Преподобномученик Серафим (Шахмуть), Жировицький, архімандрит

День пам'яті (н. ст.)

Місяця серпня на 24-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне) / у Неділю третю після П’ятидесятниці — Собор Білоруських святих (перехідне)

Преподобномученик Серафим (Романович-Шахмуть) народився 1901 року в селі Підлісся Ляховицького повіту в Білорусі в багатодітній сім’ї селян-бідняків. З дитинства Романа вабило до Церкви: у той час, як усі грали в звичайні ігри, він часто із паличок робив хрестики, одягав як єпітрахиль фартух і починав “правити службу”.

Попри крайню бідність хлопчик закінчив Ляховицьке двокласне народне училище. У 1922 році Роман вступив до Жировицького Успенського монастиря, де 1923 року прийняв чернечий постриг з ім’ям Серафим. Завдяки гарним співочим здібностям йому було доручено кліросний послух, і він став гарним регентом й уставщиком. У 1926 році його висвятили на ієродиякона, а невдовзі рукопоклали на ієромонаха.

У серпні 1941 року з благословення митрополита Пантелеімона (Рожновського) отець Серафим залишив Жировиці та виїхав у напрямку Мінська для налагодження церковно-парафіяльного життя там, де воно було зруйноване більшовиками. Отець Серафим відвідав безліч селищ, збираючи на ім’я митрополита прохання вірян про відкриття парафій, і багатьох охрестив. Також він збирав матеріали про переслідування Православної Церкви в Білорусі.

Після цієї місіонерської поїздки батюшка служив у мінській Свято-Духівській церкві та здійснював пастирську опіку над лікарнями і дитячими притулками міста.

У 1944 році за свою діяльність з відкриття храмів він був заарештований у Гродні. Слідство протримало його рівно десять місяців. За звинуваченням у приналежності до “німецьких контрреволюційних органів” батюшка був засуджений на п’ять років ув’язнення в концтаборі. Там невдовзі, імовірно, в 1946 році, він помер від розриву серця після страшних мук, пережитих у катівнях НКВС.