24 листопада 2027

(Мф. 10:32-33,37-38,19:27-30)

Свята Церква кожного дня вшановує пам'ять святих. Але оскільки були угодники Божі, які невідомо подвизалися, не явлені Церкві, то, щоб не залишити і їх без вшанування, свята Церква встановила день, у який прославляє всіх, хто від віків догодив Богові, щоб не залишилося нікого, кого б вона не прославляла. Творити ж це негайно після Зішестя Святого Духа узаконила вона тому, що всі святі стали і стають святими благодаттю Святого Духа.

Благодать Святого Духа приносить покаяння і відпущення гріхів, вона ж вводить у боротьбу з пристрастями і похотями і вінчає цей подвиг чистотою і безпристрасністю. І таким чином з'являється нове створіння, придатне для нового неба і нової землі.

Будьмо ревними ж і ми йти слідом святих Божих. Як це робити — вчить нинішнє Євангеліє: воно вимагає небоязливого сповідування віри в Господа, переважної любові до Нього, підняття хреста самозречення і сердечного від усього відсторонення. Покладімо ж початок за цією вказівкою.

(Еф. 6:10-17)
Апостол одягає християн у всеозброєння Боже. Доречно підійшло це слідом за попереднім уроком. Бо якщо хто, послухавши покликання Божого, сприйняв початок нового життя, за допомогою благодаті Божої, доклавши до того зі свого боку "все старання" (2 Пет. 1:5), то на нього після цього чекає не спочивання на лаврах, а боротьба. Він залишив світ — світ за це почне гнати його; він врятувався від влади диявола — диявол гнатиме слідом за ним і ставитиме йому пастки, щоб збити його з доброго шляху і знову повернути у свою сферу; він зрікся себе, відкинув самість з усією ордою пристрастей, але цей гріх, який живе в нас, не відразу розлучається зі своїм привільним життям у самодогоджанні і щохвилини буде зазіхати під різними приводами знову оселитися всередині тих самих порядків життя, які так багато живили й годували його колись. Три вороги — кожен з незліченним військом — але головнокомандувач — диявол, а найближчі помічники його — біси. Вони всім орудують у гріховному житті, противнику життя духовного. Тому Апостол проти них і озброює християнина, так ніби інших не було зовсім. Каже: "наша боротьба не проти крові й плоті, а проти начальств, проти властей, проти мироправителів темряви цього віку, проти духів злоби піднебесних" (Еф. 6:12). Бо якби не було їх, і битви, можливо, не було б. Так само якщо вони відбиті і переможені, то відбиття і поразка інших нічого вже не варті. Отже, дивись усякий, куди слід спрямовувати стріли або, принаймні, з якого особливо боку слід себе захищати. І захищай! Апостол прописав кілька знарядь, але всі вони сильні лише Господом. Тому досвідчені борці духовні й передали нам: іменем Господа Іісуса бий ворогів.

(Лк. 12:48-59)

"Чи думаєте ви, що Я прийшов дати мир землі? Ні, кажу вам, а розділення; бо віднині п'ятеро в одному домі почнуть розділятися, троє проти двох, і двоє проти трьох: батько стане проти сина, і син проти батька; мати проти дочки, і дочка проти матері; свекруха проти невістки своєї, і невістка проти свекрухи своєї" (Лк. 12:51-53). Що за причина? Віруючі в Господа сповнюються зовсім іншого духу, протилежного тому, який володарював у людях до пришестя Його, тому вони і не уживаються разом. Язичницький світ переслідував виключно житейські і земні інтереси. Іудеї хоча й мали вказівки на вищі блага, але зрештою схилилися на шлях язичників. Господь, прийшовши у світ, указав людям інші скарби, поза сім'єю, поза суспільством, і збудив інші прагнення. Ті, хто приймав Його вчення, природно встановлювали спосіб життя не як раніше, через те і зазнавали неприязні, утисків, гонінь. От і розділення. Апостол Павло потім сказав, що й "усі, бажаючі жити побожно в Христі Іісусі, будуть гнані" (2 Тим. 3:12).

Так і було, і так є. Коли в суспільстві почнуть переважати житейські і земні інтереси, тоді воно неприхильно дивиться на тих, хто виявляє інші, неземні пошуки; воно навіть зрозуміти не може, як можна цікавитися такими речами, і людей, котрі слугують представниками способу життя, несхожого на їхнє життя, вони терпіти не можуть. Це здійснюється нині очевидно для всіх. Чи не знамення це часу?..