17 листопада 2026

(Лк. 11:34-41)
"Світильник для тіла є око" (Лк. 11:34); а світильник душі – розум. Як за неушкодженого ока тілесного все навколо нас у зовнішньому побуті нашому видно для нас і ми знаємо, як і куди йти й що робити, так за здорового розуму видно буває для нас все у внутрішньому побуті нашому, у нашому ставленні до Бога й ближніх і в тому, як треба нам тримати самих себе. Розум, вищий бік душі, поєднує відчуття Божества, вимоги совісті та сподівання кращого, порівняно з усім, чим ми володіємо і що ми знаємо.

Коли розум здоровий, у душі панує страх Божий, сумлінність і незв'язаність нічим зовнішнім, а коли він нездоровий - Бог забутий, совість шкутильгає на обидві ноги, а душа вся погрязає у видимому й наявному. В останньому випадку в людини темна ніч: поняття сплутані, у справах безлад, у серці безвідрадна туга. Штовхають її дотичні обставини, і вона тягнеться слідом за ними, як тріска за течією струмка. Не знає людина, що до цього часу зроблено, що вона тепер і чим скінчиться шлях її. Навпаки, у кого розум здоровий, той, боячись Бога, веде справи свої з обачністю, слухає одного закону совісті, що дає одноманітний лад усьому життю його, і не занурюється в чуттєве, окрилений сподіванням майбутнього всеблаженства. Від цього в нього погляд на весь плин життя, з усіма його обставинами, ясний, і для нього "світле все так, ніби світильник сяйвом освітлював тебе" (Лк. 11:36).

(Гал. 5:22-6:2)
"Ті, котрі Христові, плоть свою розп'яли з пристрастями й похотями" (Гал. 5:24). Нині перевернувся цей порядок: розпинають плоть, але не з пристрастями і похотями, а пристрастями і похотями. Скільки мучать нині тіло обжерливістю, пияцтвом, блудними справами, танцями та гуляннями! Найжорстокіший господар не мучить так свою ледачу тварину. Якби дати нашій плоті свободу і розум, то перший голос її був би проти хазяйки своєї — душі, що вона незаконно втрутилася в її справи, внесла в неї пристрасті, їй чужі, і, виконуючи їх у ній, мучить її. По суті, потреби тіла нашого прості й без пристрастей. Подивіться на тварин: не об'їдаються, зайвого не сплять, задовольнивши тілесні потреби своєчасно, потім цілий рік залишаються спокійними. Це лише душа, забувши свої найкращі прагнення, налаштувала собі з простих потреб тіла безліч протиприродних прагнень, які через безмірність свою стали протиприродними і тілу. Усіляко, однак, щоб відсікти від душі прищеплені нею до себе пристрасті плотські, необхідно розпинати плоть, тільки зовсім у протилежному розумінні, тобто не даючи їй вдосталь і необхідного, або задовольняючи її потреби незрівнянно меншою мірою, ніж скільки вимагає її природа.