6 жовтня 2027
середа · 23 вересня ст. ст.
Їжа з олією
Зачаття чесного славного Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна. Прпп. жон Ксанфіппи і Поліксенії (109). Мц. Іраїди діви (близько 308). Мчч. Андрія, Іоанна та чад Іоаннових, Петра й Антоніна (IX). Сщмч. Іоанна Панкратовича пресвітера (1937). Прославлення свт. Інокентія, митр. Московського (1977). Прославлення прп. Єлени Києво-Флорівської (2009). Словенської ікони Божої Матері (1635).
Читання Святого Письма
На літургії
Тропарі та кондаки
Предтечіглас 4
Тропар, глас 4
Пе́рвее неражда́ющая непло́ды, возвесели́ся,/ се бо зачала́ еси́ Со́лнца свети́льника я́ве,/ просвеща́ти иму́ща всю вселе́нную, слепото́ю неду́гующую./ Лику́й, Заха́рие, вопия́ со дерзнове́нием:// проро́к Вы́шняго есть хотя́й роди́тися.
Кондак, глас 1
Весели́тся све́тло Заха́рия вели́кий/ со всесла́вною Елисаве́тию сопру́жницею,/ досто́йно зачина́юще Иоа́нна Предте́чу,/ его́же Арха́нгел благовести́, ра́дуяся,/ и челове́цы достодо́лжно почти́м,// я́ко таи́нника благода́ти.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(Мк. 7:14-24)
"Бо з середини, із серця людського, виходять лихі помисли, перелюбства, любодійства, вбивства, крадіжки, лихварства, кривди, лукавства, зради, ганебні вчинки, заздрісне око, богохульство, гордощі, безумство" (Мк. 7:21-22). Тут перераховані поширені гріхи, але й усі інші, великі й малі, виходять із серця, і вид, у якому вони виходять, — думка зла. Перше насіння зла спадає на думку зробити те й те. Чому і як спадає? Частину цих спадінь можна пояснити відомими законами сполучень і зчеплень ідей та образів, але тільки частину. Інша значна частина походить від саморушного подразнення пристрастей. Коли пристрасть живе в серці, то не може не вимагати задоволення. Ця вимога виявляється позивом на те й інше; з позивом же з'єднаний предмет той чи інший. Звідси думка: "А ось що треба зробити". Тут те саме відбувається, що, наприклад, під час голоду: той, хто відчув голод, відчуває позив на їжу; з позивом спадає на думку і сама їжа; звідси — дістати те чи це і з'їсти. Третя, можливо, більш об'ємна, частина походить від нечистих сил. Ними переповнене повітря, і вони зграями шастають біля людей, і кожен за родом своїм розсіює навколо себе вплив на дотичних осіб. Зле летить від них, як іскри від розпеченого заліза. Де удобоприйнятність, там впроваджується іскра, а з нею і думка про злу справу. Цим, а не іншим чим-небудь, можна пояснити, чому невідомо чому зароджуються думки злі, серед занять рішуче неспоріднених із ними. Але ця різниця причин не робить різниці в тому, як чинити з думками злими. Закон один: прийшла зла думка — відкинь, і справі кінець. Не відкинеш у першу хвилину — у другу важче буде, у третю ще важче, а тут і не помітиш, як народиться співчуття, бажання і рішення, і засоби з'являться... ось гріх і під руками. Перше протистояння злим помислам — тверезість і пильнування з молитвою.
Ще 2 думки
(Лк. 4:1-15)
Диявол приступає зі спокусою до Боголюдини — хто ж із людей буває від того вільний? Той, хто ходить з волі лукавого. Він не зазнає нападів, а тільки спрямовується на все більше і більше зло. Якщо ж скоро хто починає оговтуватися і замислюється почати нове життя з волі Божої, негайно починає діяти вся сатанинська область: хто з чим поспішає, щоб розпорошити добрі думки й починання того, хто кається. Не встигнуть відхилити — намагаються завадити доброму покаянню і сповіді; тут не встигнуть — примудряються посіяти кукіль серед плодів покаяння і праці в очищенні серця; не встигають лихого навіяти — зазіхають добро покривити; внутрішньо відбиті — зовні нападають, і так до кінця життя. Навіть померти спокійно не дають; і після смерті ганяються за душею, поки не мине вона повітряні простори, де вони витають і тримають кубла. «Як же — адже це безвідрадно і страшно?» Для віруючого нічого тут немає страшного, тому що біси тільки метушаться біля богобоязливого, а сили ніякої не мають. Тверезий молитовник стріли з себе на них пускає, і вони далеко тримаються від нього, не сміючи підступити і боячись зазнаної поразки. Якщо ж досягають успіху в чомусь, то через нашу помилку. Ослабнемо увагою або дозволимо собі захопитися примарами їхніми — вони тут як тут, і почнуть тривожити сміливіше. Не схаменешся вчасно — закрутять, а схаменеться душа — знову відскочать і здалеку підглядають, чи не можна знову якось підійти. Отже, будь тверезим, пильнуй, молись — і вороги нічого тобі не зроблять.
(Лк. 12:13-15,22-31)
"Хто поставив Мене судити чи ділити вас?" (Лк.12:14) — сказав Господь тому, хто просив про розподіл із братом своїм. Потім додав: "не турбуйтеся, що... їсти і пити і у що одягнутися" (Лк. 12:22,29). Раніше ж навчав: "залиште мертвим ховати своїх мерців" (Лк. 9:60); іншим разом переконував, що "краще не одружуватися" (Мф. 19:10-12). Отже, увага і серце християн, що відхиляються від усього житейського, і свобода від розмов і пут житейських становлять одну з рис духу християнства.
Те, що Господь благословляє шлюб і стверджує його нерозривність, що відновлює силу заповіді, яка визначає стосунки батьків і дітей, і залишає своє значення за державною владою і громадськими порядками, не викреслює цієї риси і не дає християнам права ухилятися від збереження її та закріплення в серці. Порівняй те й інше — і побачиш, що на тобі лежить обов'язок, за всього житейського ладу, тримати серце своє безжитейським.
Як же це? Виріши сам своїм життям; у цьому вся практична мудрість. Господь скеровує до вирішення цього таким правилом: "шукайте насамперед Царства Божого" (Мф. 6:33, Лк. 12:31). Зверни всю турботу на те, щоб запанував Бог у тобі, — і все житейське втратить для тебе в'яжучу і обтяжливу чарівність. Тоді будеш вести справи свої зовні, а внутрішнім твоїм, твоїм серцем, буде володіти щось інше. Але якщо, внаслідок цього, народиться рішучість припинити і це зовнішнє відношення до житейського — не будеш у збитку: станеш ближче до мети, яку дасть тобі віра Христова.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter






_thumb.jpg)