30 грудня 2027
четвер · 17 грудня ст. ст.
Їжа з олією
Прор. Даниїла і трьох отроків: Ананії, Азарії і Мисаїла (600 р. до Р. Х.). Прп. Даниїла спов., у схимі Стефана (Х). Сщмчч. Олександра Савелова, Миколая Белтюкова і Сергія Флоринського пресвітерів (1918); сщмчч. Петра Покровського й Іоанна Земляного пресвітерів (1937).
Читання Святого Письма
На літургії
Тропарі та кондаки
Пророку Даниїлу і трьом отрокамглас 2
Тропар, глас 2
Ве́лия ве́ры исправле́ния:/ во исто́чнице пла́мене, я́ко на воде́ упокое́ния,/ святи́и трие́ о́троцы ра́довахуся,/ и проро́к Дании́л льво́м па́стырь я́ко о́вцам явля́шеся.// Тех моли́твами, Христе́ Бо́же, спаси́ ду́ши на́ша.
Кондак, глас 3
Просвети́вшееся Ду́хом чи́стое твое́ се́рдце,/ проро́чества бысть светле́йшаго прия́телище,/ зри́ши бо я́ко настоя́щая дале́че су́щая./ Львы укроти́л еси́, вве́ржен в ров;// сего́ ра́ди тя почита́ем, проро́че блаже́нне, Дании́ле сла́вне.
Кондак, глас 6
Рукопи́саннаго о́браза не поче́тше,/ но Неопи́санным Существо́м защити́вшеся, треблаже́ннии,/ в по́двизе огня́ просла́вистеся,/ среде́ же пла́мене нестерпи́маго стоя́ще, Бо́га призва́сте:/ ускори́, о Ще́дрый,/ и потщи́ся, я́ко Ми́лостив, в по́мощь на́шу,// я́ко мо́жеши хотя́й.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(Лк. 11:47-12:1)
"Стережіться закваски фарисейської, яка є лицемірство" (Лк.12:1). Характерна риса лицемірства – робити все напоказ. Діяти на очах інших ще не лицемірство, тому що більша частина обов'язкових для нас справ і повинні бути здійснені для людей, отже, серед них і на очах у них. Хоч і краще чинять ті, які примудряються все робити таємно, але не завжди це можливо; тому тих, хто діє на очах у людей, не можна негайно докоряти в бажанні тільки бути показними або діяти напоказ. У них може бути щире бажання робити добро, а явність - необхідний супутній супровід справ, що здійснюються зовні. Лицемірство починається з того моменту, коли є намір не добро робити, а показати тільки себе тим, хто робить добро. І це знову не завжди буває злочинно, тому що може бути хвилинним набігом помислів, які негайно помічаються і проганяються. Але коли мається на увазі встановити за собою репутацію того, хто чинить добро, то тут уже лицемірство, яке глибоко входить у серце. Коли ж до всього цього приєднається ще прихована мета користуватися і вигодами подібної репутації, то тут вже лицемірство у всій своїй силі. Дивись же, що вимагає Господь, коли заповідає "стерегтися закваски фарисейської". Роби добро за бажанням іншим добра, за усвідомленням на те волі Божої, на славу Божу, а про те, як подивляться на те люди, не дбай - і уникнеш лицемірства.
Ще 1 думка
(Мк. 9:10-16)
Історія тече і, здається, невблаганно визначає окремі події. Скільки було підготовок до прийняття Спасителя!.. Нарешті, прийшов найближчий Його дороговказ, Іоанн, але що вийшло? З Іоанном "вчинили... як хотіли"; і Син Людський принижений і постраждав (Мк. 9:12-13). Перебігу подій не можна було переломити: він узяв своє. Так і завжди поточна історія все захоплює слідом за собою. Питається тепер: де ж свобода? І що вона таке за такого порядку подій? Не більше, як привид. Так зазвичай міркують фаталісти. Але ця всевизначальна необхідність перебігу подій тільки гадана; на ділі всі події людські, і загальні, і окремі, — плід вільних починань людини. Загальне тече саме так тому, що всі або більшість того хочуть; і окреме узгоджується із загальним, тому що той і інший зокрема того хочуть. Доказ тому очевидний: серед доброго загального буває окреме погане; і серед поганого загального буває окреме добре. І ще: серед міцно сформованого загального зароджується окреме, яке, розростаючись і зміцнюючись дедалі більше, пересилює колишнє загальне і займає його місце. Але це окреме завжди справа свободи. Що спільного у християнства з характером часу, в який воно зачалося? Воно засіяне кількома особами, які не були породженням необхідної течії історії; воно привертало охочих, міцно розширювалося і стало спільною справою тогочасного людства, а все-таки воно було справою свободи. Те саме і в поганому напрямку: як розбестився Захід? Сам себе розбестив: почали замість Євангелія вчитися в язичників і переймати в них звичаї — і розбестилися.* Те саме буде і в нас: почали ми вчитися у відпалого від Христа Господа Заходу, і перенесли в себе дух його, скінчиться тим, що, подібно до нього, відступимося від істинного християнства. Але в усьому цьому нічого немає такого, що б визначало майбутнє попри наш особистий вибір: захочемо — і проженемо західну темряву; не захочемо — і зануримося, звісно, в неї.
*Святитель Феофан тут має на увазі матеріалістичний і атеїстичний погляд на світ і людину, який тоді саме поширився у європейській філософії.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter