Преподобномучениця Ірина Фролова, послушниця

День пам'яті (н. ст.)

Місяця вересня в 17-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне)

Преподобномучениця Ірина народилася 1899 року в селі Левино Мединського повіту Калузької губернії в сім’ї селянина Федора Фролова. До двадцяти п’яти років вона проживала з батьками і займалася сільським господарством.

У 1924 році Ірина вступила як послушниця до Спасо-Бородинського жіночого монастиря Можайського повіту Московської губернії. Після закриття обителі послушниця Ірина залишилася працювати в Бородинській сільськогосподарській комуні, яку утворили сестри на території закритої обителі.

Наприкінці 1920-х років влада прийняла рішення розігнати всі трудові комуни, організовані при монастирях. 1928 року, коли розпускали Бородинську монастирську комуну, черниці доручили послушниці Ірині не йти з монастиря, а жити в ньому, немовби стерегти монастир. Будучи глибоко церковною людиною, послушниця Ірина прийняла цей послух.

Усі сестри розселилися в довколишніх селищах, влаштувавшись при храмах псаломщицями або сторожами. Крадькома деякі черниці приносили Ірині продукти, але оскільки всі жили у великій скруті, то допомога ця була вельми малою і недостатньою.

Один свідок згодом розповів на слідстві про послушницю Ірину, що коли її “спробували виселити із квартири, то вона з однією іконкою залізла на горище і там жила. Під час виселення з горища вона з однією іконкою перебралася взимку до зовсім холодного сараю і, незважаючи на такі поневіряння, все-таки жила в монастирі до арешту та інформувала черниць і священника Бородинського монастиря про стан монастиря й комуни, про всі негаразди і випадки. Під час звернення до неї членів правління та інших Фролова нічого ніколи не відповідала і не хотіла відповідати”.

Замість колишньої трудової громади влада організувала нову, із місцевих селян, але до неї Ірина не вступила. Кілька разів її ловили і виганяли, але щоразу вона поверталася назад. Бачачи її непохитність, послушницю Ірину залишили в спокої. Іноді їй навіть стали доручати якусь роботу, за котру давали продукти або гроші. Якщо за них треба було розписуватися, послушниця Ірина відмовлялася. Вона щиро вважала, що оскільки держава переслідувала православну віру і Церкву, тобто перейнялася антихристовим духом, то ставити свій підпис під будь-якими документами цієї держави означає брати участь у її антицерковній діяльності.

19 травня 1931 року влада заарештувала послушницю Ірину, а разом з нею ще чотирнадцять черниць і священника Бородинського монастиря, звинувативши їх у спротиві заходам радянської влади на селі. Усіх їх було ув’язнено до Можайської в’язниці.

24 травня слідчий викликав Ірину на допит, де висунув обвинувачення “в антирадянській діяльності і поширенні чуток про війну”. Давати будь-які свідчення, підписувати протокол допиту та інші документи вона навідріз відмовилася.

10 червня 1931 року трійка ОДПУ засудила послушницю Ірину на три роки ув’язнення до виправно-трудового табору. Перебуваючи в Можайській в’язниці, Ірина захворіла на туберкульоз легенів, тому її помістили до тюремної лікарні.

30 вересня 1931 року преподобномучениця Ірина (Фролова) померла в лікарні і була похована в безвісній могилі.