Священномученик Миколай Чернишов пресвітер і мучениця Варвара Чернишова
Місяця грудня на 20-й день
Протоієрей Миколай Чернишов з 1914 року і до своєї загибелі був благочинним Воткінської і Галевської волостей на території сучасної Удмуртії. За бездоганну службу православної церкви неодноразово нагороджувався єпархіальним начальством. Він займався активною просвітницькою та громадською діяльністю: читав лекції у Громадських зборах, був почесним членом Воткінського товариства любителів музичного та драматичного мистецтва імені П. І. Чайковського. З благословення святого праведного Іоанна Кронштадтського він став засновником та головою місцевого Товариства тверезості. Його багаторічна громадська та викладацька діяльність була відзначена срібною медаллю Товариства Червоного Хреста та орденом святої Анни ІІІ ступеня.
У протоієрея Миколая Чернишова було четверо дітей. Рано овдовівши, він жив з молодшою дочкою Варварою, яка закінчила гімназію і Вищі жіночі курси в Казані. Варвара Миколаївна свідомо не виходила заміж, залишившись біля свого батька.
У серпні 1918 року жителі Воткінська, переважно робітники і службовці заводу, виступили проти радянської влади. Протоієрей Миколай, незважаючи на небезпеку, не залишив своєї парафії і продовжував виконувати свій пастирський обов’язок. Отець Миколай наказував вмираючим, надихав пасомих. Його дочка Варвара виконувала служіння сестри милосердя.
Після придушення повстання місто зайняли сили Червоної армії. Через деякий час у міському соборі було проведено антирелігійний диспут, на якому на захист віри виступив протоієрей Миколай. Наступного дня священнослужителя заарештували. Народ згодом згадував, що коли почали заарештовувати отця Миколу, його дочка Варвара кинулася до батька і міцно обхопила його, тож її ніхто не зміг відірвати – ні червоноармійці, ні сам священник. Так їх разом і забрали. У в’язниці вони сиділи до 2 січня 1919 року. Родичка економки Чернишових О. О. Миролюбова згадує, що з відвідин о. Миколая у в’язниці знайшла його спокійним, у молитовному настрої та «вірним Іісусу Христу». За іншими спогадами о. Миколай просив принести йому одяг (ймовірно – єпітрахиль) для здійснення богослужінь ув’язнення і особливо для сповіді заарештованих.
Протоієрей Миколай Чернишов і його дочка Варвара були розстріляні 2 січня 1919 року. Відомо, що перед розстрілом на вимогу зняти хрест вотець Миколай відповів: «Ось помру – тоді й зніміть». Поховані вони були на Нагорному кладовищі поруч із Преображенським собором. Місце їхнє поховання шанується народом.
Є випадки дивовижної допомоги в зціленні від недуги винопиття по молитвам до протоієрея Миколая. Протоієрей Миколай і його дочка Варвара шануються нащадками воткінців закордоном. У храмі святого Іоанна Хрестителя в Берклі є їхній образ з невгасимою лампадою».
7 березня 2018 року відбулося загальноцерковне прославлення у лику святих священика Воткинського Благовіщенського собору Миколая Чернишова та дочки його Варвари.