Читання дня
2Сол. 3:6-18 · Гал. 1:3-10 · Гал. 5:22-6:2 · Лк. 12:2-12 · Лк. 9:1-6 · Мф. 4:25-5:12
Євангеліє від Луки
Глава 9
зач. 40 1 Скли́кавши дванадцятьо́х, Іісу́с дав їм си́лу і вла́ду над усіма́ бі́сами і зціля́ти від неду́гів,
2 і посла́в їх пропові́дувати Ца́рство Бо́же та зціля́ти хво́рих.
3 І сказа́в їм: нічо́го не бері́ть на доро́гу: ні па́лиці, ні то́рби, ні хлі́ба, ні срі́бла, і не ма́йте по дві оде́жі;
4 і в яки́й дім увійде́те, там залиша́йтесь і зві́дти вихо́дьте в доро́гу.
5 А якщо́ де не при́ймуть вас, то, вихо́дячи з то́го мі́ста, обтрусі́ть і по́рох з ніг ва́ших в сві́дчення на них.
6 Вони́ пішли́ і прохо́дили по се́лах, благовіству́ючи і зціля́ючи повсю́ди.
зач. 41 7 Почу́в І́род четвертовла́дник про все, що роби́в Іісу́с, і вага́вся, бо одні́ говори́ли, що то Іоа́нн встав з ме́ртвих;
8 і́нші, що Ілля́ яви́вся, а ще і́нші, що воскре́с оди́н з да́вніх проро́ків.
9 І сказа́в І́род: Іоа́ннові я відсі́к го́лову; хто ж Цей, про Ко́го я таке́ чу́ю? І шука́в поба́чити Його́.
10 Апо́столи, поверну́вшись, розповіли́ Йому́, що вони́ зроби́ли; і Він, взя́вши їх з Собо́ю, відійшо́в оди́н в безлю́дне мі́сце бі́ля мі́ста, що зве́ться Віфсаї́да.
11 Але́ наро́д, дові́давшись, пішо́в за Ним; і Він, при́йнявши їх, говори́в з ни́ми про Ца́рство Бо́же і зціля́в тих, хто мав потре́бу в зці́ленні.
12 День же поча́в схиля́тись до ве́чора. І, підійшо́вши до Ньо́го, двана́дцять сказа́ли Йому́: відпусти́ люде́й, щоб вони́ пішли́ в навко́лишні се́ла і се́лища ночува́ти і діста́ти ї́жі, бо ми тут у безлю́дному мі́сці.
зач. 42 13 Але́ Він сказа́в їм: ви да́йте їм ї́сти. Вони́ сказа́ли: нема́ в нас бі́льше п’яти́ хлібі́в та двох риби́н; хіба́ піти́ нам та купи́ти ї́жі для всіх цих люде́й?
14 Бо їх було́ бли́зько п’яти́ ти́сяч чолові́к. Але́ Він сказа́в у́чням Свої́м: розсаді́ть їх ряда́ми по п’ятдеся́т.
15 І зроби́ли так, і розсади́ли всіх.
16 Він же, взя́вши п’ять хлібі́в і дві риби́ни і, погля́нувши на не́бо, благослови́в їх, переломи́в і дав у́чням, щоб роздали́ наро́дові.
17 І всі ї́ли, і наси́тились; і набра́ли кускі́в, що залиши́лись, двана́дцять ко́шиків.
зач. 43 18 Одного́ ра́зу, коли Він моли́вся у безлю́дному мі́сці, були́ з Ним у́чні, Він запита́в їх: за ко́го вважа́є Мене́ наро́д?
19 Вони́ сказа́ли у ві́дповідь: за Іоа́нна Хрести́теля, а і́нші за Іллю́; а ще і́нші гово́рять, що воскре́с оди́н з да́вніх проро́ків.
20 Він же спита́в їх: а ви за ко́го Мене́ вважа́єте? Петро́ відпові́в: за Христа́ Бо́жого.
21 Він же суво́ро наказа́в їм ніко́му не говори́ти про це,
22 сказа́вши, що Си́нові Людсько́му нале́жить бага́то постражда́ти, бу́ти відки́нутим старі́йшинами, первосвяще́нниками і кни́жниками, і бу́ти вби́тим, і на тре́тій день воскре́снути.
зач. 44 23 До всіх же сказа́в: якщо́ хто хо́че йти за Мно́ю, хай зрече́ться себе́, і ві́зьме хрест свій, та йде за Мно́ю.
24 Бо хто хо́че зберегти́ свою́ ду́шу, той згу́бить її́, а хто згу́бить ду́шу свою́ зара́ди Ме́не, той збереже́ її́.
25 Бо що за ко́ристь ма́тиме люди́на, якщо́ придба́є весь світ, себе́ ж саму́ згу́бить чи занапасти́ть?
26 Бо хто посоро́миться Мене́ і слів Мої́х, того́ й Син Людськи́й посоро́миться, як при́йде у сла́ві Свої́й і Отця́ і святи́х А́нгелів.
27 І́стинно кажу́ вам: є де́які з прису́тніх тут, які́ не зазна́ють сме́рті, як уже́ поба́чать Ца́рство Бо́же.
зач. 45 28 Пі́сля цих слів, днів че́рез ві́сім, Він взя́вши Петра́, Іоа́нна і Я́кова, зійшо́в на го́ру помоли́тись.
29 І коли́ моли́вся, ви́гляд обли́ччя Його́ зміни́вся, і о́дяг Його́ зроби́вся бі́лим, блиску́чим.
30 І ось, два мужі́ розмовля́ли з Ним; це були́ Мойсе́й і Ілля́:
31 яви́вшись у сла́ві, вони́ говори́ли про кіне́ць Його́, яки́й Йому́ нале́жить зверши́ти в Ієрусали́мі.
32 Петро́ ж і ті, що були́ з Ним, змо́рені були́ сном; але́, проки́нувшись, поба́чили сла́ву Його́ і двох мужі́в, які стоя́ли з Ним.
33 Коли́ вони́ відійшли́ від Ньо́го, Петро́ сказа́в Іісу́сові: Наста́внику! до́бре нам тут бу́ти; поста́вимо три наме́ти: Тобі́ оди́н, Мойсе́єві оди́н і оди́н Іллі́, – не зна́ючи сам, що говори́в.
34 Коли́ ж він це говори́в, з’яви́лась хма́ра і покри́ла їх; і вони́ зляка́лись, як увійшли́ у хма́ру.
35 І був з хма́ри го́лос, яки́й говори́в: Цей є Син Мій Улю́блений, Його́ слу́хайте.
36 І коли́ був цей голо́с, Іісу́с залиши́вся оди́н. І вони́ промовча́ли і ніко́му нічо́го не говори́ли в ті дні про те, що ба́чили.
зач. 46 37 Насту́пного дня, як зійшли́ вони́ з гори́, зустрі́ло Його́ бага́то наро́ду.
38 Ра́птом хтось з наро́ду ви́гукнув: Учи́телю! блага́ю Тебе́, згля́нься на си́на мого́, бо він у ме́не єди́ний:
39 його́ хапа́є дух, і він знена́цька скри́кує, і трясе́ його́ так, що він пуска́є пі́ну; і ле́две відхо́дить від ньо́го, зму́чивши його́.
40 Я проси́в у́чнів Твої́х, щоб ви́гнали його́; та вони́ не змогли́.
41 Іісу́с же сказа́в у ві́дповідь: о, ро́де неві́рний і розбе́щений! До́ки бу́ду з ва́ми і терпі́тиму вас? приведи́ сюди́ си́на твого́.
42 Коли́ ж той ще йшов, біс ки́нув його́ і поча́в би́ти; але́ Іісу́с заборони́в нечи́стому ду́хові і зціли́в о́трока, і відда́в його́ ба́тькові його́.
43 І всі дивува́лись ве́личі Бо́жій. А як усі́ дивува́лись усьо́му, що твори́в Іісу́с, Він сказа́в у́чням Свої́м:
зач. 47 44 вкладі́ть у ву́ха ва́ші ці слова́: Син Людськи́й ма́є бу́ти ви́даний в ру́ки людські́.
45 Вони́ ж не зрозумі́ли сло́ва цього́, і воно́ було́ закри́те від них, так що вони́ не збагну́ли його́, а запита́ти Його́ про це сло́во боя́лись.
46 Спа́ло ж їм на ду́мку: хто б з них був бі́льший?
47 Іісу́с же, зна́ючи ду́мку се́рця ї́хнього, взяв дити́ну і поста́вив її́ пе́ред Собо́ю
48 і сказа́в їм: хто при́йме це дитя́ в ім’я́ Моє́, той Мене́ прийма́є; а хто при́йме Мене́, той прийма́є Того́, Хто посла́в Мене́; бо хто найме́нший між усіма́ ва́ми, той бу́де вели́кий.
зач. 48 49 При цьо́му Іоа́нн сказа́в: Наста́внику! ми ба́чили чолові́ка, яки́й і́менем Твої́м виганя́є бі́сів, і заборони́ли йому́, бо він не хо́дить з на́ми.
50 Іісу́с сказа́в йому́: не забороня́йте, бо хто не про́ти вас, той за вас.
51 Коли́ ж наближа́лись дні відхо́ду Його́ з цьо́го сві́ту, Він ви́рішив іти́ до Ієрусали́ма;
52 і посла́в ві́сників пе́ред лице́м Свої́м; і вони́ пішли́ і увійшли́ у село́ Самаря́нське, щоб приготува́ти Йому́;
53 але́ там не при́йняли Його́, бо Він мав ви́гляд подоро́жнього, що йде в Ієрусали́м.
54 Поба́чивши це, у́чні Його́, Я́ків і Іоа́нн, сказа́ли: Го́споди! хо́чеш, ми ска́жемо, щоб вого́нь зійшо́в з не́ба і спали́в їх, як і Ілля́ вчини́в?
55 Але́ Він, оберну́вшись до них, заборони́в їм і сказа́в: не зна́єте, яко́го ви ду́ху;
56 бо Син Людськи́й прийшо́в не губи́ти ду́ші людські́, а спаса́ти. І пішли́ до і́ншого села́.
зач. 49 57 Ста́лось, що коли́ вони́ були́ в доро́зі, хтось сказа́в Йому́: Го́споди! я піду́ за Тобо́ю, куди́ б Ти не пішо́в.
58 Іісу́с сказа́в йому́: лиси́ці ма́ють но́ри, і птахи́ небе́сні – гні́зда; Син же Людськи́й не ма́є де го́лову прихили́ти.
59 А і́ншому сказа́в: іди́ за Мно́ю. Той сказа́в: Го́споди! дозво́ль мені́ пе́рше піти́ і похова́ти ба́тька мого́.
60 Але́ Іісу́с сказа́в йому́: зали́ш ме́ртвим хова́ти свої́х мерці́в, а ти йди, благовіству́й Ца́рство Бо́же.
61 І ще і́нший сказа́в: я піду́ за Тобо́ю, Го́споди! ті́льки дозво́ль спе́ршу мені́ попроща́тися з дома́шніми мої́ми.
62 Але́ Іісу́с сказа́в йому́: хто покла́в ру́ку свою́ на ра́ло і озира́ється наза́д, той не благонаді́йний для Ца́рства Бо́жого.