3 листопада 2026

вівторок · 21 жовтня ст. ст.

Cедмиця 23-тя після П’ятидесятниці · Глас 5 · Посту немає

Прп. Іларіона Великого (371–372). Мчч. Дасія, Гаїя та Зотика (303). Прп. Iларіона, схимника Печерського, в Дальніх печерах (XI). Перенесення мощей свт. Іларіона, єп. Меглінського (1206). Прп. Іларіона Псковоєзерського, Гдовського. Прпп. Феофіла та Якова Омуцьких (близько 1412). Сщмчч. Павлина (Крошечкіна), архієп. Могильовського, Аркадія (Єршова), єп. Єкатеринбурзького, і з ними Анатолія Левицького та Никандра Чернелевського пресвітерів і мч. Кіпріана Анникова (1937); сщмч. Даміана (Воскресенського), архієп. Курського (1937); сщмчч. Константина Чекалова, Сергія Смирнова, Василія Нiкольського, Феодора Бєляєва, Володимира Введенського, Миколая Раєвського, Іоанна Козирєва, Василія Козирєва, Олександра Богоявленського, Димитрія Троїцького та Олексія Москвіна пресвітерів, Сергія Казанського та Іоанна Мельницького дияконів, прмчч. Софронія (Несмеянова) і Неофіта (Осипова) (1937), прмц. Пелагії (Тєстової) (1944).

Читання Святого Письма

На літургії

Апостол1Сол. 1:6-10 (зач. 263)

ЄвангелієЛк. 9:23-27 (зач. 44)

Преподобному

Апостол2Кор. 9:6-11 (зач. 188)

ЄвангелієЛк. 6:17-23 (зач. 24)

Тропарі та кондаки

Преподобному Іларіону Великомуглас 8

Тропар, глас 8

Сле́з твои́х тече́ньми пусты́ни безпло́дное возде́лал еси́,/ и и́же из глубины́ воздыха́ньми во сто трудо́в уплодоноси́л еси́,/ и был еси́ свети́льник вселе́нной, сия́я чудесы́,/ Иларио́не, о́тче наш:// моли́ Христа́ Бо́га спасти́ся душа́м на́шим.

Інший тропар, глас 8

Я́ко и́ноков утвержде́ние, наста́вник же гра́ждан пусты́нных,/ и чудотво́рец благода́тию Вели́кому Анто́нию подо́бяся,/ помо́щник в страсте́х бе́дствующим неотсту́пен, Иларио́не о́тче наш,// моли́ за чту́щия святу́ю па́мять твою́.

Кондак, глас 3

Я́ко свети́льника незаходи́маго, у́мнаго тя Со́лнца,/ соше́дшеся днесь восхваля́ем в пе́снех,/ возсия́л бо еси́ су́щим во тьме неве́дения,/ вся возводя́ к Боже́ственней высоте́, Иларио́не./ Те́мже вопие́м:// ра́дуйся, о́тче, всех по́стников основа́ние.

Молитви на сьогодні

КанонПокаянний до Господа нашого Іісуса Христа КанонМолебний до Пресвятої Богородиці КанонСвятому Пророку, Предтечі і Хрестителю Іоанну КанонАнгелу Хранителю АкафістСвятому славному Пророку, Предтечі і Хрестителю Господньому Іоанну

Богослужбові вказівкисьогодні · завтра · післязавтра

Думка дня

Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року

(Лк. 9:23-27)
Не соромся сповідати Господа Іісуса Христа воплоченим Сином Божим, Котрий викупив Своєю хресною смертю, Воскресінням же і Вознесінням Своїм відкрив нам вхід у Царство Небесне. Якщо ти посоромишся, то й Він посоромиться тебе, «як прийде у славі Своїй і Отця і святих Ангелів». Нині в суспільстві пішла мода зовсім не говорити про Господа і про спасіння, тоді як на початку тільки й мови було, що про ці дорогі предмети. До чого більше лежить серце, про те й мова охочіше йде. Невже ж до Господа менше стало лежати серце? Судячи зі слів, напевно, так. Одні зовсім не відають Його, інші холодні до Нього; побоюючись потрапити на таких, і ті, котрі теплі до Господа, не заводять про Нього мову, і священство мовчить. І вийшло, що слова про Господа Спасителя та про головне наше діло — спасіння — виключені із кола слів, прийнятих у суспільстві. Що ж, скажете, невже тільки й говорити, що про це? Чому ж тільки про це? Про все можна говорити з цієї точки зору, так що слова взагалі будуть відтінені духом Христовим. Тоді й можна буде здогадатися, говорять християни чи язичники, а нині ви про це не здогадаєтеся ні за словами, ні за писаннями. Передивіться всі журнали, про що тільки там не пишуть? Але повести мову по-християнськи ні у кого нема бажання. Складний час!

Ще 1 думка

(Лк. 6:17-23)

Ублажає Господь убогих; тих, що голодні; тих, що плачуть; тих, кого ганьблять, — під тією умовою, якщо все це Сина Людського заради; ублажається, отже, життя, оточене всякого роду нестатками і злиднями. Утіхи, достаток, шана, за словом цим, не являють собою блага; та воно так і є. Але доки в них спочиває людина, вона не усвідомлює того. Тільки коли звільниться із зачарування їхнього — бачить, що вони не представники блага, а тільки примари його. Душа не може обійтися без утіх, але вони не в матеріальному; не може обійтися без скарбів, але вони не в золоті і сріблі, не в пишних домівках і одежах, не в цій повноті зовнішній; не може обійтися без шани, але вона не в раболіпних поклонах людських. Є інші утіхи, інший достаток, інша шана — духовні, споріднені душі. Хто їх знайде, той не захоче зовнішніх; та не лише не захоче, а зневажить і зненавидить їх заради того, що вони загороджують духовні, не дають бачити їх, тримають душу в затьмаренні, сп'янінні, у примарах. Через те такі всією душею віддають перевагу вбогості, скорботі і безвісності, почуваючись добре серед них, наче в безпечній якійсь огорожі від зачарування спокусами світу. Як же бути тим, до кого все це йде саме собою? Бути у ставленні до всього того, за словом св. апостола, як той, хто не має нічого.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter