16 вересня 2026
середа · 3 вересня ст. ст.
Сщмч. Анфіма, єп. Нікомідійського, і з ним мчч. Феофіла диякона, Дорофея, Мардонія, Мигдонія, Петра, Індиса, Горгонія, Зінона, Домни діви та Євфимія (302). Прп. Феоктиста, співпосника Євфимія Великого (467). Св. Фіви дияконіси (I). Мц. Василиси Нікомідійської (309). Сщмч. Аристіона, єп. Александрійського. Свт. Іоанникія II, патр. Сербського (1354). Блж. Іоанна Власатого, Ростовського чудотворця (1580). Сщмчч. Пимена (Бєлоликова), єп. Верненського, Сергія Феноменова, Василія Колмикова, Филипа Шацького, Володимира Дмитрієвського пресвітерів, прмч. Мелетія (Голоколосова) (1918); сщмчч. Василія Красівського, Парфенія Красівського пресвітерів (1919); сщмчч. Андрія Дальникова, Феофана Соколова пресвітерів (1920); сщмчч. Володимира Садовського, Михаїла Сушкова пресвітерів (1921); сщмч. Миколая Сущевського пресвітера (1923); сщмч. Євфимія Кругових пресвітера і з ним 4-х мучеників (1924); сщмч. Романа Марченка пресвітера (1929); сщмчч. Олексія Зинов’єва, Ілії Бажанова пресвітерів (1937). Пісідійської ікони Божої Матері (VI).
Читання Святого Письма
На літургії
Тропарі та кондаки
Священномученику Анфімуглас 4
Тропар, глас 4
И нра́вом прича́стник,/ и престо́лом наме́стник апо́столом быв,/ дея́ние обре́л еси́, Богодухнове́нне,/ в виде́ния восхо́д,/ сего́ ра́ди сло́во и́стины исправля́я,/ и ве́ры ра́ди пострада́л еси́ да́же до кро́ве,/ священному́чениче Анфи́ме,/ моли́ Христа́ Бо́га// спасти́ся душа́м на́шим.
Кондак, глас 4
Во свяще́нницех благоче́стно пожи́в/ и муче́ния путь сконча́в,/ и́дольская угаси́л еси́ служе́ния,/ побо́рник быв твоему́ ста́ду, богому́дре./ Те́мже тя и почита́ет ны́не, та́йно вопию́ще: от бед изба́ви нас// твои́ми моли́твами, приснопа́мятне Анфи́ме.
Мученикам Нікомідійськимглас 2
Тропар, глас 2
Страстоте́рпцы Госпо́дни,/ блаже́нна земля́, напи́вшаяся кровьми́ ва́шими,/ и свя́та селе́ния, прии́мшая телеса́ ва́ша:/ в по́двизе бо врага́ победи́сте/ и Христа́ со дерзнове́нием пропове́дасте./ Того́, я́ко бла́га, моли́те// спасти́ся, мо́лимся, душа́м на́шим.
Кондак, глас 2
Тве́рди душе́ю по ве́ре, святи́и,/ огне́м страда́ние прие́мше, две тьме страда́лец/ вопию́ще Ро́ждшемуся от Де́вы:/ приими́ всесожже́ния на́ша за Тя,/ я́коже да́ры пе́рсских царе́й, зла́то, и сми́рну, и лива́н,// Преве́чный Бо́же.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
"Я є двері: хто через Мене увійде, той спасеться" (Ін. 10:9). Це те саме, що в іншому місці говорить Господь: "ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене" (Ін. 14:6).
І ще ближче підтвердив Він те саме, коли сказав: "без Мене не можете робити нічого" (Ін. 15:5).
Той і християнин, хто весь у Христі, і хто все, що має в собі цінного, все те від Христа має. Виправдання в нього Христове, і тіло його теж Христове. Той, хто спасається, тому спасається, що одягнений у Христа. У цьому тільки положенні він має доступ до Отця. Ми — ті, хто відпав від Бога, і за те під гнівом. Тільки тоді правда Божа відступає і милість Його простягається до нас і нас, що наближаються, приймає, коли ми наближаємося у Христі і через Христа. Печать Христова відбивається на всьому єстві християнина, і той, хто носить її, піде посеред тіні смертної і не злякається зла. Для того, щоб бути такими, ми маємо таїнства — Хрещення і Причастя, та Покаяння для тих, хто згрішив після Хрещення. Але це від імені Господа; з нашого ж боку, для прийняття їх, повинні утворитися в дусі приймальні настрої — віра, що сповідує: я загиблий і спасаюся тільки Господом Іісусом Христом; любов, що ревнує все присвячувати Господу Спасителеві, нічого не жаліючи; надія, що, нічого від себе не сподіваючись, упевнена, що не буде покинута Господом, але всіляку матиме від Нього допомогу — і внутрішню, і зовнішню — протягом усього життя, доки взята буде туди, де Він Сам.
Ще 1 думка
(Мк. 7:14-24)
"Бо з середини, із серця людського, виходять лихі помисли, перелюбства, любодійства, вбивства, крадіжки, лихварства, кривди, лукавства, зради, ганебні вчинки, заздрісне око, богохульство, гордощі, безумство" (Мк. 7:21-22). Тут перераховані поширені гріхи, але й усі інші, великі й малі, виходять із серця, і вид, у якому вони виходять, — думка зла. Перше насіння зла спадає на думку зробити те й те. Чому і як спадає? Частину цих спадінь можна пояснити відомими законами сполучень і зчеплень ідей та образів, але тільки частину. Інша значна частина походить від саморушного подразнення пристрастей. Коли пристрасть живе в серці, то не може не вимагати задоволення. Ця вимога виявляється позивом на те й інше; з позивом же з'єднаний предмет той чи інший. Звідси думка: "А ось що треба зробити". Тут те саме відбувається, що, наприклад, під час голоду: той, хто відчув голод, відчуває позив на їжу; з позивом спадає на думку і сама їжа; звідси — дістати те чи це і з'їсти. Третя, можливо, більш об'ємна, частина походить від нечистих сил. Ними переповнене повітря, і вони зграями шастають біля людей, і кожен за родом своїм розсіює навколо себе вплив на дотичних осіб. Зле летить від них, як іскри від розпеченого заліза. Де удобоприйнятність, там впроваджується іскра, а з нею і думка про злу справу. Цим, а не іншим чим-небудь, можна пояснити, чому невідомо чому зароджуються думки злі, серед занять рішуче неспоріднених із ними. Але ця різниця причин не робить різниці в тому, як чинити з думками злими. Закон один: прийшла зла думка — відкинь, і справі кінець. Не відкинеш у першу хвилину — у другу важче буде, у третю ще важче, а тут і не помітиш, як народиться співчуття, бажання і рішення, і засоби з'являться... ось гріх і під руками. Перше протистояння злим помислам — тверезість і пильнування з молитвою.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter