6 жовтня 2027

(Лк. 4:1-15)
Диявол приступає зі спокусою до Боголюдини — хто ж із людей буває від того вільний? Той, хто ходить з волі лукавого. Він не зазнає нападів, а тільки спрямовується на все більше і більше зло. Якщо ж скоро хто починає оговтуватися і замислюється почати нове життя з волі Божої, негайно починає діяти вся сатанинська область: хто з чим поспішає, щоб розпорошити добрі думки й починання того, хто кається. Не встигнуть відхилити — намагаються завадити доброму покаянню і сповіді; тут не встигнуть — примудряються посіяти кукіль серед плодів покаяння і праці в очищенні серця; не встигають лихого навіяти — зазіхають добро покривити; внутрішньо відбиті — зовні нападають, і так до кінця життя. Навіть померти спокійно не дають; і після смерті ганяються за душею, поки не мине вона повітряні простори, де вони витають і тримають кубла. «Як же — адже це безвідрадно і страшно?» Для віруючого нічого тут немає страшного, тому що біси тільки метушаться біля богобоязливого, а сили ніякої не мають. Тверезий молитовник стріли з себе на них пускає, і вони далеко тримаються від нього, не сміючи підступити і боячись зазнаної поразки. Якщо ж досягають успіху в чомусь, то через нашу помилку. Ослабнемо увагою або дозволимо собі захопитися примарами їхніми — вони тут як тут, і почнуть тривожити сміливіше. Не схаменешся вчасно — закрутять, а схаменеться душа — знову відскочать і здалеку підглядають, чи не можна знову якось підійти. Отже, будь тверезим, пильнуй, молись — і вороги нічого тобі не зроблять.

(Лк. 12:13-15,22-31)
"Хто поставив Мене судити чи ділити вас?" (Лк.12:14) — сказав Господь тому, хто просив про розподіл із братом своїм. Потім додав: "не турбуйтеся, що... їсти і пити і у що одягнутися" (Лк. 12:22,29). Раніше ж навчав: "залиште мертвим ховати своїх мерців" (Лк. 9:60); іншим разом переконував, що "краще не одружуватися" (Мф. 19:10-12). Отже, увага і серце християн, що відхиляються від усього житейського, і свобода від розмов і пут житейських становлять одну з рис духу християнства.

Те, що Господь благословляє шлюб і стверджує його нерозривність, що відновлює силу заповіді, яка визначає стосунки батьків і дітей, і залишає своє значення за державною владою і громадськими порядками, не викреслює цієї риси і не дає християнам права ухилятися від збереження її та закріплення в серці. Порівняй те й інше — і побачиш, що на тобі лежить обов'язок, за всього житейського ладу, тримати серце своє безжитейським.

Як же це? Виріши сам своїм життям; у цьому вся практична мудрість. Господь скеровує до вирішення цього таким правилом: "шукайте насамперед Царства Божого" (Мф. 6:33, Лк. 12:31). Зверни всю турботу на те, щоб запанував Бог у тобі, — і все житейське втратить для тебе в'яжучу і обтяжливу чарівність. Тоді будеш вести справи свої зовні, а внутрішнім твоїм, твоїм серцем, буде володіти щось інше. Але якщо, внаслідок цього, народиться рішучість припинити і це зовнішнє відношення до житейського — не будеш у збитку: станеш ближче до мети, яку дасть тобі віра Христова.