5 жовтня 2024
субота · 22 вересня ст. ст.
Сщмч. Фоки, єп. Синопійського (117). Прор. від 12-ти Іони (VIII ст. до Р. Х.). Прп. Іони пресвітера (IX), батька свв. Феофана, творця канонів, і Феодора Начертанних. Мч. Фоки вертоградаря (близько 320). Прав. Петра, колишнього митаря (VI). Прп. Макарія Жабинського, Бєльовського чудотворця. Прп. Іони Яшезерського (1589–1592). Сщмч. Феодосія Бразького (1694) (Румун.). Блж. Параскеви Дивєєвської (1915). Сщмч. Веніаміна (Воскресенського), єп. Романовського (1930). Ікони Божої Матері, йменованої «Услишательниця» (XIII–XIV).
Читання Святого Письма
На літургії
Тропарі та кондаки
Священномученику Фоціглас 4
Тропар, глас 4
И нра́вом прича́стник,/ и престо́лом наме́стник апо́столом быв,/ дея́ния обре́л еси́, Богодохнове́нне,/ в виде́ния восхо́д,/ сего́ ра́ди, сло́во и́стины исправля́я,/ и ве́ры ра́ди пострада́л еси́ да́же до кро́ве,/ священному́чениче Фо́ко,/ моли́ Христа́ Бо́га// спасти́ся душа́м на́шим.
Кондак, глас 6
Я́ко архиере́й принося́, о́тче, же́ртвы,/ на коне́ц себе́ прине́сл еси́ же́ртву жи́ву,/ свиде́тельствовав зако́нно о Христе́ Бо́зе,/ от А́нгел укрепля́емый,/ и смерть изволя́я,/ сый с вопию́щими тебе́:// прииди́, Фо́ко, с на́ми, и никто́же на ны.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
"Я є двері: хто через Мене увійде, той спасеться" (Ін. 10:9). Це те саме, що в іншому місці говорить Господь: "ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене" (Ін. 14:6).
І ще ближче підтвердив Він те саме, коли сказав: "без Мене не можете робити нічого" (Ін. 15:5).
Той і християнин, хто весь у Христі, і хто все, що має в собі цінного, все те від Христа має. Виправдання в нього Христове, і тіло його теж Христове. Той, хто спасається, тому спасається, що одягнений у Христа. У цьому тільки положенні він має доступ до Отця. Ми — ті, хто відпав від Бога, і за те під гнівом. Тільки тоді правда Божа відступає і милість Його простягається до нас і нас, що наближаються, приймає, коли ми наближаємося у Христі і через Христа. Печать Христова відбивається на всьому єстві християнина, і той, хто носить її, піде посеред тіні смертної і не злякається зла. Для того, щоб бути такими, ми маємо таїнства — Хрещення і Причастя, та Покаяння для тих, хто згрішив після Хрещення. Але це від імені Господа; з нашого ж боку, для прийняття їх, повинні утворитися в дусі приймальні настрої — віра, що сповідує: я загиблий і спасаюся тільки Господом Іісусом Христом; любов, що ревнує все присвячувати Господу Спасителеві, нічого не жаліючи; надія, що, нічого від себе не сподіваючись, упевнена, що не буде покинута Господом, але всіляку матиме від Нього допомогу — і внутрішню, і зовнішню — протягом усього життя, доки взята буде туди, де Він Сам.
«Якщо не увіруєте, що це Я, то помрете в гріхах ваших» (Ін. 8:24). «Нема іншого імені під небом, даного людям, яким належало б нам спастись» (Діян. 4:12).
Потрібно одержати відпущення гріхів, а його одержати не можна інакше, як тільки вірою в Сина Божого, Котрий плоттю нас заради розіп'явся, під умовою небажання потурати гріховним звичкам і ділам. Бо коли «согрішаємо, то тільки Його маємо ходатаєм до Отця» (1 Ін. 2:1). Тому, хто дав слово утримуватися від гріхів, треба прийняти благодать Пресвятого Духа, яка сприяє. А вона на землю зійшла після того, як Господь, вознісшись, сів праворуч Бога Отця. І дається вона лише тому, хто вірує в цю дивовижну ікономію нашого спасіння та з цією вірою приступає до Божественних таїнств, установлених у Святій Церкві Господній через апостолів. Так, хто не вірує в Господа, як Він є, той не може бути чистим від гріхів. Не очистившись від них, він і помре в них; а померши, і суд прийме за всією тяжкістю їхньою. Хто хоче зробити комусь добро вічно цінними благодіяннями, понаправляй його у вірі в Господа, вірі істинній, яка не допускає мудрувань і вагань. Тих же, які прямо чи побічно розладнують віру в Господа, треба вважати віковічними лиходіями, бо вони завдають такого зла, котре нічим не можна виправити і сила котрого простягається на всю вічність. Не виправдає їх незнання, бо як не знати тієї істини, котра відома всьому світу? Не виправдають супротивні переконання, бо почни лишень строго перевіряти їх — одразу похитнеш їхню силу, і ні на що потім не зможеш спертися, окрім як тільки на віру в Господа. Відходять від віри ті, які не розбирають, як слід, і засад, і віри, і тих учень, до котрих пристають. Точне дослідження умов спасіння приведе до переконання, що вони здійсненні тільки з Богом, Який воплотився, помер на Хресті і послав на землю Духа Святого. У цьому й полягає сутність віри християнської. Хто щиро так вірує, той ніколи не помре у гріхах своїх, бо він сам у собі носить силу, що приносить помилування. Невіруючий же вже засуджений, бо сам у собі носить засудження.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter

_thumb.jpg)






