5 листопада 2026
четвер · 23 жовтня ст. ст.
.jpg)
.jpg)
Апoстола Якова, брата Господньогo по плоті (близько 63). Свт. Ігнатія, патр. Константинопольського (877–878). Прп. Єлисея Лавришевського (близько 1250). Перенесення мощей прав. Якова Боровицького, Новгородського чудотворця (1544). Сщмчч. Миколая Агафоникова, Володимира Амбарцумова, Олександра Соловйова, Миколая Архангельського, Єміліана Гончарова і Созонта Решетилова пресвітерів (1937); прмц. Євфросинії Тимофєєвої (1942).
Читання Святого Письма
На літургії
Тропарі та кондаки
Апостолу Яковуглас 2
Тропар, глас 2
Я́ко Госпо́день учени́к, восприя́л еси́ пра́ведне, Ева́нгелие,/ я́ко му́ченик, и́маши е́же неопи́санное,/ дерзнове́ние я́ко бра́т Бо́жий,/ е́же моли́тися, я́ко иера́рх:// моли́ Христа́ Бо́га, спасти́ся душа́м на́шим.
Кондак, глас 4
О́тчее Единоро́дное Бог Сло́во,/ прише́дшее к нам в после́дняя дни,/ Иа́кове Боже́ственне,/ пе́рваго тя показа́ Иерусали́млян па́стыря и учи́теля/ и ве́рнаго строи́теля та́инств духо́вных:// те́мже тя вси́ чти́м, апо́столе.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(Мф. 13:54-58)
Жителі Назарету не повірили слову Господа через те, що, живучи серед них, Він не мав у зовнішньому Своєму становищі світлості, яка приваблювала б, і показності, яка викликала б мимовільну повагу. Ми знаємо, хто Він, говорили вони; бути не може, щоб у Ньому було щось надзвичайне. Це, однак, не спонукало Господа прийняти переконливу зовнішність. І Сам Він весь час залишався вкрай простий за зовнішністю, і апостоли потім поводилися так само, а потім і всі істинні їхні послідовники і наслідувачі були такими ж. Чому так? Тому, що не можна винайти такої зовнішньої світлості, яка б цілком відповідала світлу життя у Христі Іісусі. І визнано: краще тримати зовнішність найменшої вартості, щоб вона собою не загороджувала внутрішнього. Той, хто має очі, дивись прямо на внутрішнє, не зупиняючи уваги своєї на зовнішності. Св. ап. Павло висловився так: «цей скарб ми носимо в глиняних посудинах» (2 Кор. 4:7).
Якби подивитися, якими були за зовнішністю особи, перед якими ми тепер благоговіємо і яких кличемо в молитвах, — очам ми своїм не повірили б: такі вони були прості. Але й досі той, хто пізнає, що таке життя у Христі Іісусі, відкидає зовнішність і весь звертається всередину. Тому саме собою перше падає, а останнє підноситься і росте. Навіть у багатьох буває так, що ніхто й не помічає цієї світлості внутрішньої, ні навіть той, хто нею володіє. Зле око людське; йому й не показують істинно доброго, поки воно може зашкодити йому.
Ще 1 думка
(Лк. 9:49-56)
Як ставитися до невіруючих, які не сповідують Господа? Так само як Господь поставився до селища, що не прийняло Його. Юна ревність, що виявляє багато жару, хотіла б вогонь звести на них з неба, але її стримує Сам Господь: «не знаєте, якого ви духу» (Лк. 9:55). Господь Спаситель, у прийнятті Якого полягає і саме спасіння, нічого не зробив тим, хто не прийняв Його, але, оминувши їх, «пішов в інше селище» (Лк. 9:55-56), залишивши їх самим собі.
Так і нині треба: нехай невіруючі йдуть своєю дорогою, а віруючі своєю. Є Бог, Який усіх розбере у свій час. Про них жаліти і молитися треба. Треба бажати, щоб вони пізнали істину, і вишукувати нагоди натякнути їм про неї, а коли відкрито стануть нападати на істину, дати їм відсіч любовну, але повчальну — і досить.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter