5 жовтня 2027
вівторок · 22 вересня ст. ст.
Посту немає
Сщмч. Фоки, єп. Синопійського (117). Прор. від 12-ти Іони (VIII ст. до Р. Х.). Прп. Іони пресвітера (IX), батька свв. Феофана, творця канонів, і Феодора Начертанних. Мч. Фоки вертоградаря (близько 320). Прав. Петра, колишнього митаря (VI). Прп. Макарія Жабинського, Бєльовського чудотворця. Прп. Іони Яшезерського (1589–1592). Сщмч. Феодосія Бразького (1694) (Румун.). Блж. Параскеви Дивєєвської (1915). Сщмч. Веніаміна (Воскресенського), єп. Романовського (1930). Ікони Божої Матері, йменованої «Услишательниця» (XIII–XIV).
Читання Святого Письма
На літургії
На цей день переноситься служба ап. Кодрату
Тропарі та кондаки
Священномученику Фоціглас 4
Тропар, глас 4
И нра́вом прича́стник,/ и престо́лом наме́стник апо́столом быв,/ дея́ния обре́л еси́, Богодохнове́нне,/ в виде́ния восхо́д,/ сего́ ра́ди, сло́во и́стины исправля́я,/ и ве́ры ра́ди пострада́л еси́ да́же до кро́ве,/ священному́чениче Фо́ко,/ моли́ Христа́ Бо́га// спасти́ся душа́м на́шим.
Кондак, глас 6
Я́ко архиере́й принося́, о́тче, же́ртвы,/ на коне́ц себе́ прине́сл еси́ же́ртву жи́ву,/ свиде́тельствовав зако́нно о Христе́ Бо́зе,/ от А́нгел укрепля́емый,/ и смерть изволя́я,/ сый с вопию́щими тебе́:// прииди́, Фо́ко, с на́ми, и никто́же на ны.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
"Я є двері: хто через Мене увійде, той спасеться" (Ін. 10:9). Це те саме, що в іншому місці говорить Господь: "ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене" (Ін. 14:6).
І ще ближче підтвердив Він те саме, коли сказав: "без Мене не можете робити нічого" (Ін. 15:5).
Той і християнин, хто весь у Христі, і хто все, що має в собі цінного, все те від Христа має. Виправдання в нього Христове, і тіло його теж Христове. Той, хто спасається, тому спасається, що одягнений у Христа. У цьому тільки положенні він має доступ до Отця. Ми — ті, хто відпав від Бога, і за те під гнівом. Тільки тоді правда Божа відступає і милість Його простягається до нас і нас, що наближаються, приймає, коли ми наближаємося у Христі і через Христа. Печать Христова відбивається на всьому єстві християнина, і той, хто носить її, піде посеред тіні смертної і не злякається зла. Для того, щоб бути такими, ми маємо таїнства — Хрещення і Причастя, та Покаяння для тих, хто згрішив після Хрещення. Але це від імені Господа; з нашого ж боку, для прийняття їх, повинні утворитися в дусі приймальні настрої — віра, що сповідує: я загиблий і спасаюся тільки Господом Іісусом Христом; любов, що ревнує все присвячувати Господу Спасителеві, нічого не жаліючи; надія, що, нічого від себе не сподіваючись, упевнена, що не буде покинута Господом, але всіляку матиме від Нього допомогу — і внутрішню, і зовнішню — протягом усього життя, доки взята буде туди, де Він Сам.
Ще 1 думка
(Мк. 7:5-16)
"Ніщо з того, що входить в людину ззовні, не може осквернити її; але що виходить з неї, те оскверняє людину" (Мк. 7:15). Це місце і подібні до нього, наприклад: "Їжа не наближає нас до Бога" (1 Кор. 8:8) — виставляють зазвичай нелюбителі посту, вважаючи, що цим вони достатньо виправдовують своє непощення, за статутом і порядком Церкви. Наскільки задовільною є ця відмовка, кожному вірному Церкві відомо. Під час посту постановлено утримуватися від деяких страв не тому, що вони погані, а тому, що цією стриманістю зручніше досягається стоншення плоті, необхідне для внутрішнього зростання. Такий сенс закону посту настільки істотний, що тих, хто вважає будь-яку їжу поганою, зараховують до єретиків. Недоброзичливцям до посту не на цьому треба б наполягати, а на тому, що піст не є обов'язковим, хоч він точно є засобом для подолання гріховних позивів і прагнень плоті. Але це такий пункт, на якому їм встояти ніяк не можна. Якщо зростання внутрішнє обов'язкове, то обов'язковий і засіб до того, що вважається необхідним, і саме піст. Совість і говорить це кожному. Для заспокоєння її кажуть: я іншим способом відшкодую упущення посту; або: мені піст шкідливий; або: я попощуся, коли захочу, а не у встановлені пости. Але перша відмовка недоречна, тому що ще ніхто не примудрився, крім посту, злагодити зі своєю плоттю і як слід налагоджувати своє внутрішнє. Останнє також недоречно, тому що Церква — одне тіло, і виокремлюватися в ній від інших суперечить її устрою; віддалити себе від загальних чинів Церкви можна тільки виходом з неї, а поки хто є членом її, той не може так говорити і того вимагати. Друга відмовка має тінь права. І точно, в обмеженнях посту знімається зобов'язання його з тих, на яких пісне діє руйнівно, бо піст встановлений не тіло вбивати, а пристрасті умертвляти. Але якщо перерахувати таких сумлінно, то виявиться така їхня малість, що і брати їх до уваги нема чого. Залишається одна причина — небажання. Проти цього сперечатися нічого. І до раю не візьмуть проти волі; ось тільки коли засудять у пекло — хочеш не хочеш, а йди; схоплять і кинуть туди.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter

_thumb.jpg)






