Мученик Вавила Нікомідійський і з ним вісімдесят чотири отроки

День пам'яті (н. ст.)

Місяця вересня на 4-й день

Мученики Вавила і з ним вісімдесят чотири його вихованці постраждали в місті Нікомідії за сповідання християнства під час правління імператора Максиміана (284–305 рр.). Імператор, перебуваючи в Нікомідії, влаштував гоніння на християн. Як і про багатьох інших вірян, Максиміану донесли й про старця Вавилу, котрий навчав дітей християнського благочестя.

Коли Вавила постав перед імператором, то за сповідання віри в істинного Бога був підданий багатьом мукам. Під час своїх страждань святий мученик безперестанку волав до Бога: «Дякую Тобі, Господи, що Ти зробив мене, старого і немічного, молодим і міцним». Після побиття камінням йому одягли кайдани на скривавлене тіло і відправили до в’язниці.

Потім привели до царя й учнів святого. Ні ласкаві вмовляння, ні обіцянка дарів не зламали християнське переконання дітей. Двоє із них, Аммоній і Донат, твердо заявили: «Ми — християни і не приносимо жертв німим та глухим бісам». Імператор, розлютившись від несподіваної і твердої відповіді з боку дітей, наказав спочатку їх бити, а потім віддати на смерть через усікновіння мечем разом з їхнім учителем.

Ідучи на страту, святий мученик Вавила оспівував подяку Богові: «Ось я і діти, яких мені дав Бог!» (Іс. 8:18). З духовною радістю прийняли мученицьку кончину спочатку святий Вавила, а потім і всі його вісімдесят чотири учні.