21 жовтня 2029

неділя · 8 жовтня ст. ст.

Сьогодні
Преподобний Олексій Карпаторуський
Преподобний Олексій Карпаторуський
Пам’ять святих отців VII Вселенського Собору
Пам’ять святих отців VII Вселенського Собору
Св. Пелагії дівиці
Св. Пелагії дівиці
Прп. Пелагії
Прп. Пелагії
Прп. Досифея Верхньоостровського, Псковського
Прп. Досифея Верхньоостровського, Псковського
Прп. Трифона, архім. В’ятського
Прп. Трифона, архім. В’ятського
Сщмчч. Димитрія (Добросердова), архієп. Можайського, і з ним Іоанна Хренова диякона, прмчч. Амвросія (Астахова) і Пахомія (Туркевича), прмц. Татіани (Безфамільної), мч. Миколая Рейна, мцц. Марії Волнухіної та Надії Ажгеревич
Сщмчч. Димитрія (Добросердова), архієп. Можайського, і з ним Іоанна Хренова диякона, прмчч. Амвросія (Астахова) і Пахомія (Туркевича), прмц. Татіани (Безфамільної), мч. Миколая Рейна, мцц. Марії Волнухіної та Надії Ажгеревич
сщмч. Іони (Лазарева), єп. Велізького
сщмч. Іони (Лазарева), єп. Велізького
прмч. Серафима (Щелокова)
прмч. Серафима (Щелокова)
Василія Озерецьковського
Василія Озерецьковського
Павла Преображенського
Павла Преображенського
Петра Озерецьковського
Петра Озерецьковського
Володимира Сперанського пресвітерів
Володимира Сперанського пресвітерів
Прп. Таїсії
Прп. Таїсії
Ікони Божої Матері «Визволителька від напастей» (Ташлинська)
Ікони Божої Матері «Визволителька від напастей» (Ташлинська)

Неділя 21-ша після П’ятидесятниці · Глас 4 · Посту немає

Пам’ять святих отців VII Вселенського Собору (787) (перехідне святкування в неділю, найближчу до 11 жовтня). Прп. Пелагії (457). Св. Пелагії дівиці (303). Прп. Таїсії (IV). Прп. Досифея Верхньоостровського, Псковського (1482). Прп. Трифона, архім. В’ятського (1612). Сщмчч. Димитрія (Добросердова), архієп. Можайського, і з ним Іоанна Хренова диякона, прмчч. Амвросія (Астахова) і Пахомія (Туркевича), прмц. Татіани (Безфамільної), мч. Миколая Рейна, мцц. Марії Волнухіної та Надії Ажгеревич (1937); сщмч. Іони (Лазарева), єп. Велізького, прмч. Серафима (Щелокова), сщмчч. Петра Нікотіна, Василія Озерецьковського, Павла Преображенського, Петра Озерецьковського, Володимира Сперанського пресвітерів, мчч. Віктора Фролова, Іоанна Рибіна, Миколая Кузьміна і мц. Єлисавети Куранової (1937); прмч. Варлаама (Єфимова) (кінець 1930-х). Прославлення прп. Олексія Карпа­то­ру­сь­кого (2001). Ікони Божої Матері «Визволителька від напастей» (Ташлинська) (1917).

Читання Святого Письма

На утрені

Ін. 21:1-14 (зач. 66)
Мф. 11:27-30 (зач. 43)

На літургії

АпостолГал. 2:16-20 (зач. 203)
ЄвангелієЛк. 7:11-16 (зач. 30 про воскрешення сина наїнської вдови)

Свв. отцям

АпостолЄвр. 13:7-16 (зач. 334)
ЄвангелієІн. 17:1-13 (зач. 56)

Преподобному

АпостолГал. 5:22-6:2 (зач. 213)
ЄвангелієЛк. 6:17-23 (зач. 24)

Тропарі та кондаки

Неділіглас 4

Тропар, глас 4

Све́тлую воскресе́ния про́поведь/ от А́нгела уве́деша Госпо́дни учени́цы/ и пра́деднее осужде́ние отве́ргша,/ апо́столом хва́лящася глаго́лаху:/ испрове́ржеся сме́рть,/ воскре́се Христо́с Бо́г,// да́руяй ми́рови ве́лию ми́лость.

Кондак, глас 4

Спа́с и Изба́витель мо́й/ из гро́ба, я́ко Бо́г,/ воскреси́ от у́з земноро́дныя,/ и врата́ а́дова сокруши́,// и я́ко Влады́ка воскре́се тридне́вен.

Преподобній Пелагіїглас 8

Тропар, глас 8

В тебе́ ма́ти изве́стно спасе́ся, е́же по о́бразу:/ прии́мши бо крест, после́довала еси́ Христу́,/ и, де́ющи, учи́ла еси́ презира́ти у́бо плоть, прехо́дит бо,/ прилежа́ти же о души́, ве́щи безсме́ртней.// Те́мже и со А́нгелы сра́дуется, преподо́бная Пелаги́е, дух твой.

Кондак, глас 2

Те́ло твое́ поста́ми изнури́вши,/ бде́нными моли́твами Творца́ умоли́ла еси́ о дея́ниих твои́х,/ я́ко да прии́меши соверше́нное оставле́ние,/ е́же и обрела́ еси́, ма́ти, я́ве,// путь покая́ния показа́вши.

Преподобній Пелагіїглас 8

Тропар, глас 8

В тебе́ ма́ти изве́стно спасе́ся, е́же по о́бразу:/ прии́мши бо крест, после́довала еси́ Христу́,/ и, де́ющи, учи́ла еси́ презира́ти у́бо плоть, прехо́дит бо,/ прилежа́ти же о души́, ве́щи безсме́ртней.// Те́мже и со А́нгелы сра́дуется, преподо́бная Пелаги́е, дух твой.

Кондак, глас 2

Те́ло твое́ поста́ми изнури́вши,/ бде́нными моли́твами Творца́ умоли́ла еси́ о дея́ниих твои́х,/ я́ко да прии́меши соверше́нное оставле́ние,/ е́же и обрела́ еси́, ма́ти, я́ве,// путь покая́ния показа́вши.

Святим отцям VII Вселенського Соборуглас 8

Тропар, глас 8

Препросла́влен еси́, Христе́ Бо́же наш,/ свети́ла на земли́ отцы́ на́ши основа́вый,/ и те́ми ко и́стинней ве́ре вся ны наста́вивый,// Многоблагоутро́бне, сла́ва Тебе́.

Інший тропар, глас 2

Пречи́стому о́бразу Твоему́ покланя́емся, Благи́й,/ прося́ще проще́ния прегреше́ний на́ших, Христе́ Бо́же:/ во́лею бо благоволи́л еси́ пло́тию взы́ти на Крест,/ да изба́виши я́же созда́л еси́ от рабо́ты вра́жия./ Тем благода́рственно вопие́м Ти:/ ра́дости испо́лнил еси́ вся, Спа́се наш,// прише́дый спасти́ мир.

Кондак, глас 6

И́же из Отца́ возсия́в Сын неизрече́нно,/ из Жены́ роди́ся сугу́б естество́м,/ Его́же ви́дяще, не отмета́емся зра́ка изображе́ния,/ но сие́ благоче́стно начерта́юще, почита́ем ве́рно./ И сего́ ра́ди и́стинную ве́ру Це́рковь держа́щи,// лобыза́ет ико́ну вочелове́чения Христо́ва.

Молитви на сьогодні

Богослужбові вказівкисьогодні · завтра · післязавтра

Думка дня

Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року

(Ін. 17:1-13)

Арій став відкидати Божество Сина Божого і Його єдиносущність з Богом Отцем. На нього піднялася вся Церква; всі віруючі, у всіх кінцях світу, єдиними вустами сповідували, що Господь Іісус Христос є Син Божий Єдинородний, Бог від Бога, народжений, не створений, єдиносущний Отцю.

Інший подумав би, що це випадкове якесь натхнення на однодумність; але ця віра пройшла потім вогняне випробування, коли на бік аріан схилилася влада і знать. Ні вогонь, ні меч, ні гоніння не могли винищити її, і вона негайно виявилася всюди всіма, як тільки припинявся тиск зовнішньої сили. Це означає, що вона становить серце Церкви і сутність її сповідання.

Слава Господу, що зберігає в нас цю віру! Бо поки вона є, ми ще християни, хоч і погано живемо; не стане її — і християнству кінець.

Ще 3 думки

(Мф. 11:27-30)
"Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас" (Мф. 11:28). О Божественного, о любезного, о сладчайшого Твоєго гласа! Підемо ж усі слідом за Господом, Котрий кличе нас! Але наперед треба відчути, що нам трудно і важко відчути, тобто що у нас гріхів багато і гріхи ці тяжкі. Від цього почуття народиться потреба шукати собі полегшення. Віра вкаже тоді нам єдиний притулок у Господі Спасителі, і кроки наші самі собою прямуватимуть до Нього.

Душа, яка забажала позбутися гріхів, знає, що сказати Господу: "Візьми тягар від мене тяжкий, гріховний, а я візьму ярмо Твоє благе". І буває так: Господь прощає гріхи, а душа починає ходити в заповідях Його. І заповіді — ярмо, і гріхи — тягар. Але, порівнявши те й інше, душа знаходить, що ярмо заповідей легке, як перо, а тягар гріхів важкий, як гора.

Не побоїмося ж охоче прийняти ярмо Господнє благе і тягар Його легкий! Так тільки, а не інакше, можемо знайти спокій душам нашим.

(Гал. 5:22-6:2)
"Ті, котрі Христові, плоть свою розп'яли з пристрастями й похотями" (Гал. 5:24). Нині перевернувся цей порядок: розпинають плоть, але не з пристрастями і похотями, а пристрастями і похотями. Скільки мучать нині тіло обжерливістю, пияцтвом, блудними справами, танцями та гуляннями! Найжорстокіший господар не мучить так свою ледачу тварину. Якби дати нашій плоті свободу і розум, то перший голос її був би проти хазяйки своєї — душі, що вона незаконно втрутилася в її справи, внесла в неї пристрасті, їй чужі, і, виконуючи їх у ній, мучить її. По суті, потреби тіла нашого прості й без пристрастей. Подивіться на тварин: не об'їдаються, зайвого не сплять, задовольнивши тілесні потреби своєчасно, потім цілий рік залишаються спокійними. Це лише душа, забувши свої найкращі прагнення, налаштувала собі з простих потреб тіла безліч протиприродних прагнень, які через безмірність свою стали протиприродними і тілу. Усіляко, однак, щоб відсікти від душі прищеплені нею до себе пристрасті плотські, необхідно розпинати плоть, тільки зовсім у протилежному розумінні, тобто не даючи їй вдосталь і необхідного, або задовольняючи її потреби незрівнянно меншою мірою, ніж скільки вимагає її природа.

(Лк. 6:17-23)

Ублажає Господь убогих; тих, що голодні; тих, що плачуть; тих, кого ганьблять, — під тією умовою, якщо все це Сина Людського заради; ублажається, отже, життя, оточене всякого роду нестатками і злиднями. Утіхи, достаток, шана, за словом цим, не являють собою блага; та воно так і є. Але доки в них спочиває людина, вона не усвідомлює того. Тільки коли звільниться із зачарування їхнього — бачить, що вони не представники блага, а тільки примари його. Душа не може обійтися без утіх, але вони не в матеріальному; не може обійтися без скарбів, але вони не в золоті і сріблі, не в пишних домівках і одежах, не в цій повноті зовнішній; не може обійтися без шани, але вона не в раболіпних поклонах людських. Є інші утіхи, інший достаток, інша шана — духовні, споріднені душі. Хто їх знайде, той не захоче зовнішніх; та не лише не захоче, а зневажить і зненавидить їх заради того, що вони загороджують духовні, не дають бачити їх, тримають душу в затьмаренні, сп'янінні, у примарах. Через те такі всією душею віддають перевагу вбогості, скорботі і безвісності, почуваючись добре серед них, наче в безпечній якійсь огорожі від зачарування спокусами світу. Як же бути тим, до кого все це йде саме собою? Бути у ставленні до всього того, за словом св. апостола, як той, хто не має нічого.

Відео дня: Православний календар

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter