7 вересня 2026

(Мк. 5:24-34)

Щойно кровоточива доторкнулася з вірою до Господа і вийшла до неї сила від Господа, «зразу припинилась у неї кровотеча». Кровотеча — образ пристрасних думок і задумів, котрі безперестанно виходять із серця, яке ще не очистилося від усілякого співчуття до гріха; це наша гріховна недуга. Її відчувають ті, хто покаявся і постарався тримати себе чистим не лише зовні, а й внутрішньо. Такі бачать, що із серця безперестанно виходять помислі злі, і страждають від того та шукають лікування собі. Але лікування це не можна знайти ні в собі, ні в інших. Воно від Господа, а саме коли душа доторкнеться до Господа і від Господа вийде сила в душу. Іншими словами, коли відбудеться відчутне спілкування з Господом, про яке свідчать особлива теплота і горіння внутрішнє. Коли, кажу, це стається, одразу душа відчуває, «що зцілилася від недуги». Благо велике; але як його досягнути? Кровоточива протиснулася до Господа й одержала зцілення; і нам належить протискатися до Господа, іти без лінощів тіснотою подвигів внутрішніх і зовнішніх. Тому, хто так іде, все тісно, все тісно і Господа не видно — а потім раптом тут і є Господь. І радість! Царство Боже не приходить помітно...