2 січня 2027
субота · 20 грудня ст. ст.
Субота перед Різдвом Христовим. Передсвято Різдва Христового. Сщмч. Ігнатія Богоносця (107). Свт. Філогонія, єп. Антіохійського (близько 323). Свт. Даниїла, архієп. Сербського (1338). Прп. Iгнатія, архім. Печерського, в Дальніх печерах (1435). Свт. Антонія, архієп. Воронезького (1846). Прав. Iоанна Кронштадтського (1908). Сщмч. Миколая Чернишова пресвітера та мц. Варвари Чернишової (1919). Новодворської та Леньківської (Новгород-Сіверської), йменованої «Спасителька потопаючих», ікон Божої Матері.
Читання Святого Письма
На утрені
На літургії
Праведному
Апостольські читання прав. Іоанну і сщмчю Ігнатію ті самі
Тропарі та кондаки
Передсвята Різдва Христовогоглас 4
Тропар, глас 4
Гото́вися, Вифлее́ме:/ отве́рзися всем Еде́ме,/ красу́йся, Евфра́фо,/ я́ко дре́во живота́ в верте́пе процвете́ от Де́вы:/ рай бо О́ноя чре́во яви́ся мы́сленный,/ в не́мже Боже́ственный сад,/ от него́же я́дше, жи́ви бу́дем,/ не я́коже Ада́м у́мрем.// Христо́с ражда́ется пре́жде па́дший возста́вити о́браз.
Кондак, глас 3
Де́ва днесь Преве́чное Сло́во/ в верте́пе гряде́т роди́ти неизрече́нно;/ лику́й, вселе́нная, услы́шавши,/ просла́ви со А́нгелы и па́стырьми// хотя́щаго яви́тися Отроча́ Мла́до, Преве́чнаго Бо́га.
Священномученику Ігнатію Богоносцюглас 4
Тропар, глас 4
И нра́вом прича́стник,/ и престо́лом наме́стник апо́столом быв,/ дея́ние обре́л еси́, Богодухнове́нне,/ в виде́ния восхо́д,/ сего́ ра́ди сло́во и́стины исправля́я,/ и ве́ры ра́ди пострада́л еси́ да́же до кро́ве,/ священному́чениче Игна́тие,// моли́ Христа́ Бо́га// спасти́ся душа́м на́шим.
Інший тропар, глас 4
Апо́стольских нра́вов подража́телю/ и престо́ла их сонасле́дниче,/ архиере́ев удобре́ние и му́чеников сла́во, Богодухнове́нне,/ на огнь, и меч, и зве́ри дерзну́л еси́, ве́ры ра́ди/ и, слово и́стины исправля́я,/ до кро́ве пострада́л еси́,/ священному́чениче Игна́тие,/ моли́ Христа́ Бо́га// спасти́ся душа́м на́шим.
Кондак, глас 3
Све́тлых по́двиг твои́х светоно́сный день/ предпропове́дует всем в верте́пе Рожде́наго:/ Сего́ бо жажда́я от любве́ наслади́тися,/ потща́лся еси́ от звере́й снеде́н бы́ти;// сего́ ра́ди и Богоно́сец наре́клся еси, Игна́тие всему́дре.
