Мученики Віктор і Стефанида Дамаські
День пам'яті (н. ст.)
Місяця листопада на 11-й день
Святий мученик Віктор був воїном під час царювання імператора Марка Аврелія Філософа (161–180). Коли імператор розпочав гоніння на християн, Віктор відмовився принести жертву богам. Таке обов’язкове жертвоприношення було перевіркою відданості воїна богам, імператорові і батьківщині. Святий зазнав мук, але пройшов через усі тортури неушкодженим. Силою молитви він переміг чародія, який відтоді відмовився від волхвувань і став християнином. По молитві святого прозріли воїни, які раптово осліпли.
Бачачи чудеса, явлені Господом через святого Віктора, молода благочестива дружина одного із мучителів, Стефанида, відкрито прославила Христа. За це вона була віддана на люту страту. Її прив’язали до двох зігнутих пальм, які, випрямившись, розірвали мученицю. Святого мученика Віктора обезголовили.
Мученики постраждали в Дамаску в II столітті. Там і поховані їхні чесні останки.
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Тропарь мученикам Виктору, Стефаниде и Викентию, глас 4
Му́ченицы Твои́, Го́споди,/ во страда́ниих свои́х венцы́ прия́ша нетле́нныя от Тебе́, Бо́га на́шего,/ иму́ще бо кре́пость Твою́,/ мучи́телей низложи́ша,/ сокруши́ша и де́монов немощны́я де́рзости./ Тех моли́твами// спаси́ ду́ши на́ша.
Кондак мученикам Виктору, Стефаниде и Викентию, глас 4
И́же сла́ве, Го́споди и всех Соде́телю,/ Ты в ми́ре яви́л еси́ украше́нных доброде́тельми страстоте́рпцы и му́ченики,// да и́мут непобеди́мую побе́ду.
Ще в розробці