29 грудня 2027

(Мк. 8:30-34)
Запросивши слідувати за собою з хрестом, Господь вказує при цьому цей шлях, усуваючи головні до нього перешкоди не зовнішні, а внутрішні, які вкорінені в серці людському. Хочеш - наче каже Він - іти слідом за Мною, то, по-перше, не шкодуй себе, бо хто шкодуватиме себе, той занапастить себе; по-друге, не зв'язуйся любов’ю до майна, бо "що користі людині, коли вона набуде цілого світу, а душі своїй зашкодить?" (Мк.8:36). По-третє, не соромся того, що скажуть або як дивитимуться на тебе інші: "бо хто посоромиться Мене і Моїх слів у роді цьому перелюбному й грішному, того посоромиться і Син Людський, коли прийде у славі Отця Свого зі святими ангелами" (Мк.8:38).

Саможаління, користолюбство і [хибний] сором перед людьми - головні ланцюги, якими утримується людина в житті небогоугодному, на шляху пристрастей і гріха. Вони - головні перешкоди до навернення грішника; вони ж - головний предмет духовної боротьби в людині, яка кається і яка почала вже приносити плоди покаяння. Поки ці нитки не відрізані, життя християнське в нас ненадійне, сповнене спотикань і падінь, якщо не завжди зовнішніх, то внутрішніх. Ось і придивися кожен до себе гарненько, і якщо є щось у собі зі сказаного - подбай про те, щоб зректися того, інакше не сподівайся піднятися до досконалості у Христі, хоч зовні будеш і дуже справний.