...

Священномученик Аркадій (Остальський), єпископ Бежецький

День пам'яті (н. ст.)

Місяця грудня на 16-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне) / серпня на 12-й день — Собор святих Житомирської землі / вересня на 29-й день — Собор Полтавських святих / жовтня на 10-й день — Собор Волинських святих

Священномученик Аркадій, у миру Аркадій Іосифович Остальський, народився 1888 року в селі Яковиці Житомирської губернії в сім’ї священника. Він закінчив Волинську духовну семінарію і Київську духовну академію. 1911 року Аркадій Іосифович був висвячений на священника.

Під час Першої світової війни отець Аркадій служив військовим священником у піхотному полку. 1917 року він повернувся до Житомира, де став невтомним проповідником православ’я. За натхненні проповіді священника називали Златоустом.

Після революції отець Аркадій влаштував при своїй парафії Свято-Миколаївське братство. Воно надавало допомогу всім нужденним і хворим, ховало на свої кошти померлих. Отець Аркадій особисто керував діяльністю братства.

Навесні 1922 року за читання у храмі послання Святішого Патріарха Тихона проти вилучення церковних цінностей отця Аркадія було заарештовано і засуджено на розстріл. Однак завдяки клопотанням вірян вирок було замінено на п’ять років ув’язнення.

Поки отець Аркадій був ув’язнений, його дружина вийшла заміж. Після звільнення із в’язниці і розлучення священник вирушив до Сарова, де прийняв чернечий постриг з залишенням колишнього імені.

На початку 1926 року отець Аркадій був возведений в сан архімандрита і невдовзі висвячений на єпископа. Майже одразу після цього владику заарештували і відправили до Харкова. Служити у призначеній єпископу Аркадію Лубенській єпархії було неможливо через нагляд влади, і він поїхав до Новоафонського монастиря на Кавказі. Священномученик жив у горах, зустрічався з подвижниками у ущелинах Кавказьких хребтів.

1928 року святителя знову заарештували. На слідстві пред’явили його лист клірику Полтавської єпархії, фрагменти котрого було поширено як послання до пастви. На допитах від єпископа вимагали назвати ім’я священника, якому було відправлено листа. Владика відмовився. Його засудили на п’ять років табору і відправили на Соловки.

1931 року єпископа Аркадія звинуватили у допомозі духовенству, яке перебуває в ув’язненні. Йому дали ще п’ять років таборів і перевели на Секірну Гору. Це місце було подобою внутрішньої в’язниці з найсуворішим режимом.

Після десяти років ув’язнення влада дозволила владиці Аркадію проживати в Калузі. У цей час він був призначений єпископом Бежецьким, вікарієм Тверської єпархії.

У вересні 1937 року владику востаннє заарештували «за вороже ставлення до радянської влади». Трійкою НКВС святитель був засуджений на розстріл. Єпископ Аркадій був розстріляний 29 грудня 1937 року на полігоні НКВС неподалік селища Бутово під Москвою і похований у спільній могилі.

2000 року священномученик Аркадій (Остальський) був прославлений в лику святих.