си́лі Іллі́, щоб наверну́ти серця́ батькі́в до діте́й, і непокі́рних до о́бразу думо́к пра́ведників, щоб предста́вити Го́споду наро́д пригото́ваний.
18 І сказа́в Заха́рія А́нгелові: з чо́го я зна́тиму це? бо я стари́й, і жі́нка моя́ вже похи́лого ві́ку.
19 А́нгел сказа́в йому́ у ві́дповідь: я Гавриї́л, що стою́ пе́ред Бо́гом, і по́сланий говори́ти з тобо́ю і благовісти́ти тобі́ це;
20 і ось, ти бу́деш мовча́ти і не ма́тимеш можли́вості говори́ти до то́го дня, коли́ збу́деться це, за те, що ти не пові́рив слова́м мої́м, котрі́ збу́дуться в свій час.
21 Тим ча́сом наро́д чека́в Заха́рію і дивува́вся, що він забари́вся в хра́мі.
22 Він же, ви́йшовши, не міг говори́ти до них; і вони́ зрозумі́ли, що він ба́чив виді́ння в хра́мі; і він говори́в з ни́ми зна́ками і залиша́вся німи́м.
23 А коли́ закінчи́лися дні служі́ння його́, поверну́вся до свого́ до́му.
зач. 3 24 Пі́сля тих днів зачала́ Єлисаве́та, жі́нка його́, і таї́лася п’ять мі́сяців, ка́жучи:
25 так сотвори́в мені́ Госпо́дь у ці дні, коли́ згля́нувся на ме́не, щоб зня́ти з ме́не со́ром пе́ред людьми́.
26 Шо́стого ж мі́сяця був по́сланий від Бо́га А́нгел Гавриї́л у галіле́йське мі́сто, яке́ назива́ється Назаре́т,
27 до Ді́ви, зару́ченої з му́жем, на ім’я́ Йо́сиф, з до́му Дави́дового; ім’я́ ж Ді́ви: Марі́я.
28 А́нгел, увійшо́вши до Не́ї, сказа́в: ра́дуйся, Благода́тна! Госпо́дь з Тобо́ю; Благослове́нна Ти між жо́нами.
29 Вона́ ж, поба́чивши його́, стриво́жилась від слів його́ і міркува́ла, що б то зна́чило це привіта́ння?
30 І сказа́в їй А́нгел: не бі́йся, Марі́є! бо Ти знайшла́ благода́ть у Бо́га;
31 і ось, зачне́ш в утро́бі і наро́диш Си́на, і нарече́ш ім’я́ Йому́ Іісу́с.
32 Він бу́де вели́кий і Си́ном Всеви́шнього нарече́ться, і дасть Йому́ Госпо́дь Бог престо́л Дави́да, отця́ Його́;
33 і ца́рствуватиме над до́мом Я́кова пові́к, і Ца́рству Його́ не бу́де кінця́.
34 Марі́я ж сказа́ла А́нгелу: як же ста́неться це, коли́ Я му́жа не зна́ю?
35 А́нгел сказа́в Їй у ві́дповідь: Дух Святи́й зійде́ на Те́бе, і си́ла Всеви́шнього осіни́ть Тебе́; тому́ і наро́джуване Святе́ нарече́ться Си́ном Бо́жим.
36 Ось і Єлисаве́та, ро́дичка Твоя́, яку́ назива́ють неплі́дною, і вона́ зачала́ си́на в ста́рості свої́й, і їй вже шо́стий мі́сяць,
37 бо у Бо́га не зоста́неться неспромо́жним нія́ке сло́во.
38 Тоді́ Марі́я сказа́ла: Я – Раба́ Госпо́дня; хай бу́де Мені́ по сло́ву твоє́му. І відійшо́в від Не́ї А́нгел.
зач. 4 39 Вста́вши ж Марі́я у дні ці, з по́спіхом пішла́ до нагі́рньої краї́ни, в мі́сто Іу́дине,
40 і увійшла́ в дім Заха́рії, і привіта́ла Єлисаве́ту.
41 Коли́ почу́ла Єлисаве́та привіта́ння Марі́їне, загра́ло дитя́ в утро́бі її́, і спо́внилася Єлисаве́та Ду́ха Свято́го.
42 І ви́гукнула гучни́м го́лосом і сказа́ла: благослове́нна Ти між жо́нами, і благослове́нний плід утро́би Твоє́ї!
43 І зві́дки це мені́, що Ма́ти Го́спода мого́ прийшла́ до ме́не?
44 Бо, коли́ го́лос віта́ння Твого́ дійшо́в до вух мої́х, загра́ло дитя́ ра́дісно в утро́бі мої́й.
45 І блаже́нна, Яка́ уві́рувала, бо збу́деться ска́зане Їй від Го́спода.
46 І сказа́ла Марі́я: велича́є душа́ Моя́ Го́спода,
47 і зраді́в дух Мій у Бо́зі, Спа́сові Моє́му,
48 що згля́нувся Він на смире́ння Раби́ Своє́ї, бо відни́ні ублажа́тимуть Мене́ всі ро́ди;
49 що сотвори́в Мені́ ве́лич Си́льний, і святе́ ім’я́ Його́.
50 І ми́лість Його́ в ро́ди роді́в на тих, що боя́ться Його́;
51 яви́в могу́тність руки́ Своє́ї, розсі́яв гордови́тих в по́мислах серде́ць ї́хніх;
52 ски́нув си́льних з престо́лів і підні́с смире́нних;
53 голо́дних спо́внив благ, а тих, що багаті́ють, відпусти́в ні з чим;
54 прийня́в Ізра́їля, о́трока Свого́, спом’яну́вши ми́лість,
55 як говори́в отця́м на́шим, Авраа́мові і наща́дкам його́ дові́ку.
56 Пробула́ ж Марі́я з не́ю бли́зько трьох мі́сяців і поверну́лася в дім Свій.
57 Єлисаве́ті ж наста́в час роди́ти, і вона́ народи́ла си́на.
58 І почу́ли сусі́ди й ро́дичі її́, що звели́чив її́ Госпо́дь ми́лістю Своє́ю і раді́ли з не́ю.
59 І во́сьмого дня прийшли́ обрі́зати немовля́, і хоті́ли назва́ти його́ ім’я́м ба́тька його́ – Заха́рією.
60 На це ма́ти його́ сказа́ла: ні, а назва́ти його́ Іоа́нном.
61 І сказа́ли їй: адже́ ніхто́ з рі́дних твої́х не зва́вся ім’я́м цим.
62 І пита́ли зна́ками в ба́тька його́, як би він хоті́в назва́ти його́.
63 Він попроси́в до́щечку і написа́в: Іоа́нн ім’я́ йому́. І всі здивува́лись.
64 І відра́зу відкри́лися уста́ його́ і мо́ва його́, і він поча́в говори́ти, благословля́ючи Бо́га.
65 І був страх у всіх навко́лишніх жи́телів; і розповіда́лося про все це по всій нагі́рній краї́ні Іуде́йській.
66 Усі́, хто чув, покла́ли це в се́рці свої́м і говори́ли: що бу́де дити́на ця? І рука́ Госпо́дня була́ з ним.
67 І Заха́рія, ба́тько його́, спо́внився Свято́го Ду́ха і пророкува́в, ка́жучи:
68 благослове́н Госпо́дь Бог Ізра́їлів, що відві́дав наро́д Свій і сотвори́в ви́зволення йому́.
69 І підні́с ріг спасі́ння нам у до́мі Дави́да, о́трока Свого́,
70 як провісти́в уста́ми святи́х проро́ків Свої́х, що були́ від ві́ку,
71 що спасе́ нас від ворогі́в на́ших і від руки́ всіх, хто нена́видить нас;
72 сотво́рить ми́лість з батька́ми на́шими і спом’яне́ святи́й заві́т Свій
73 да́ти нам кля́тву, яко́ю кля́вся Він Авраа́мові, отцю́ на́шому,
74 щоб ми, ви́зволившись від руки́ ворогі́в на́ших, безбо́язно
75 служи́ли Йому́ в свя́тості й пра́ведності пе́ред Ним у всі дні життя́ на́шого.
76 І ти, дитя́, назве́шся проро́ком Всеви́шнього, бо йти́меш пе́ред лице́м Го́спода, щоб приготува́ти шляхи́ Йому́;
77 да́ти зрозумі́ти наро́дові Його́ спасі́ння у відпу́щенні гріхі́в ї́хніх,
78 з ласка́вого милосе́рдя Бо́га на́шого, яки́м відві́дав нас Схід з не́ба,
79 просвіти́ти тих, що сидя́ть у те́мряві й ті́ні сме́ртній, спрямува́ти но́ги на́ші на шлях ми́ру.
80 Дитя́ зроста́ло і міцні́ло ду́хом, і був він у пусти́нях до дня я́влення свого́ Ізра́їлеві.