Інший кондак, глас 4
От восто́ка днесь возсия́вый/ и тварь всю просвети́вый уче́ньми, // му́ченичеством украси́ся, Богоно́сный и Боже́ственный Игна́тий.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(Лк. 13:18-29)
"Намагайтеся увійти крізь вузькі врата" (Лк. 13:24). Вузькі ворота — життя не з власної волі, не за своїми бажаннями, не на догоду собі; широкі ворота — життя за всіма рухами і прагненнями пристрасного серця, без найменшої собі відмови в чому-небудь. Таким чином, ворота в Царство — самообмеження. Стримуй себе в усьому — і це буде те саме, що напруження або натиск у двері, щоб відчинити їх і протіснитися крізь них. Як і чим себе стримувати? Заповідями Божими, протилежними пристрасним рухам серця. Коли починаєш сердитися на когось, згадай заповідь Господа: "не гнівайтеся... даремно" (Мф. 5:22), і стримай тим серце своє. Коли прийдуть блудні рухи, наведи на думку заборону навіть і дивитися на жінку з пожадливістю, і стримай тим свою хіть. Коли захочеться засудити когось, згадай слово Господнє, що цим ти робиш Суддю Небесного невблаганним щодо себе, і стримай тим свою зарозумілість. Так щодо і до всякого порочного руху. Збери проти кожного з них вислови Божественного Письма і тримай їх у пам'яті. Щойно вийде з серця якесь погане бажання, ти негайно в'яжи його спрямованим проти нього висловом; або наперед обв'яжи всі свої бажання і думки Божественними словами і ходи в них: будеш, ніби у кайданах. Але в цих кайданах — свобода, або вільний шлях у Царство Боже.
Ще 2 думки
(Лк. 14:1-11)
"Коли покликаний будеш кудись, не сідай на перше місце" (Лк.14:8,10). Узагальнивши це, отримаємо: завжди і скрізь тримайся останньої частки. У цьому простому правилі скорочено виражено весь багатий зміст смирення. Візьми його, сядь і розглянь усі можливі випадки твого життя і наперед обери собі серед усіх них останню частку. Це останнє буде практикою смирення, яке від зовнішніх справ помалу перейде всередину, і покладе там насіння смирення, як основу. Час зростить це насіння серед тієї самої практики, і смирення переповнить, врешті-решт, усю душу й тіло та всі зовнішні справи. Що ж буде? А те, що моральна велич сяятиме на чолі твоєму й привертатиме загальну повагу; і здійсниться над тобою: "бо всякий, хто сам себе високо ставить, буде принижений, а хто принижує себе, піднесеться" (Лк. 14:11). Але не це май на увазі, практикуючись у смиренні, а саме смирення. Воно саме собою приносить у душу добрий лад, який робить щасливим. Куди прийде смирення, там усі внутрішні тривоги припиняються і всі зовнішні негаразди не спричиняють шокуючих вражень. Як хвиля, не зустрічаючи перешкоди, без шуму й удару розливається в безмежному морі, так зовнішні і внутрішні скорботи не б'ють у смиренну душу, а мчать наче над головою, не залишаючи сліду. Це, так би мовити, життєва перевага смиренного; а яке згори світло осіняє його, які розради посилаються, яка широта вільнодії відкривається!.. Воістину, смирення одне поєднує все...
(Мк. 9:33-41)
Спаситель за зразок віри і життя ставить дитя. Простота віри народжує простоту життя; з тієї й іншої походить зразковий лад моральний. Впустіть сюди мудрування — воно спричинить розлад усередині і під виглядом кращого влаштування справ усе життя розладнає. Мудрування завжди кривить: "то не так, інше не так; дай-но я все влаштую по-новому; старе негоже, набридло".
Але ніколи ще ніде нічого доброго воно не влаштувало, а тільки все розлаштовує. Розуму слід слухати те, що заповідано Господом. Щоправда, він називається царем у голові, але цьому цареві не дано законодавчої влади, а тільки виконавча. Тільки-но візьметься він законотворчо працювати, то нагородить хтозна-що, розладнає і моральні, і релігійні, і життєві, і політичні порядки; все піде догори дриґом.
Велике нещастя для суспільства, коли в ньому дають розуму свободу ширяти, не стримуючи його Божественною істиною! Це гнів Божий. Про нього сказано: "сховайся на хвилю малу, поки гнів не перейде!" (Іс. 26:20). У цьому розпалі розумової норовливості найкраще ховатися в простоту віри. Як під час бурі краще сидіти вдома і не виходити в самовпевненості на боротьбу з нею; так і під час бурхливого свавілля розуму краще не виходити на боротьбу з ним і не хапатися за зброю міркування, щоб протистояти йому. Простота віри сильніша за мудрування; зодягнися в неї, як у броню (1Сол. 5:8), і встоїш.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter