6 вересня 2026
неділя · 24 серпня ст. ст.
Сщмч. Євтихія, учня ап. Іоанна Богослова (I). Мч. Татіона (305). Мц. Сіри, діви Персидської (558). Прп. Георгія Лімніота (близько 716). Перенесення мощей свт. Петра, митр. Київського (Московського) і всієї Русі, чудотворця (1479). Прп. Арсенія Комельського (1550). Рівноап. Косми Етолійського (1779). Сщмч. Максима Горлицького (1914). Прп. Аристоклія, старця Московського (1918). Прмч. Серафима (Шахмутя) (1946). Петрівської ікони Божої Матері (близько 1306).
Читання Святого Письма
На утрені
На літургії
Рядове під зачало
Тропарі та кондаки
Священномученику Євтихіюглас 4
Тропар, глас 4
И нра́вом прича́стник,/ и престо́лом наме́стник апо́столом быв,/ дея́ния обре́л еси́, Богодохнове́нне,/ в виде́ния восхо́д,/ сего́ ра́ди, сло́во и́стины исправля́я,/ и ве́ры ра́ди пострада́л еси́ да́же до кро́ве,/ священному́чениче Евти́хие,/ моли́ Христа́ Бо́га// спасти́ся душа́м на́шим.
Кондак, глас 3
Апо́столов сопресто́льник/ и святи́телей красота́ бы́в, Евти́хие,/ му́ченически просла́вился еси́,/ просия́л еси́, я́ко со́лнце, все́х просвеща́я,/ и разори́л еси́ безбо́жия но́щь глубо́кую,/ сего́ ра́ди тя́ почита́ем,// я́ко Боже́ственнаго вои́стинну священнотаи́нника Христо́ва.
Неділіглас 5
Тропар, глас 5
Собезнача́льное Сло́во Отцу́ и Ду́хови,/ от Де́вы ро́ждшееся на спасе́ние на́ше,/ воспои́м, ве́рнии, и поклони́мся,/ я́ко благоволи́ пло́тию взы́ти на кре́ст,/ и сме́рть претерпе́ти,/ и воскреси́ти уме́ршия// сла́вным воскресе́нием Свои́м.
Кондак, глас 5
Ко а́ду, Спа́се мо́й, соше́л еси́,/ и врата́ сокруши́вый я́ко Всеси́лен,/ уме́рших я́ко Созда́тель совоскреси́л еси́,/ и сме́рти жа́ло сокруши́л еси́,/ и Ада́м от кля́твы изба́влен бы́сть,/ Человеколю́бче, те́мже вси́ зове́м:// спаси́ на́с, Го́споди.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
"Я є двері: хто через Мене увійде, той спасеться" (Ін. 10:9). Це те саме, що в іншому місці говорить Господь: "ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене" (Ін. 14:6).
І ще ближче підтвердив Він те саме, коли сказав: "без Мене не можете робити нічого" (Ін. 15:5).
Той і християнин, хто весь у Христі, і хто все, що має в собі цінного, все те від Христа має. Виправдання в нього Христове, і тіло його теж Христове. Той, хто спасається, тому спасається, що одягнений у Христа. У цьому тільки положенні він має доступ до Отця. Ми — ті, хто відпав від Бога, і за те під гнівом. Тільки тоді правда Божа відступає і милість Його простягається до нас і нас, що наближаються, приймає, коли ми наближаємося у Христі і через Христа. Печать Христова відбивається на всьому єстві християнина, і той, хто носить її, піде посеред тіні смертної і не злякається зла. Для того, щоб бути такими, ми маємо таїнства — Хрещення і Причастя, та Покаяння для тих, хто згрішив після Хрещення. Але це від імені Господа; з нашого ж боку, для прийняття їх, повинні утворитися в дусі приймальні настрої — віра, що сповідує: я загиблий і спасаюся тільки Господом Іісусом Христом; любов, що ревнує все присвячувати Господу Спасителеві, нічого не жаліючи; надія, що, нічого від себе не сподіваючись, упевнена, що не буде покинута Господом, але всіляку матиме від Нього допомогу — і внутрішню, і зовнішню — протягом усього життя, доки взята буде туди, де Він Сам.
Ще 1 думка
(Мф. 22:1-14)
Цар влаштовує шлюбний бенкет для свого сина, посилає за покликаними раз, посилає двічі, не йдуть через житейські турботи: той зайнявся господарством, той торгівлею. Зроблено нове запрошення в інших колах, і шлюбна палата наповнилася учасниками. Між ними виявився один не одягнений по-весільному, і тому вигнаний. Сенс притчі зрозумілий. Шлюбний бенкет - Царство Небесне; запрошення - проповідь Євангелія; ті, хто відмовився, - ті, хто зовсім не увірував; неодягнений у шлюбний одяг - той, хто увірував, але не жив у вірі. До якого розряду хто з нас належить, сам усякий розбери. Що ми покликані, це ясно, але чи віруючі? Адже можна бути і серед віруючих, під загальним їхнім ім'ям, без віри. Інший зовсім не думає про віру, немов немає її; інший дещо відає про неї і з неї і задоволений; інший криво тлумачить віру; інший зовсім вороже ставиться до неї, а всі значаться в колі християн, хоч у них зовсім нічого немає християнського. Якщо ти віруєш, - розбери, чи узгоджуються з вірою почуття твої, справи твої, - вбрання душі, заради яких Бог бачить тебе по-весільному або не по-весільному одягненим. Можна знати віру добре і бути ревним у ній, а в житті бути рабом пристрастей, одягатися, тобто, в сороміцьке вбрання душі гріхолюбної. У таких на словах одне, а в серці інше; язиком: "Господи, Господи!", а всередині: "я вибачаюсь, [не прийду]" (Лк. 14:19). Міркуйте ж про себе, чи у вірі ви і в шлюбному одязі чеснот, чи в сороміцьких лахміттях гріхів і пристрастей.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter