22 жовтня 2029
понеділок · 9 жовтня ст. ст.
Ап. Якова Алфєєва (I). Прпп. Андроника та жінки його Афанасії (V). Прав. Авраама праотця і племінника його Лота (2000 р. до Р. Х.). Мчч. Євентія (Іувентина) і Максима воїнів (361–363). Св. Поплії спов., дияконіси Антіохійської (близько 361–363). Прп. Петра Галатійського (IX). Сщмчч. Константина Сухова і Петра В’яткіна пресвітерів (1918); сщмч. Константина Аксьонова пресвітера (1937). Знайдення мощей прп. Севастіана (Фоміна) спов. (1997). Знайдення мощей прп. Іова Угольського (2008). Корсунської ікони Божої Матері. Шанованого чудотворного списка Корсунської ікони Божої Матері, йменованої «Шпилівська Прозренна».
Читання Святого Письма
На утрені
На літургії
Тропарі та кондаки
Апостолу Яковуглас 3
Тропар, глас 3
Апо́столе святы́й Иа́кове,/ моли́ Ми́лостиваго Бо́га,/ да прегреше́ний оставле́ние// пода́ст душа́м на́шим.
Кондак, глас 2
Тве́рдо му́дрости догма́ты в ду́ши благочести́вых вложи́вшаго/ похвала́ми да ублажи́м я́ко Боговеща́теля вси Иа́кова:/ Престо́лу бо сла́вы Влады́чню предстоя́/ и со все́ми А́нгелы ра́дуется,// моля́ непреста́нно о всех нас.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Грішниця, почувши, що Спаситель у домі Симона, прийшла туди з алавастром миру і, ставши при ногах Господа позаду, почала плакати і вмила сльозами своїми ноги Його, потім витерла їх своїм волоссям, поцілувала й помазала миром (Лк. 7:36-39).
Вона нічого не говорить, а тільки діє і своїми діями показує найніжнішу любов до Господа. За те і сказано було про неї: "прощаються багато гріхів її за те, що вона полюбила багато" (Лк. 7:47).
О, коли б і нам менше говорити, а більше діяти, і діями своїми свідчити про любов до Господа! Скажеш: "Коли б Він Сам тут був, так зараз би готовий усе зробити для Нього". Та Він і є тут, невидимо Своїм обличчям, а видимий у всіх християнах, а найбільше у нужденних. Невидимого Господа намащуй любовною сердечно-розумною молитвою, а для видимого роби все можливе для нужденних — і будеш робити для Бога.
Ще 1 думка
(Лк. 7:36-50)
Чому так сталося, що Симон-фарисей вшановує Господа і запрошує Його до себе, але одразу ж побачивши, що Він прихильно допускає до Себе і грішницю, спокушається і починає думати: "якби Він був пророком..." (Лк. 7:39)? Через те, що заклопотався про частування і за клопотами залишив здорове міркування про порядки Божі. Ці дві царини, життєва і духовна, зовсім не схожі за своїми властивостями і законами. Тим часом розум наш чим дуже займеться, за законами того і міркувати починає.
За мирськими порядками з явною грішницею не можна мати спілкування; Симон так і міркує, забувши, що покаяння всіх робить чистими і грішників рівняє з праведниками. Він думає, що грішниці не слід тут бути і що Спаситель якщо не відганяє її, то тому, мабуть, що не знає, хто вона. Від цієї думки негайно народилася й інша: якщо не знає, то який же Він пророк? Словом-то він не сказав цього, а тільки подумав, і зовні ні в ньому, ні в його клопотах як доброго господаря не відбулося жодної зміни. Але Господь бачив його серце і по серцю його зробив йому напоумлення. Він зауважив йому, що грішникам-то і місце біля Нього і що грішниця, яка припала до Нього серцем, більше вшанувала Його, ніж він, який вшанував Його тільки частуванням. Зовнішнє [благочестя] вводить людину в неприємне Господу почуття праведності, а внутрішнє завжди тримає її в почуттях своєї негідності перед обличчям всезнаючого Господа.
Серед Великого посту пропонується для поклоніння Чесний Хрест, щоб надихнути пісних трудівників до терпеливого несення піднятого ними ярма до кінця; а у вересні для чого це робиться? Так сталося? Але у промислительної Премудрості, яка все влаштовує, немає випадковостей. Ось це для чого: у вересні прибирають із поля, принаймні в нас. Отже, щоб одні з християн, відчуваючи достаток, не сказали: "душе! багато добра лежить у тебе на багато років: спочивай, їж, пий, веселися!" (Лк. 12:19), а інші від убогості не впали в дусі, постає перед очима всіх воздвизаємий Хрест. Він нагадує першим, що опора благополуччя — не майно, а християнське внутрішнє хрестоношення, коли зовнішнє, з благості Божої, складається. Других він спонукає у терпінні здобувати душі свої, надихаючи на це упевненістю, що з хреста йдуть просто до раю. Тому одні нехай терплять, сподіваючись, що йдуть прямим шляхом до Царства Небесного, а інші нехай куштують зовнішніх утіх зі страхом, щоб не закрити собі вхід на Небо.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter




_thumb.jpg)
_thumb.jpg)
_thumb.jpg)

_thumb.jpg)
