...

Священномученик Сергій Кедров, пресвітер

День пам'яті (н. ст.)

Місяця листопада на 3-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне)

Священномученик Сергій народився 10 серпня 1880 року в селі Константиново Бронницького повіту Московської губернії в сім’ї священника. Після закінчення 1901 року Московської духовної семінарії Сергій Павлович був направлений вчителем до Старніковської церковнопарафіяльної школи. 5 жовтня 1908 року він повінчався.

17 жовтня того ж року Сергій Павлович був висвячений на диякона, а 19 жовтня був рукопокладений на священника до Троїцької церкви села Фаустово.

У селі була церковнопарафіяльна школа, якою завідував отець Сергій. Там навчалися близько п’ятдесяти хлопчиків і сорока дівчаток. У школі отець Сергій влаштував особливий співочий клас, де навчалися діти, здатні до співу і регентського мистецтва. Згодом із них утворився прекрасний церковний хор. Водночас вони виявилися такими вірними своєму храму, що й під час гонінь, переслідувань і погроз, які настали при радянській владі, не залишили кліросу.

1922 року отця Сергія було заарештовано за звинуваченням у спротиві вилученню церковних цінностей і засуджено на п’ять років ув’язнення в концтаборі. Наступного року влада амністувала всіх засуджених за процесами щодо цього спротиву. Отець Сергій після півтора року в концтаборі, був звільнений і повернувся служити до Троїцького храму села Фаустово.

За двадцять з лишком років служіння отець Сергій став рідним для своїх парафіян, і вони називали його Сергієм Фаустовським. Він був для них дбайливим батьком і старанним піклувальником про спасіння їхніх душ. На великі свята священник відвідував з молебнями будинки всіх селян. Заходячи до бідних парафіян, він намагався непомітно залишити в їхньому будинку милостиню. Одного разу, відслуживши молебень у будинку, де жили сироти, він дістав із кишені гроші і поклав непомітно під блюдечко. Псаломщикові, який служив з ним, священник тихенько сказав: «Не ображайся, це я свої гроші поклав».

Співробітники НКВС заарештували священника 25 жовтня 1937 року, в ніч під святкування шанованої в цих місцях Єрусалимської ікони Божої Матері. Напередодні свята протоієрей Сергій відслужив всеношну, а близько другої години ночі його прийшли заарештовувати голова Фаустівської сільської ради і дільничний міліціонер. Вони постукали. Отець Сергій вийшов на ґанок і привітався з ними.

У пошуках доказів провини священника слідчий викликав на допити жителів села. Одна із жінок показала, що добре знає священника, як такого, котрий проживає в селі з давніх-давен. Сама вона у храмі села Фаустово за весь 1937 рік була лише один раз на свято Успіння Пресвятої Богородиці. Того дня отець Сергій сказав проповідь, як і завжди говорив, особливо у великі свята. Він закликав зміцнювати віру, частіше ходити до храму, не забувати Бога. На закінчення своєї проповіді він сказав: «Православні, не забувайте православну віру та Церкву, ходіть частіше до храму і моліться Богові. Святі угодники і раніше жили у важких умовах, але переносили все з надією на милість Божу».

Будинок священника, показала свідок, розташований неподалік колгоспного двору. Одного разу в присутності колгоспників отець Сергій сказав, що багато пишуть і говорять про колгоспи, що вони покращують матеріальний добробут колгоспників, але насправді не так. Життя колгоспників з кожним роком стає дедалі гіршим. Мабуть, згодом колгоспи зживуть себе.

Цим обмежилися всі докази звинувачення, які вдалося зібрати проти священника.

15 листопада трійка НКВС засудила отця Сергія на розстріл. Протоієрей Сергій Кедров був розстріляний наступного дня і похований у безвісній спільній могилі на полігоні Бутово під Москвою.