13 серпня 2027

(Мф. 17:10-18)

Про Іоанна Предтечу сказав Господь: "Ілля вже прийшов, і не впізнали його" (Мф.17,12). Чому це? Тому що не слухали шляхів Божих і не цікавилися ними: у них був інший настрій, інші смаки, інший погляд на речі. Поза колом Божественних речей, у них здогадливість була в силі, а в цьому колі вони нічого не розуміли через відчуженість від нього. Внутрішній настрій утворює і своє чуття, яке негайно помічає і визначає знайоме йому, хоч би яке воно приховане було. Художник, учений і економіст дивляться на одну річ однаково уважно, але судження про неї виголошує кожен по-своєму - той за красою, інший за причинними взаєминами, третій за вигодами від неї. Так і іудеї: як були налаштовані, так і судили про Іоанна, а потім і про Спасителя, а оскільки були налаштовані не по Божому, то й не зрозуміли їх, які звершували справу Божу. Ось і нині не стали розуміти ні Предтечі, ні Господа - і чинять з ними як хочуть. Піднялося приховане гоніння на християнство, яке почало прориватися і явно, як нещодавно в Парижі. Що там зробилося в малому обсязі, того треба очікувати згодом у великих розмірах... Спаси нас, Господи!

(Мф. 12:30-37)

"Добра людина з доброго скарбу виносить добре, а зла людина зі злого скарбу виносить зле" (Мф. 12:35, Лк. 6:45). Що покладеш у скарбницю, те й отримаєш: покладеш золото — золото і візьмеш; покладеш мідь — мідь і візьмеш. Воно, звісно, і мідне можна видати за золоте, але знавець негайно впізнає підробку. Як же зробити, щоб у скарбниці нашій було одне золото, тобто в серці одне добро? Серце за природою скарбниця добра; лукаве прийшло потім. Візьми ж скальпель уваги і несаможаління; відокремлюй неприродне і відрізай його. Лукаве одне за одним відходитиме, а добре міцнішатиме і розширюватиметься; залишиться, нарешті, одне добре. Справа вся в тому, як визначити природне і неприродне. Нинішніх природознавців не слухай; вони все навиворіт тлумачать: що природно, то в них неприродно, а що неприродно, то в них природно, — називають лукаве добрим, а добре лукавим. Дивись, що говорить Господь у Євангелії та святі апостоли в писаннях своїх, і за їхніми вказівками визначай природне. Так, зрештою, збереш багато доброго і будеш виносити його з серця. Молись Духу Святому: "Скарбнице добра, поклади скарбом добро і в серце моє"!

(Гал. 5:22-6:2)
"Ті, котрі Христові, плоть свою розп'яли з пристрастями й похотями" (Гал. 5:24). Нині перевернувся цей порядок: розпинають плоть, але не з пристрастями і похотями, а пристрастями і похотями. Скільки мучать нині тіло обжерливістю, пияцтвом, блудними справами, танцями та гуляннями! Найжорстокіший господар не мучить так свою ледачу тварину. Якби дати нашій плоті свободу і розум, то перший голос її був би проти хазяйки своєї — душі, що вона незаконно втрутилася в її справи, внесла в неї пристрасті, їй чужі, і, виконуючи їх у ній, мучить її. По суті, потреби тіла нашого прості й без пристрастей. Подивіться на тварин: не об'їдаються, зайвого не сплять, задовольнивши тілесні потреби своєчасно, потім цілий рік залишаються спокійними. Це лише душа, забувши свої найкращі прагнення, налаштувала собі з простих потреб тіла безліч протиприродних прагнень, які через безмірність свою стали протиприродними і тілу. Усіляко, однак, щоб відсікти від душі прищеплені нею до себе пристрасті плотські, необхідно розпинати плоть, тільки зовсім у протилежному розумінні, тобто не даючи їй вдосталь і необхідного, або задовольняючи її потреби незрівнянно меншою мірою, ніж скільки вимагає її природа.