29 вересня 2026

вівторок · 16 вересня ст. ст.

Сьогодні
Свт. Кіпріана, митр. Київ­ського і всієї Русі, чудотворця (1406)Вмц. Євфимії всехвальної (304)Мчч. Віктора та Сосфена (близько 304)Прп. Дорофея, пустельника Єги­петського (IV)Мц. Людмили, кн. Чеської (927)Мчч. братів Іосифа та Ісаака (808) (Груз.)Прп. Прокопія, ігум. Сазавського (1053)Сщмч. Григорія Раєвського пресвітера (1937)сщмч. Сергія Лосєва пресвітера (1942)Знайдення мощей прп. Кукші Одеського (1994)Перенесення мощей прав. Олексія Московського (2001)Ікони Божої Матері, йменованої «Призри на смирення» (1420), у Києві (1993)

Cедмиця 18-та після П’ятидесятниці · Глас 8 · Посту немає

Вмц. Євфимії всехвальної (304). Мц. Севастіани (86–96). Мц. Мелітини (138–161). Мчч. Віктора та Сосфена (близько 304). Прп. Дорофея, пустельника Єги­петського (IV). Мчч. братів Іосифа та Ісаака (808) (Груз.). Мц. Людмили, кн. Чеської (927). Прп. Прокопія, ігум. Сазавського (1053). Свт. Кіпріана, митр. Київ­ського і всієї Русі, чудотворця (1406). Сщмч. Григорія Раєвського пресвітера (1937); сщмч. Сергія Лосєва пресвітера (1942). Знайдення мощей прп. Кукші Одеського (1994). Перенесення мощей прав. Олексія Московського (2001). Ікони Божої Матері, йменованої «Призри на смирення» (1420), у Києві (1993).

Читання Святого Письма

На літургії

АпостолЕф. 5:20-26 (зач. 230)
ЄвангелієМк. 10:46-52 (зач. 48)
ЄвангелієМк. 11:11:23 (зач. 50)

Великомучениці під зачало

Апостол2Кор. 6:1-10 (зач. 181)
ЄвангелієЛк. 7:36-50 (зач. 33)

Богородиці

Апостол* Флп. 2:5-11 (зач. 240)
Євангеліє* Лк. 10:38-42,11:27-28 (зач. 54)

*читання Богородиці читаються, якщо Їй звершується служба

Тропарі та кондаки

Великомучениці Євфиміїглас 4

Тропар, глас 4

А́гница Твоя́, Иису́се, Евфи́мия/ зове́т ве́лиим гла́сом:/ Тебе́, Женише́ мой, люблю́,/ и Тебе́ и́щущи страда́льчествую,/ и сраспина́юся, и спогреба́юся креще́нию Твоему́,/ и стражду́ Тебе́ ра́ди,/ я́ко да ца́рствую в Тебе́,/ и умира́ю за Тя, да и живу́ с Тобо́ю,/ но, я́ко же́ртву непоро́чную приими́ мя, с любо́вию поже́ршуюся Тебе́./ Тоя́ моли́твами,// я́ко Ми́лостив, спаси́ ду́ши на́ша.

Інший тропар, глас 4

Жениха́ твоего́ Христа́ возлюби́вши,/ и свещу́ твою́ све́тло угото́вльши,/ доброде́тельми возсия́вши, всехва́льная Евфи́мие,/ те́м возшла́ еси́ с Ним на брак,/ вене́ц страда́ния от Него́ прие́мши./ Но от бед изба́ви нас,// чту́щих ве́рою па́мять твою́.

Кондак, глас 6

По́двиги во страда́льчестве, по́двиги в ве́ре/ положи́ла еси́ те́пле за Христа́, Жениха́ твоего́./ Но и ны́не я́коже е́реси, и враго́в шата́ние/ под но́ги во́инству на́шему покори́ти моли́ Богоро́дицею,/ я́же от шести́сот три́десяти Богоно́сных оте́ц/ преде́л прие́мшая,// и храня́щая, всехва́льная.

Інший кондак, глас 6

Во страда́нии свое́м до́бре подвиза́ся/ и по сме́рти нас освяща́еши чуде́с тече́нием, всехва́льная./ Тем твое́ успе́ние пое́м,/ ве́рою прибега́юще в Боже́ственную твою́ це́рковь,// да изба́вимся неду́г душе́вных и чуде́с благода́ть поче́рпем.

Преподобному Кукші Одеськомуглас 4

Тропар, глас 4

От ю́ности ми́р суему́дренный и лука́вый оста́вил еси́,/ Боже́ственною свы́ше просвети́вся благода́тию, преподо́бне,/ мно́гим терпе́нием во вре́менней жи́зни по́двиг соверши́л еси́,/ те́мже источа́еши чуде́с благода́ть все́м с ве́рою приходя́щим к ра́це моще́й твои́х,// Ку́кшо, преблаже́нне о́тче на́ш.

Кондак, глас 8

Подви́жника благоче́стия иску́сна,/ но́ваго испове́дника ве́ры оте́ческия/ преподо́бнаго Ку́кшу ве́рно вси́ ублажи́м,/ я́ко па́стыря и́стиннаго,/ ста́рца бла́гостнаго, и́ноков наста́вника,/ уте́шителя малоду́шных, цели́теля неду́жных,/ и по кончи́не показу́ющаго све́тлость жития́ своего́./ И дне́сь в па́мять его́ прите́кше, ра́достно возопие́м:/ я́ко име́я дерзнове́ние к Бо́гу,/ многообра́зных на́с изба́ви обстоя́ний, да зове́м ти́:// ра́дуйся, утвержде́ние лю́дем правосла́вным.

Молитви на сьогодні

Богослужбові вказівкисьогодні · завтра · післязавтра

Думка дня

Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року

(Лк. 7:36-50)

Грішниця, почувши, що Спаситель у домі Симона, прийшла туди з алавастром миру і, ставши при ногах Господа позаду, почала плакати і вмила сльозами своїми ноги Його, потім витерла їх своїм волоссям, поцілувала й помазала миром (Лк. 7:36-39).

Вона нічого не говорить, а тільки діє і своїми діями показує найніжнішу любов до Господа. За те і сказано було про неї: "прощаються багато гріхів її за те, що вона полюбила багато" (Лк. 7:47).

О, коли б і нам менше говорити, а більше діяти, і діями своїми свідчити про любов до Господа! Скажеш: "Коли б Він Сам тут був, так зараз би готовий усе зробити для Нього". Та Він і є тут, невидимо Своїм обличчям, а видимий у всіх християнах, а найбільше у нужденних. Невидимого Господа намащуй любовною сердечно-розумною молитвою, а для видимого роби все можливе для нужденних — і будеш робити для Бога.

Ще 4 думки

(Мф. 10:32-36,11:1)
"Отож кожного, хто визнає Мене перед людьми, того визнаю і Я перед Отцем Моїм Небесним" (Мф. 10:32). Чи трудно визнати Господа? Ніякої немає трудності. Яка трудність сказати, коли потрібно, що Господь наш Іісус Христос є єдинородний Син Божий і Бог, Який заради нас прийшов на землю, втілився від Духа Святого і Марії Діви, і став людиною, був розіп'ятий, постраждав, похований, воскрес третього дня, зійшов на небеса і сидить праворуч Бога Отця, і знову прийде судити живих і мертвих, послав Духа Святого на св. апостолів, які силою Його влаштували на землі Святу Церкву, що, навчаючи істини й освячуючи таїнствами, незаблудним шляхом веде всіх вірних чад своїх у Царство Небесне?

Усе це ми повторюємо щоразу, коли чуємо і читаємо Символ віри. Тож візьми ці істини, закарбуй їх у серці своєму і будь готовий, не боячись жодного лиця людського, пред'явити, що так, а не інакше, треба вірити, щоб бути спасенним, готуючись водночас потерпіти й те, що за це іноді дістанеться тобі. Закривай вуста вчителів брехні і хулителів християнства словом істини — і отримаєш те, що обіцяно Господом. Ти визнаєш Його Богом і Спасителем перед людьми, а Він перед Богом Отцем визнає, що ти вірний Його послідовник і сповідник.

(Лк. 7:36-50)
Чому так сталося, що Симон-фарисей вшановує Господа і запрошує Його до себе, але одразу ж побачивши, що Він прихильно допускає до Себе і грішницю, спокушається і починає думати: "якби Він був пророком..." (Лк. 7:39)? Через те, що заклопотався про частування і за клопотами залишив здорове міркування про порядки Божі. Ці дві царини, життєва і духовна, зовсім не схожі за своїми властивостями і законами. Тим часом розум наш чим дуже займеться, за законами того і міркувати починає.

За мирськими порядками з явною грішницею не можна мати спілкування; Симон так і міркує, забувши, що покаяння всіх робить чистими і грішників рівняє з праведниками. Він думає, що грішниці не слід тут бути і що Спаситель якщо не відганяє її, то тому, мабуть, що не знає, хто вона. Від цієї думки негайно народилася й інша: якщо не знає, то який же Він пророк? Словом-то він не сказав цього, а тільки подумав, і зовні ні в ньому, ні в його клопотах як доброго господаря не відбулося жодної зміни. Але Господь бачив його серце і по серцю його зробив йому напоумлення. Він зауважив йому, що грішникам-то і місце біля Нього і що грішниця, яка припала до Нього серцем, більше вшанувала Його, ніж він, який вшанував Його тільки частуванням. Зовнішнє [благочестя] вводить людину в неприємне Господу почуття праведності, а внутрішнє завжди тримає її в почуттях своєї негідності перед обличчям всезнаючого Господа.

(Лк. 10:38-42,11:27-28)
«Марія ж обрала благу частину» (Лк. 10:42). Успіння Божої Матері представляє благий кінець цього обрання. Сам Спаситель в Успінні Її прийняв у руки Свої Її душу. Того ж сподоблялися і багато святих; те ж зустрічають у різних видах і ступенях і всі виборці благої частини. У час обрання упованням тільки передбачається цей кінець, а в деякій мірі навіть передчувається; але потім труди, боротьба і примуси слідують одні за одними і затьмарюють обраний шлях. Дороговказною зіркою залишається благий кінець благої частини. Це те саме, що вдалині світиться вогник для подорожнього, захопленого темрявою. Надія — збуджувач енергії та підтримувач терпіння і сталості в розпочатому, а сама вона міцна вірою. По вірі обирають, сподіванням бувають твердими в обранні, а терпінням досягають благого кінця.

(Мк. 10:46-52)
Сліпий єрихонський, дізнавшись, що Господь проходить повз, підвищив голос свій. Крик його дійшов до Господа; ніщо, що оточувало Господа, не могло завадити почути його, і Господь, покликавши сліпця, повернув йому зір. І у всякий час і у всякому місці Господь не проходить повз тільки, але є; Він усім світом править. Судячи по-людськи, значить, у Нього багато турбот; до того ж і сонми ангелів оточують Його зі своїми славослів'ями. Але якщо ти зумієш підняти голос свій, подібно до єрихонського сліпого, ніщо не завадить крику твоєму дійти до Господа; Він почує і виконає прохання твоє. Справа не за Господом; і Сам Він близький, і все тобі потрібне вже готове в Нього; зупинка за тобою. Зумій піднести голос у міру Господнього слухання, і одразу все отримаєш. Яка ж це міра? Віра, надія, відданість у волю Божу. Але й ці міри мають свої міри. Які ж мають бути ці міри? Запитай у того, хто молився і отримував прохане; він скаже тобі: "молився я про те-то і про те-то, отримав за проханням; тепер мені потрібно те-то, молюся і не отримую, і знаю чому: бо ніяк не можу зійти на ту міру молитви, яка була у мене раніше". Виходить, що міру цю не можна визначити з буквальною точністю. Одне тільки виразно вірно, що справа стоїть за нами, а не за Господом. Як тільки дійдеш до здатності прийняти, неодмінно отримаєш.

Відео дня: Православний календар

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter