6 жовтня 2024
неділя · 23 вересня ст. ст.
Собор святих, які в землях Іспанії та Португалії просіяли (перехідне святкування в неділю перед 29 вересня). Зачаття чесного славного Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна. Прпп. жон Ксанфіппи і Поліксенії (109). Мц. Іраїди діви (близько 308). Мчч. Андрія, Іоанна та чад Іоаннових, Петра й Антоніна (IX). Сщмч. Іоанна Панкратовича пресвітера (1937). Прославлення свт. Інокентія, митр. Московського (1977). Прославлення прп. Єлени Києво-Флорівської (2009). Словенської ікони Божої Матері (1635).
Читання Святого Письма
На утрені
На літургії
Тропарі та кондаки
Неділіглас 6
Тропар, глас 6
А́нгельския си́лы на гро́бе Твое́м,/ и стрегу́щии омертве́ша,/ и стоя́ше Мари́я во гро́бе,/ и́щущи Пречи́стаго Те́ла Твоего́./ Плени́л еси́ а́д, не искуси́вся от него́;/ сре́тил еси́ Де́ву, Да́руяй живо́т.// Воскресы́й из ме́ртвых, Го́споди, сла́ва Тебе́.
Кондак, глас 6
Живонача́льною дла́нию/ уме́ршия от мра́чных удо́лий,/ Жизнода́вец, воскреси́в все́х Христо́с Бо́г,/ воскресе́ние подаде́ челове́ческому ро́ду:/ е́сть бо все́х Спаси́тель,// Воскресе́ние и Живо́т, и Бо́г все́х.
Предтечіглас 4
Тропар, глас 4
Пе́рвее неражда́ющая непло́ды, возвесели́ся,/ се бо зачала́ еси́ Со́лнца свети́льника я́ве,/ просвеща́ти иму́ща всю вселе́нную, слепото́ю неду́гующую./ Лику́й, Заха́рие, вопия́ со дерзнове́нием:// проро́к Вы́шняго есть хотя́й роди́тися.
Кондак, глас 1
Весели́тся све́тло Заха́рия вели́кий/ со всесла́вною Елисаве́тию сопру́жницею,/ досто́йно зачина́юще Иоа́нна Предте́чу,/ его́же Арха́нгел благовести́, ра́дуяся,/ и челове́цы достодо́лжно почти́м,// я́ко таи́нника благода́ти.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(Лк. 5:1-11)
Цілу ніч трудилися рибалки і нічого не спіймали; але коли Господь увійшов у їхній човен і після проповіді велів закинути сіть, спіймалося стільки, що витягнути не могли і сіть прорвалася. Це образ усякої праці без допомоги Божої і праці з допомогою Божою. Поки одна людина трудиться і одними своїми силами хоче чогось досягти — все з рук валиться; коли наблизиться до неї Господь — звідки потече добро за добром. У духовно-моральному відношенні неможливість успіху без Господа відчутно помітна: "без Мене не можете робити нічого" (Ін. 15:5) — сказав Господь. І цей закон діє у всякому. Як гілка, якщо не зрощена з деревом, не тільки плоду не приносить, але, висихаючи, і живність втрачає, так і люди, якщо не перебувають у живому спілкуванні з Господом, плодів правди, цінних для життя вічного, приносити не можуть. Добро якесь і буває в них іноді, тільки на вигляд добро, а по суті недоброякісне; як лісове яблуко і червоне буває на вигляд, а спробуй — кисле. І в зовнішньому, життєвому відношенні теж відчутно видно: б'ється, б'ється інший — і все безрезультатно. Коли ж зійде благословення Боже — звідки що береться. Уважні до себе і до шляхів життя на досвіді знають ці істини.
Ще 1 думка
(Лк. 12:13-15,22-31)
"Хто поставив Мене судити чи ділити вас?" (Лк.12:14) — сказав Господь тому, хто просив про розподіл із братом своїм. Потім додав: "не турбуйтеся, що... їсти і пити і у що одягнутися" (Лк. 12:22,29). Раніше ж навчав: "залиште мертвим ховати своїх мерців" (Лк. 9:60); іншим разом переконував, що "краще не одружуватися" (Мф. 19:10-12). Отже, увага і серце християн, що відхиляються від усього житейського, і свобода від розмов і пут житейських становлять одну з рис духу християнства.
Те, що Господь благословляє шлюб і стверджує його нерозривність, що відновлює силу заповіді, яка визначає стосунки батьків і дітей, і залишає своє значення за державною владою і громадськими порядками, не викреслює цієї риси і не дає християнам права ухилятися від збереження її та закріплення в серці. Порівняй те й інше — і побачиш, що на тобі лежить обов'язок, за всього житейського ладу, тримати серце своє безжитейським.
Як же це? Виріши сам своїм життям; у цьому вся практична мудрість. Господь скеровує до вирішення цього таким правилом: "шукайте насамперед Царства Божого" (Мф. 6:33, Лк. 12:31). Зверни всю турботу на те, щоб запанував Бог у тобі, — і все житейське втратить для тебе в'яжучу і обтяжливу чарівність. Тоді будеш вести справи свої зовні, а внутрішнім твоїм, твоїм серцем, буде володіти щось інше. Але якщо, внаслідок цього, народиться рішучість припинити і це зовнішнє відношення до житейського — не будеш у збитку: станеш ближче до мети, яку дасть тобі віра Христова.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter





_thumb.jpg)
