13 жовтня 2022

четвер · 30 вересня ст. ст.

Сьогодні
Свт. Михаїла, першого митр. Київського
Свт. Михаїла, першого митр. Київського
Сщмч. Григорія єп., просвітителя Великої Вірменії
Сщмч. Григорія єп., просвітителя Великої Вірменії
Мцц. Рипсимії, Гаїанії та з ними 35-ти святих дів (поч. IV)
Мцц. Рипсимії, Гаїанії та з ними 35-ти святих дів (поч. IV)
Прп. Григорія Пельшемського, Вологодського чудотворця
Прп. Григорія Пельшемського, Вологодського чудотворця
В’ячеслава Занкова
В’ячеслава Занкова
Василія Гур’єва пресвітерів
Василія Гур’єва пресвітерів
Петра Пушкінського
Петра Пушкінського
Олександра Орлова
Олександра Орлова
Серафима Василенка диякона
Серафима Василенка диякона
прмц. Олександри (Черв’якової)
прмц. Олександри (Черв’якової)
мц. Аполлінарії Тупициної
мц. Аполлінарії Тупициної
Сщспов. Філософа Зябрєва
Сщспов. Філософа Зябрєва

Cедмиця 18-та після П’ятидесятниці · Глас 8 · Посту немає

Сщмч. Григорія єп., просвітителя Великої Вірменії (близько 335). Мцц. Рипсимії, Гаїанії та з ними 35-ти святих дів (поч. IV). Свт. Михаїла, першого митр. Київського (992). Прп. Григорія Пельшемського, Вологодського чудотворця (1442). Сщмч. Прокопія Попова пресвітера (1918); сщмчч. Петра Соловйова, В’ячеслава Занкова, Петра Пушкінського, Симеона Лілеєва, Олександра Орлова, Василія Гур’єва пресвітерів, Серафима Василенка диякона, прмц. Олександри (Черв’якової), мчч. Олексія Серебренникова і Матфея Соловйова, мц. Аполлінарії Тупициної (1937). Сщспов. Філософа Зябрєва (1937).

Читання Святого Письма

На літургії

ЄвангелієЛк. 5:33-39 (зач. 21) — за середу
ЄвангелієЛк. 6:12-19 (зач. 23) — за четвер

Священномученику під зачало

Апостол1Кор. 16:13-24 (зач. 166)
ЄвангелієМф. 24:42-47 (зач. 103)

Святителю

АпостолЄвр. 7:26-8:2 (зач. 318)
ЄвангелієМф. 5:14-19 (зач. 11)

Тропарі та кондаки

Святителю Михаїлу, митрополиту Київськомуглас 4

Тропар, глас 4

Днесь проро́чествие во апо́столех Первозва́ннаго испо́лнися:/ се бо на сих гора́х возсия́ благода́ть и ве́ра умно́жися./ И и́же неве́рием обветша́вшии/ Боже́ственною купе́лию отроди́шася/ и бы́ша лю́дие обновле́ния,/ ца́рское свяще́ние, язы́к свят, Христо́во ста́до,/ ему́же ты пе́рвый па́стырь яви́лся еси́,/ я́ко пе́рвее Креще́нием послужи́вый./ И ны́не, предстоя́ Влады́це Христу́ Бо́гу,/ моли́ всем сыно́м ру́сским спасти́ся:/ и́маши бо дерзнове́ние я́ко иера́рх Бо́жий и священнослужи́тель.

Кондак, глас 2

Моисе́й вторы́й Руси яви́лся еси́, о́тче,/ пренесы́й мы́сленный виногра́д от египе́тскаго идолослуже́ния/ в зе́млю проро́чествием предуви́дену./ Бу́дет, рече́, утвержде́ние ве́ры на земли́,/ и на ве́рсех гор Ки́евских превознесе́тся па́че Лива́на/ плод пита́ющ ми́ра всего́./ От него́же вкуси́вше,/ ублажа́ем тя, Михаи́ле, Бо́жий иера́рше.

Молитви на сьогодні

Богослужбові вказівкисьогодні · завтра · післязавтра

Думка дня

Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року

(Лк. 5:33-39)
"Чи можете примусити синів чертога весільного поститися, коли з ними наречений?" — сказав Господь, і тим прорік закон, що і в чеснотах з подвигами всьому своє місце і час. І це до того необхідно, що справа невчасна і недоречна втрачає свою добротність, або зовсім, або частково. У природі зовнішній Господь все влаштував мірою, вагою і числом; хоче, щоб і в моральному порядку було все благообразно і по чину. Внутрішній благоустрій становить поєднання кожної чесноти з усіма ними в сукупності, або гармонія чеснот, щоб жодна не виділялася без потреби, а всі були в строю, як голоси в хорі. Зовнішня благоустроєність кожній справі дає свої місця, час та інші дотичні моменти. Коли все це влаштовується, як слід, тоді відбувається те саме, як вродливу особу одягнути в прекрасний одяг. Чеснота благообразна, і внутрішньо, і зовні, гідна любові; а робить її такою християнська розважливість, у старців — розсудливість, яку набувають досвідом, здоровим обговоренням житій святих при світлі слова Божого.

Ще 1 думка

(Лк. 6:12-19)
"І пробув усю ніч у молитві до Бога" (Лк. 6:12). Тут основа і початок християнських всенічних бдінь. Жар молитовний жене сон, і захоплення духу не дають помітити перебігу часу. Справжні молитовники й не помічають того; їм здається, ніби вони щойно стали на молитву, а тим часом уже й день показався. Але поки дійде хто до такої досконалості, треба підіймати труд бдіння. Несли його і несуть самітники; несли його і несуть гуртожительні; несли його і несуть побожні і богобоязливі миряни. Але хоч із труднощами доводиться бдіння, плід його залишається в душі прямий, повсякчасний — умиротворення душі і зворушення, за розслаблення і знемоги тіла. Стан дуже цінний у тих, хто ревнує про досягнення успіху в дусі! Тому, де заведені бдіння (на Афоні), від них відстати не хочуть. Усі усвідомлюють, як це важко, але скасувати цей чин нікому немає бажання заради тієї користі, яку отримує душа від бдінь. Сон найбільше заспокоює і живить плоть; бдіння ж найбільше смиряє її. Той, хто виспався вдосталь, важкий буває на справи духовні й кволий до них; той, хто бдить, — рухливий, як сарна, і горить духом. Якщо треба навчати добру плоть, як рабу, то нічим не можна так досягти успіху в цьому, як частим бдінням. Тут вона випробовує сповна владу духу над собою і привчається підкорятися йому, а дух набуває навички панувати над нею.

Відео дня: Православний календар

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter