17 вересня 2026
четвер · 4 вересня ст. ст.
Сщмч. Вавили, єп. Великої Антіохії, і з ним трьох отроків: Урвана, Прилідіана, Єполонія та матері їхньої Христодули (251). Прор. Боговидця Мойсея (XVI ст. до Р. Х.). Мц. Єрміонії, доньки ап. Филипа диякона (близько 117). Мч. Вавили Нікомідійського і з ним 84-х отроків (IV). Мчч. Феодора, Міана, Юліана та Кіона (305–311). Блж. Даниїла Єлисаветградського (1860). Прмч. Парфенія, ігумена Кизилтаського (1867). Знайдення мощей свт. Іоасафа, єп. Бєлгородського (1911). Сщмчч. Григорія (Лебедєва), єп. Шліссельбурзького, Сергія (Дружиніна), єп. Нарвського, Павла Васильєвського, Іоанна Василевського, Миколая Лебедєва, Миколая Сретенського, Іоанна Ромашкіна, Миколая Хвощева, Олександра Нікольського, Петра Лебединського, Михаїла Богородського та Ілії Ізмайлова пресвітерів, прмч. Стефана (Кускова), мчч. Василія Єжова, Петра Лонськова, Стефана Митюшкіна й Олександра Блохіна (1937). Сщмч. Петра (Зимонича), митр. Дабро-Боснійського (1941) (Серб.). Мц. Єлени Чернової (1943). Друге знайдення (1964) і перенесення (1989) мощей свт. Митрофана, єп. Воронезького. Ікони Божої Матері, йменованої «Неопалима Купина» (1680).
Читання Святого Письма
На літургії
Тропарі та кондаки
Блаженному Даниїлу Єлисаветградському
Тропар, глас 4:
Елисаветградския земли украшение,/ людем православным похвало и утверждение,/ кротости и добродетелей всечестное правило,/ Данииле отче всеблаженне,// моли Христа Бога, спастися душам нашим.
Кондак, глас 3:
Богоизбранная звезда явился еси, блаженне Данииле,/ светом Божественным путеводяй странствующих во тьме жития сего,/ Елисаветград молитвами и бдении твоими освятил еси,/ темще чтущим святую память твою,/ моли Человеколюбца Бога,/ от бед и нападений избавитися// и спастися душам нашим, святе, молитвами твоими.
Священномученику Вавиліглас 4
Тропар, глас 4
И нра́вом прича́стник,/ и престо́лом наме́стник апо́столом быв,/ дея́ние обре́л еси́, богодухнове́нне,/ в виде́ния восхо́д,/ сего́ ра́ди сло́во и́стины исправля́я,/ и ве́ры ра́ди пострада́л еси́ да́же до кро́ве,/ священному́чениче Вави́ло,/ моли́ Христа́ Бо́га// спасти́ся душа́м на́шим.
Кондак, глас 8
Я́ко благоче́стия пропове́дника и страда́льцев утвержде́ние,/ Це́рковь сла́вит тя, Вави́ло сла́вне, освеща́ема днесь;/ но, я́ко име́я дерзнове́ние ко Го́споду,/ в ми́ре соверше́ннем велича́ющия и восхваля́ющия тя сохрани́ти Христу́// моли́ся, о многострада́льне.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
"Я є двері: хто через Мене увійде, той спасеться" (Ін. 10:9). Це те саме, що в іншому місці говорить Господь: "ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене" (Ін. 14:6).
І ще ближче підтвердив Він те саме, коли сказав: "без Мене не можете робити нічого" (Ін. 15:5).
Той і християнин, хто весь у Христі, і хто все, що має в собі цінного, все те від Христа має. Виправдання в нього Христове, і тіло його теж Христове. Той, хто спасається, тому спасається, що одягнений у Христа. У цьому тільки положенні він має доступ до Отця. Ми — ті, хто відпав від Бога, і за те під гнівом. Тільки тоді правда Божа відступає і милість Його простягається до нас і нас, що наближаються, приймає, коли ми наближаємося у Христі і через Христа. Печать Христова відбивається на всьому єстві християнина, і той, хто носить її, піде посеред тіні смертної і не злякається зла. Для того, щоб бути такими, ми маємо таїнства — Хрещення і Причастя, та Покаяння для тих, хто згрішив після Хрещення. Але це від імені Господа; з нашого ж боку, для прийняття їх, повинні утворитися в дусі приймальні настрої — віра, що сповідує: я загиблий і спасаюся тільки Господом Іісусом Христом; любов, що ревнує все присвячувати Господу Спасителеві, нічого не жаліючи; надія, що, нічого від себе не сподіваючись, упевнена, що не буде покинута Господом, але всіляку матиме від Нього допомогу — і внутрішню, і зовнішню — протягом усього життя, доки взята буде туди, де Він Сам.
Ще 1 думка
(Лк. 12:32-40)
"Нехай будуть стегна ваші підперезані, а світильники палаючі" (Лк. 12:35). Треба бути готовим на всякий час: не знати коли прийде Господь або для останнього суду, або для взяття тебе звідси, що для тебе все одно. Смерть усе вирішує; за нею підсумок життя; і що здобудеш, тим і задовольняйся всю вічність. Добре здобув — блага доля твоя; зле — зла. Це так вірно, як вірно те, що ти існуєш. І вирішитися все це може в цю саму хвилину, ось у цю саму, в яку ти читаєш ці рядки, і потім — усьому кінець: накладеться печать на твоє буття, якої ніхто вже зняти не зможе. Є про що подумати!.. Але надивуватися не можна, як мало про це думають. Що за загадка діється над нами! Усі ми знаємо, що ось-ось смерть, що уникнути її не можна, а тим часом зовсім майже ніхто про неї не думає; а вона прийде раптово і схопить. І то ще... коли навіть схоплює смертна хвороба, все не думається, що кінець прийшов. Нехай вирішать це психологи з наукового боку; з морального ж не можна не бачити тут незрозумілого самообману, чужого тільки тим, хто уважно ставиться до себе.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter