16 листопада 2026

(Лк. 11:29-33)
"Цариця південна повстане на суд із людьми роду цього, і осудить їх" (Лк. 11:31). За що? За байдужість до діла, яке Господь робив на їхніх очах. Та цариця, почувши про мудрість Соломонову, здалеку прийшла послухати його, а ці мужі, маючи перед обличчям Самого Господа, не слухають Його, хоч очевидно було, що Він вищий за Соломона, "як небо вище за землю" (Іс. 55:9). І всіх, байдужих до діл Божих, засуджує південна цариця, бо Господь завжди і серед нас так само очевидно присутній у євангельських оповідях, як було тоді.

Читаючи Євангеліє, ми маємо перед очима Господа з усіма дивовижними ділами Його, бо воно так само безсумнівне, як безсумнівне свідчення власних очей. Між тим, мало хто слухає Господа, що так викарбовується в душах наших. Ми закрили очі свої або звернули їх в інший бік, тому й не бачимо; а не бачачи, не займаємося ділами Господніми. Але це не виправдання, а причина неуваги, стільки ж злочинна, скільки злочинна і сама справа, що походить від неї. Діло Господнє — наше перше діло, тобто спасіння душі. До того, що від Господа, ми маємо прислухатися і без відношення до нас, чи не тим паче коли воно все звернене на нас, на влаштування нашої істотної справи, значення якої простягається на всю вічність? Судіть, наскільки ж злочинною є неувага до такої справи!

(Еф. 6:10-17)
Апостол одягає християн у всеозброєння Боже. Доречно підійшло це слідом за попереднім уроком. Бо якщо хто, послухавши покликання Божого, сприйняв початок нового життя, за допомогою благодаті Божої, доклавши до того зі свого боку "все старання" (2 Пет. 1:5), то на нього після цього чекає не спочивання на лаврах, а боротьба. Він залишив світ — світ за це почне гнати його; він врятувався від влади диявола — диявол гнатиме слідом за ним і ставитиме йому пастки, щоб збити його з доброго шляху і знову повернути у свою сферу; він зрікся себе, відкинув самість з усією ордою пристрастей, але цей гріх, який живе в нас, не відразу розлучається зі своїм привільним життям у самодогоджанні і щохвилини буде зазіхати під різними приводами знову оселитися всередині тих самих порядків життя, які так багато живили й годували його колись. Три вороги — кожен з незліченним військом — але головнокомандувач — диявол, а найближчі помічники його — біси. Вони всім орудують у гріховному житті, противнику життя духовного. Тому Апостол проти них і озброює християнина, так ніби інших не було зовсім. Каже: "наша боротьба не проти крові й плоті, а проти начальств, проти властей, проти мироправителів темряви цього віку, проти духів злоби піднебесних" (Еф. 6:12). Бо якби не було їх, і битви, можливо, не було б. Так само якщо вони відбиті і переможені, то відбиття і поразка інших нічого вже не варті. Отже, дивись усякий, куди слід спрямовувати стріли або, принаймні, з якого особливо боку слід себе захищати. І захищай! Апостол прописав кілька знарядь, але всі вони сильні лише Господом. Тому досвідчені борці духовні й передали нам: іменем Господа Іісуса бий ворогів.