...

Священномученик Олександр Звєрєв, пресвітер

День пам'яті (н. ст.)

Місяця листопада на 3-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне)

Священномученик Олександр народився 1881 року в селі Фаустово Михалевської волості Бронницького повіту Московської губернії в сім’ї священника Олександра. Закінчивши Московську духовну академію, він отримав призначення на посаду викладача історії російської літератури до Віфанської духовної семінарії. Олександр одружився з дівчиною Марією. Згодом у них народилося троє дітей.

У лютому 1913 року Олександр був висвячений в сан священника. У цей час він був викладачем історії російської літератури і практичного керівництва для пастирів у Віфанській духовній семінарії.

З квітня 1922 року ОДПУ стало здійснювати арешти та готувати судові процеси за звинуваченням духовенства у спротиві вилученню церковних цінностей. У рамках одного із процесів був притягнутий до відповідальності протоієрей Олександр. Його звинуватили у читанні у храмі послання патріарха Тихона. Співробітники ОДПУ зробили в його будинку обшук, згодом викликали отця Олександра на допит. Після допиту його було звільнено.

У грудні 1922 року отець Олександр постав разом з іншими священнослужителями і мирянами перед революційним трибуналом за звинуваченням у спротиві вилученню церковних цінностей. Винним він себе не визнав. Революційний суд засудив його на два роки ув’язнення у виправно-трудовому таборі. Після семи місяців перебування в ув’язненні отця Олександра було звільнено за амністією.

За спогадами духовної дочки отця Олександра, він служив благоговійно, просто і смиренно. Служіння батюшки вражало відчуттям його живого предстояння перед Богом, Якому він зі всією повнотою любові приносив прохання за всіх. Всі люди, які стояли в храмі, були йому надзвичайно дорогі, буквально кожен.

Вочевидь, ще під час його ув’язнення наприкінці 1922 – на початку 1923 року влада стало посилено схиляти його до негласної співпраці з ОДПУ. Спонукало їх до цього те, що отець Олександр, здавалося, дуже легко був готовий критикувати патріарха і погоджуватися з пропозиціями живоцерковників. У цьому співробітники ОДПУ побачили можливість досягти успіху, якщо тиснути на людину, котра готова покривити душею заради звільнення. Зрештою отець Олександр зобов’язався бути таємним співробітником ОДПУ.

З часом стало зрозумілим, що священник ухиляється від обов’язків таємного співробітника. Цього було достатньо для його арешту. 1933 року напередодні святкування пам’яті мученика Трифона влада заарештувала отця Олександра і ув’язнила до Бутирської в’язниці в Москві. Він був звинувачений у тому, що нібито спільно з іншими особами проводив систематичну антирадянську агітацію, спрямовану на повалення радянської влади. 2 квітня 1933 року Особлива нарада при Колегії ОДПУ засудила його на трирічне заслання до Північного краю.

Отець Олександр провів пасхальну ніч у поїзді, а на другий день Світлої седмиці прибув до місця свого поселення: старовинного міста Каргополь Архангельської області. Він оселився в маленькому будиночку, який належав черниці Августі, котра жила в ньому після закриття монастиря. Будинок був розділений навпіл грубкою. Господиня жила з одного боку печі, а священник жив з іншого. У Каргополі протоієрей Олександр пробув три роки простим робітником.

19 травня 1936 року він отримав місце священника у храмі Різдва Богородиці села Возмище Волоколамського району Московської області. Наступного року, за день після престольного свята, 22 вересня, отця Олександра було заарештовано й ув’язнено в місті Волоколамську. Його звинуватили в контрреволюційній діяльності. Під час допитів він не визнав свою провину.

14 листопада 1937 року трійка НКВС засудила отця Олександра Звєрєва на розстріл. Протоієрей Олександр Звєрєв був розстріляний 16 листопада. Священномученик був похований у безвісній спільній могилі на полігоні Бутово під Москвою.