4 листопада 2026
середа · 22 жовтня ст. ст.
.jpg)
.png)
.jpg)
Святкування на честь Казанської ікони Божої Матері (1612). Рівноап. Аверкія, єп. Ієрапольського, чудотворця (близько 167). Семи отроків, що в Ефесі: Максиміліана, Іамвліха, Мартиніана, Діонісія, Антоніна, Константина (Єксакустодіана) та Іоанна (близько 250; 408–450). Мчч. Олександра єп., Іраклія воїна та жон Анни, Єлисавети, Феодотії і Гликерії (II–III). Сщмчч. Серафима (Самойловича), архієп. Углицького, і з ним Володимира Соболєва, Олександра Андреєва, Василія Богоявленського, Олександра Лебедєва пресвітерів і прмчч. Германа (Полянського) і Мини (Шелаєва) (1937); сщмчч. Миколая Богословського, Миколая Ушакова пресвітерів і прмч. Григорія (Воробйова) (1937). Андрониківської та Якобштадтської (XVII) ікон Божої Матері.
Читання Святого Письма
На утрені
На літургії
Тропарі та кондаки
Богородиці перед іконою Її «Казанська»глас 4
Тропар, глас 4
Засту́пнице усе́рдная,/ Ма́ти Го́спода Вы́шняго,/ за всех мо́лиши Сы́на Твоего́ Христа́ Бо́га на́шего,/ и всем твори́ши спасти́ся,/ в держа́вный Твой покро́в прибега́ющим./ Всех нас заступи́, о Госпоже́ Цари́це и Влады́чице,/ и́же в напа́стех и в ско́рбех, и в боле́знех обремене́нных грехи́ мно́гими,/ предстоя́щих и моля́щихся Тебе́ умиле́нною душе́ю/ и сокруше́нным се́рдцем,/ пред пречи́стым Твои́м о́бразом со слеза́ми,/ и невозвра́тно наде́жду иму́щих на Тя,/ избавле́ния всех зол,/ всем поле́зная да́руй,/ и вся спаси́, Богоро́дице Де́во:// Ты бо еси́ Боже́ственный покро́в рабо́м Твои́м.
Кондак, глас 8
Притеце́м, лю́дие, к ти́хому сему́ и до́брому приста́нищу,/ ско́рой Помо́щнице, гото́вому и те́плому спасе́нию, покро́ву Де́вы,/ ускори́м на моли́тву и потщи́мся на покая́ние:/ источа́ет бо нам неоску́дныя ми́лости Пречи́стая Богоро́дица,/ предваря́ет на по́мощь, и избавля́ет от вели́ких бед и зол// благонра́вныя и богобоя́щияся рабы́ Своя́.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
"Я є двері: хто через Мене увійде, той спасеться" (Ін. 10:9). Це те саме, що в іншому місці говорить Господь: "ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене" (Ін. 14:6).
І ще ближче підтвердив Він те саме, коли сказав: "без Мене не можете робити нічого" (Ін. 15:5).
Той і християнин, хто весь у Христі, і хто все, що має в собі цінного, все те від Христа має. Виправдання в нього Христове, і тіло його теж Христове. Той, хто спасається, тому спасається, що одягнений у Христа. У цьому тільки положенні він має доступ до Отця. Ми — ті, хто відпав від Бога, і за те під гнівом. Тільки тоді правда Божа відступає і милість Його простягається до нас і нас, що наближаються, приймає, коли ми наближаємося у Христі і через Христа. Печать Христова відбивається на всьому єстві християнина, і той, хто носить її, піде посеред тіні смертної і не злякається зла. Для того, щоб бути такими, ми маємо таїнства — Хрещення і Причастя, та Покаяння для тих, хто згрішив після Хрещення. Але це від імені Господа; з нашого ж боку, для прийняття їх, повинні утворитися в дусі приймальні настрої — віра, що сповідує: я загиблий і спасаюся тільки Господом Іісусом Христом; любов, що ревнує все присвячувати Господу Спасителеві, нічого не жаліючи; надія, що, нічого від себе не сподіваючись, упевнена, що не буде покинута Господом, але всіляку матиме від Нього допомогу — і внутрішню, і зовнішню — протягом усього життя, доки взята буде туди, де Він Сам.
Ще 2 думки
(Лк. 10:38-42,11:27-28)
«Марія ж обрала благу частину» (Лк. 10:42). Успіння Божої Матері представляє благий кінець цього обрання. Сам Спаситель в Успінні Її прийняв у руки Свої Її душу. Того ж сподоблялися і багато святих; те ж зустрічають у різних видах і ступенях і всі виборці благої частини. У час обрання упованням тільки передбачається цей кінець, а в деякій мірі навіть передчувається; але потім труди, боротьба і примуси слідують одні за одними і затьмарюють обраний шлях. Дороговказною зіркою залишається благий кінець благої частини. Це те саме, що вдалині світиться вогник для подорожнього, захопленого темрявою. Надія — збуджувач енергії та підтримувач терпіння і сталості в розпочатому, а сама вона міцна вірою. По вірі обирають, сподіванням бувають твердими в обранні, а терпінням досягають благого кінця.
(Лк. 9:44-50)
«Хто прийме Мене, той приймає Того, Хто послав Мене» (Лк. 9:48), — сказав Господь. Той, Хто послав Його, — Бог, а отже, хто сповідує Господа, той Бога сповідує, а хто не сповідує Його, той і Бога не сповідує. Скажеш: «Я сповідую Христа великим, премудрим, всесвітнім учителем». Ні, сповідуй Його так, як Він Сам говорить про Себе, що «Він і Отець — єдине» (Ін. 10:30), єдиного Божого єства Особи, Які розрізняються, але єдиночесні і сопрестольні. Хто не сповідує так, той, як би не величав Господа, все одно що не сповідує Його, а не будучи сповідником Його, не сповідує і Отця, не сповідує Бога. Тому, як ти не вдавай, що шануєш Бога, ти не шануєш Його, коли не сповідуєш Господа Іісуса Христа Сином Божим Єдинородним, що воплотився заради нас, а Своєю хресною смертю нас спас.
Не все одно якого Бога сповідувати, аби тільки сповідувати: ті, хто поклонявся сонцю і зіркам або вигаданим істотам, не шанували Бога, тому що не те вважали Богом, що є Бог. Так і той, хто Господа не сповідує, не шанує Бога, бо не того Бога сповідує, який істинний Бог. Істинний Бог не є без Сина совічного і собезначального. Тому якщо не сповідуєш Сина, не сповідуєш і Бога істинного. Яка вартість твого сповідання — один Бог розсудить, але оскільки нам Бог відкритий Богом істинним, то крім цього одкровення не можна мати Бога істинного.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter