30 вересня 2026
середа · 17 вересня ст. ст.
Мцц. Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії (близько 137). Мцц. Феодотії (близько 230) та Агафоклії. Мучеників 156-ти: Пелія та Нила, єпископів Єгипетських, Зінона пресвітера, Патермуфія, Ілії та інших (310). Свт. Іоакима, патр. Александрійського (1567). Прмчч. Павла (Моїсеєва), Феодосія (Соболєва), Никодима (Щапкова) та Серафима (Кулакова) (1918); прмц. Ірини Фролової (1931); мч. Іоанна Короткова (1941), прмц. Олександри Хворостянникової (1943). Царгородської (1071) і Макаріївської (1442) ікон Божої Матері. День молитви за сиріт.
Читання Святого Письма
На утрені
На літургії
Тропарі та кондаки
Мученицямглас 4
Тропар, глас 4
Торжеству́ет Це́рковь перворо́дных,/ и свесели́тся прие́мля ма́терь о ча́дех веселя́щуюся,/ я́же я́ко му́дрости тезоимени́тая/ тро́йственным богосло́вским доброде́телем равночи́сленныя породи́./ Ты́я с му́дрыми де́вами зрит уневе́стившияся Жениху́ Бо́гу Сло́ву,/ с не́ю и мы духо́вне в па́мяти их свесели́мся, глаго́люще:/ Тро́ицы побо́рницы,/ Ве́ро, Любве́ и Наде́ждо,// в ве́ре, любви́ и наде́жде утвержда́йте нас.
Інший тропар, глас 5
Я́ко ма́слина благопло́дная/ произрасла́ еси́ во дво́рех Госпо́дних,/ Софи́е му́ченице честна́я,/ и принесла́ еси́ Христу́ плод сладча́йший,/ о́трасли от ложе́сн твои́х,/ по́двиги благоприя́тными,/ Любо́вь и Наде́жду с Ве́рою богому́дрою.// С ни́миже моли́ о всех нас.
Кондак, глас 1
Софи́и честны́я свяще́ннейшия ве́тви,/ Ве́ра и Наде́жда и Любо́вь, показа́вшеся,/ му́дрость обуи́ша е́ллинскую благода́тию,/ и пострада́вше, и победоно́сицы яви́вшеся,// венце́м нетле́нным от всех Влады́ки Христа́ увязо́шася.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(Мф. 11:27-30)
"Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас" (Мф. 11:28). О Божественного, о любезного, о сладчайшого Твоєго гласа! Підемо ж усі слідом за Господом, Котрий кличе нас! Але наперед треба відчути, що нам трудно і важко відчути, тобто що у нас гріхів багато і гріхи ці тяжкі. Від цього почуття народиться потреба шукати собі полегшення. Віра вкаже тоді нам єдиний притулок у Господі Спасителі, і кроки наші самі собою прямуватимуть до Нього.
Душа, яка забажала позбутися гріхів, знає, що сказати Господу: "Візьми тягар від мене тяжкий, гріховний, а я візьму ярмо Твоє благе". І буває так: Господь прощає гріхи, а душа починає ходити в заповідях Його. І заповіді — ярмо, і гріхи — тягар. Але, порівнявши те й інше, душа знаходить, що ярмо заповідей легке, як перо, а тягар гріхів важкий, як гора.
Не побоїмося ж охоче прийняти ярмо Господнє благе і тягар Його легкий! Так тільки, а не інакше, можемо знайти спокій душам нашим.
Ще 1 думка
(Мк. 11:23-26)
Якщо не простите іншим гріхів проти вас, то й Отець ваш Небесний не простить вам гріхів ваших, сказав Господь. Хто не прощає іншим? Праведник чи той, хто усвідомлює себе праведним. Такому нічого не залишається, окрім як судити і виголошувати тільки вироки й вимагати страти винним. Хто ж відчуває себе грішним, тому хіба до інших? Не повернеться у нього язик засудити іншого й зажадати від нього задоволення, коли совість самого безперестанно викриває і безперестанно погрожує праведним судом Божим. Отож чи не краще грішити, ніж праведничати? Ні, всіляко дбай про праведність. Але за всієї твоєї праведності усвідомлюй, що ти раб негідний, та усвідомлюй помислом нероздвоєним. Тобто не так, що попереду стоїть думка про свою негідність, а позаду ховається відчуття праведності, а повним усвідомленням і відчуттям себе негідним. Коли дійдеш до цього (а до цього треба доходити, бо воно не раптом набувається) — тоді, як би не згрішив проти тебе брат твій, прагнути відплати не станеш, тому що совість товкмачитиме: «І не того ще вартий, мало тобі цього», — і пробачиш; а пробачивши, сам удостоїшся прощення. Так усе життя: прощення за прощення, а на суді за це буде тоді всепрощення.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter